Мстиславське воєводство (, , ) — адміністративно-територіальна одиниця Великого князівства Литовського (з 1569 р. входила до складу Речі Посполитої), що існувала в 1566—1772 роках.
Воєводство межувало на заході й півдні з Мінським воєводством (Мінський повіт, Речицький повіт) та Вітебським на північному заході (Оршанський повіт). Деякий час в XVII столітті Мстиславське воєводство межувало зі Смоленським і Чернігівським воєводствами, території яких потім заволоділа російська держава. На сході Мстиславське воєводство межувало з Московським царством.
Історія Після смерті княгині Юліани Іванівни Мстиславської в 1527 році Мстиславське князівство стало староством. У 1529 році на місці староства було утворено Мстиславське намісництво, а в 1566 році в результаті адміністративно-територіальної реформи Сигізмунда II Августа було утворено Мстиславське воєводство.
Мстиславль був важливою фортецею, що розташована недалеко від кордону, і швидко містом, що розвивається. Крім маєтків середньої шляхти, у воєводстві було багато околичної шляхти, яка походила з мстиславських бояр, які в XV—XVI століттях були обдаровані селами за їх заслуги у війнах з хрестоносцями і проти Росії. До XX століття збереглися маєтки ополяченої околичної шляхти: Дубейковський, Кшичевський, Петражицький, , , Куркове.
У 1601 р. все православне духовенство воєводства перейшло в уніатство. Перша католицька парафія у регіоні з'явилася на початку XVII століття в м. Мстиславлі. У 1634 р. Владислав IV дозволив створити єдину на той час у Білорусі православну єпархію з центром у м. Могильові.
В середині XVII століття у воєводстві налічувалося 13 769 селянських господарств і 110 152 жителя Г. Сагановіч, «Невядомая вайна 1654 1667 » / : Навука і тэхніка, 1995. — 144 с. — . Воєводство не обійшли стороною тривалі війни середини XVII століття. Особливо спустошливим став 1654 рік. Російські війська під командуванням воєводи Трубецького О.М. окупували м. Мстиславль і розправилися над цивільним населенням великого тридцятитисячного міста. З тих, хто заздалегідь не зміг утікти звідти, 15 000 осіб загинули, а в живих залишилося близько 700 жителів. Кількість димів зменшилось на 69 % у всьому воєводстві Morzy J., «Kryzys demograficzny na Litwie i Białorusi w II połowie XVII wieku» / Józef Morzy. — Poznań: Uniwersytet im. Adama Mickiewicza, 1965. — 405 s. — Tabl. 22, 24. — (Prace Wydziału Filozoficzno-Historycznego — Uniwersytet im. Adama Mickiewicza w Poznaniu. Historia 21).. З тих пір жителів Мстиславля московити називали «». Воєводство повністю спустошене було московським військом Volumina legum: przedruk zbioru praw staraniem xx. pijarow w Warszawie od r. 1732 do r. 1782 wyd. T. 4. — Petersburg: J. Ohryzko, 1859. — 518 s. — S.386—389..
У 1772 р. під час першого поділу Речі Посполитої, воєводство було цілком окуповане російськими військом і перетворено на російську провінцію (мстиславську) у складі Могильовської губернії, а в 1775 р. розподіл губерній у Російській імперії на провінції було скасовано. Як і у випадку з іншими втраченими воєводствами, король продовжував призначати чиновників воєводства до повного припинення існування Речі Посполитої, а та частина шляхти, яка покинула воєводство, продовжувала збирати сеймики і вибирати послів і депутатів.
На початку XX століття території колишнього Мстиславського воєводства відповідали Климовицький повіт, велика частина , північно-східна частина та східна частка повітів.
У 1918 р. повертався до Польщі I-й Польський корпус і зустрів на території цього колишнього воєводства підтримку місцевого населення, котрі від російських більшовиків з РРФСР захищали Білоруську Народну Республіку.
Адміністративний поділ Охоплювало території колишнього Мстиславського князівства, Кричевську волость та приватні маєтки, раніше виділені з їх складу (землі сучасної Могилівщини та значну частину Гомельської області).
На відміну від багатьох інших воєводств, Мстиславське воєводство не ділилося на більш дрібні адміністративні одиниці — повіти — і тому мало одну групу земських службовців й обирало двох послів на сейм і двох депутатів у Литовський трибунал (по одному на весняну та осінню сесії). Гродське староство, а потім і Гродський суд перебували в Мстиславлі, де також розміщувався Земський суд, проходили сеймики і переписи посполитого рушення.
Населені пункти воєводства були: Мстиславль, Кричев, Дрибин, Климовичі, Костюковичі, Хотимськ, , , Хіславичі, , , , , , , , , , , , , , .
Посадові особи Після Люблінської унії 1569 року воєвода мстиславський і каштелян займали досить низьке положення в сенаті Речі Посполитої. По порядку старшинства воєвода мстиславський сидів за воєводою хелмнінським і перед мальборкським. А каштелян мстиславський сидів після хелмнінського каштеляна і перед ельблонгським.
Сенаторські чини мстиславського воєводства не надто високо стояли в порядку старшинства, тому не були цікавими для амбітних представників найбільших магнатських родів. У більшості своїй ці посади займала місцева аристократія — нащадки литовських і руських князів — і навіть представники середньої шляхти. Також йшли справи й з старостами. Земські чини, як і всюди, займала середня шляхта, для якої вони служили показниками положення в суспільстві.
Каштеляни
Воєводи
Старости 1527 — Іван Юрійович Глібович 1528 — Ян Юрійович 1529 — Юрій Зенович 1535 — Василій Полубінський 1535 — Ян Соломерецький 1539 — Юрій Зенович 1547 — Іван Юрійович Глібович 1551—1555 — Ян Полубінський 1566—1571 — Ян Соломерецький 1593—1607 — Павло Пац 1611 — Петро Пац 1612 — Ян Друцький-Соколинський 1615 — 1623—1626 — Христофор Стефан Сапега 1635—1641 — Юзеф Корсак 1641—1650 — Януш Радзивіл 1651 — Гедеон Тризна 1653 — Кшиштоф Цехановецький 1658—1671 — Микола Цехановецький 1674—1680 — Ян Огінський 1681—1697 — Лев Казимир Огінський 1701—1705 — 1706 — Григорій Антоній Огінський 1710 — Богуслав Котел 1716 — Миколай Сапега 1717—1719 — Казимир Огінський 1719—1729 — Ян Казимир Лендорф () 1731—1733 — Фелікс Цехановецький 1734—1738 — Олександр Волович 1738—1747 — Никодим Цехановецький 1749—1757 — Кшиштоф Волович 1757 — Михайло Антоній Сапега 1757—1767 — Микола Лопатинський 1767—1772 — Ян Никодим Лопатинський
Геральдика Гербом воєводства була литовська «Погоня» в червоному полі. Воєводська хоругва мала жовтий колір, а воєводський мундир складався з гранатового кунтуша зі срібними вилогами і солом'яно-жовтого жупана.
Див. також Мстиславське князівство
Примітки
Джерела
Насевіч В., Тэрыторыя, адміністрацыйны падзел // Вялікае Княства Літоўскае. Энцыклапедыя у 3 т. — : БелЭн, 2005. — Т.1: Абаленскі — Кадэнцыя. — С.34-39. — 684 с. — .
Wolff J., Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795. — Kraków, 1885. — S.29—33. «Województwo Mścisławskie » // Zygmunt Gloger, Geografia historyczna ziem dawnej Polski — Kraków, 1903 r.
Посилання