Семен Григорович Гехт (при народженні Шулім Гершевич Гехт;Запис про народження Шуліма Гехта (6 серпня 1900 року) в метричних книгах канцелярії одеського міського рабина доступна для перегляду на сайті єврейської генеалогії JewishGen.org. 6 (19) серпня 1900, Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія— 10 червня 1963, Москва, СРСР) — російський радянський письменник, поет і журналіст, військовий кореспондент. Належав до «південно-російської» школи.
В одеській пресі 1920-х років публікувався під ім'ям Соломон Гехт, в офіційних документах — Авраам Гершевич Гехт.
Життєпис П. (питання). Чому у вас два імені в по батькові? В. (відповідь). За старою єврейською традицією, якщо хтось із дітей захворіє, йому додатково давалося нове ім'я. Таким чином, у мене з дитинства — два імені: Авраам і Семен. Герш — у перекладі з єврейської — Григорій. Цим по батькові мене й називали. А літературні твори підписував — Семен Гехт. Але в паспорті і за військовим квитком — Авраам Гершевич. Одеська дослідниця Олена Леонідівна Яворська, спираючись на записи в метричних книгах канцелярії одеського міського рабина, уточнює дату народження Гехта 6 серпня 1900 року (за старим стилем), а ім'я при народженні Шулім Гершевич ГехтШулім — єврейський аналог імені Соломон, яким користувався письменник на початку творчого шляху.Е. Л. Яворская. Журнал «Детство и отрочество» и его авторы С. Гехт и М. Поляновский. У першому опублікованому творі Семена Гехта в журналі «Дитинство і юність» за жовтень 1912 року вказується вік автора — 12 років..
Рано залишився сиротою — батько, гайсинський міщанин Герш Лейбович Гехт (1850 — 23 березня 1917), помер, коли йому було 17 років, мати — Лея Гехт — ще раніше; виховувався в родині старшого братаПо составу крови. У нього були старші брати Ісак і Наум, сестра Фаня.
Закінчивши 6 класів, продовжив навчання в другому казенному єврейському (свічному) училищі. Дебютував шарадою в жовтневому номері журналу «Дитинство і отроцтво» 1912 року; того ж року його вірші опубліковано ще в двох номерах цього журналу. Протягом 1916—1922 років працював «хлопчиком»-фальцювальником, потім розсильним, підсобним робітником і складачем при друкарні в експедиції газети «Одеські новини» на вул. Європейської, 8.
Почав активно публікуватися 1922 року, спочатку писав вірші. ВІд 1923 року, разом з Ю. Олешею, М. Булгаковим, Ільфом і Паустовським, входив до штату співробітників газети «Гудок» (під час війни — її військовий кореспондент). 1926 року видавництво «Зіф» випустило книгу оповідань Шолом-Алейхема «Шістдесят шість» у перекладі С. Гехта, пізніше продовжив перекладати оповідання Шолом-Алейхема і Мопассана. В 1930-х роках також писав нариси для журналу «». Один з авторів книги «Біломорсько-Балтійський канал імені Сталіна» (1934).
У травні 1944 заарештований, засуджений на 8 років за «антирадянську агітацію». Відбувши термін, 1952 оселився в Калузі, потім у Підмосков'ї. Реабілітований 1955 року.
Помер 1963 року. Паустовський у некролозі писав:
Похований на Введенському кладовищі (28 діл.).
Родина Дружина — Віра Михайлівна Синякова (1899—1973), до 1924 року була дружиною Григорія Петнікова. Її сестра Ксенія була одружена з Миколою Асєєвим.
Книги Круговая порука (Тюремная запись). — Самара: Изд. журнала «Сеятель правды», 1925. — 15 с. Шмаков и Пранайтис. Рассказы. — Москва: Библиотека «Огонёк» № 286, 1927. — 52 с. Штрафная рота: Повесть. — Харьков: Пролетарий, 1929. — 126 с. Человек, который забыл свою жизнь, 1930 История переселенцев Будлеров, 1930 Сын сапожника, 1931 Весёлое отрочество, 1932 Мои последние встречи, 1933 Пароход идёт в Яффу и обратно, 1936 Поучительная история, 1939 (роман рассказывает об еврейском юноше, который становится инженером) Будка Соловья, 1957 Три плова, 1959 В гостях у молодёжи. Воспоминания, 1960 Долги сердца, 1963 (сборник рассказов посвящён теме розыска пропавших без вести солдат в послевоенный период) Простой рассказ о мертвецах и другие рассказы, Иерусалим, 1983 Пароход идёт в Яффу и обратно (рассказы и повесть). М.: Текст, 2016. — 398 с.
Див. також
Примітки
Посилання
Эдуард Шульман. Опасность, или Поучительная история. Из архива ФСБ (материалы дела, воспоминания о Гехте) А. Яворская о Семёне Гехте по материалам ГАОО // Архивная Одиссея. Одесса литературная . — Телекомпания ГРАД, 2016 А. Яворская. Семён Гехт — ученик Бабеля // Для Международной еврейской конференции. Опубликовано в сборнике докладов (сайт Одесского литературного музея) Стаття з Короткої літературної енциклопедії