Евелін Кюннеке (), при народженні Ева-Сюзанна Кюннеке (, 15 грудня 1921, Берлін — 28 квітня 2001, Берлін) — німецька співачка, танцюристка та акторка. У колах сцени її називали останньою з покоління Лілі Марлен.

Біографія Народилась в сім'ї композитора Едуарда Кюннеке і оперної співачки Катаріни Гарден. З дитячих років отримувала уроки балету, акторської гри та співу. Вона також працювала як фотомодель і навчилася танцювати чечітку в студії Едмонта Леслі.

У 1935 році здобула середню освіту в приватній школі в Берліні. Закінчивши навчання, стала другою сольною танцюристкою в Берлінській державній опері, але викликала сенсацію як танцюристка «Евелін Кінг» у берлінських кабаре та естрадних шоу.

У 1938 році, у 17 років, засновує власну студію танцю в Берліні разом з Горстом Маттісеном.

У 1939 році їх виступи були заборонені, після чого вона взяла псевдонім Евелін Кюннеке і розпочала кар'єру співачки. Вона працювала з відомими композиторами, такими як Пітер Ігельхгофф та Майкл Ярі. Перший великий успіх вона мала в 1941 році з піснею Sing, Nachtigall, sing (з фільму ), яку Вольфганг Борхерт назвав своєю улюбленою піснею. Далі була пісня Haben Sie schon mal im Dunkeln geküßt?, на яку впливав музичний стиль свінг.

Під час Другої світової війни вона часто виступала перед німецькими військовими. З 1942 по 1944 роки виступала на Східному фронті, а на початку 1944 року також на Західному фронті. У 1944 році її заарештували за дефетизм і в січні 1945 року відправили до в'язниці Берлін-Тегель. Її звільнили незадовго до кінця війни.

Після війни була успішною протягом кількох років як поп-співачка, спочатку з шоу оркестром Вальтера Дженсона в 1945 році в ГамбурзіCrusader Club bei mediasvc.ancestry.com. Її хіти включали Winke-winke, Allerdings — sprach die Sphinx (з оркестром Вольфа Гебба) та Egon.

У 1953 році гастролювала у США. Також у 1953 році записала пісню Herr Kapellmeister, bitte einen Tango, яка вважається одним з її найбільших успіхівManfred J. Franz: Deutsche Musik-Charts 1954 , S. 47. У хіт-параді журналу «Der Automatenmarkt» він досяг 5-го місця в травні 1954 рокуJörg Amtage, Matthias Müller: Alle Hits aus Deutschlands Charts 1954—2003. Band 1, S. 338.

У 1958 році змагалася у німецькому відборі на конкурс пісні Євробачення", але програла. В кінці 1950-х і 1960-х років її співоча кар'єра пішла на спад.

У середині 1970-х Евелін Кюннеке повернулася як акторка, здебільшо знімаючись у режисера Райнера Вернера Фасбіндера та Рози фон Праунгайм.

У березні 1976 року Евелін Кюннеке записала сингл Ich bin Heinos Walküre, який з'явився на лейблі Telefunken. Він так і не потрапив до хіт-парадів, попри часте використання на різних радіостанціях. Кюннеке також випустила кілька альбомів, таких як Sensationell (1975), Evelyn II (1976) та Sing, Evelyn, sing! — Das Beste von Evelyn Künneke (1978)

Вперше одружилася з англійцемWolfgang Jacobsen in CineGraph, Lg. 5 unter Berufung auf Künnekes Autobiografie Sing, Evelyn, sing, народила дочку. З 1963 по 1972 рік її другим чоловіком був Рейнгард Томанек, випускник ділового адміністрування. Третій її шлюб був укладений у 1979 році з її менеджером Дітером Хатдже.

Евелін Кюннеке померла 28 квітня 2001 року у віці 79 років у клініці в Берлін-Зелендорфі від раку легенів, діагностованого за два місяці до тогоKaroline Blumberg: Letzer Vorhang für die Diva — Evelyn Künneke ist tot. In: Berliner Kurier. 29. April 2001. Abgerufen am 20. November 2019.. Похована на державному кладовищі Геерштрассе в Берлін-Вестенді, біля могили її батька Едуарда Кюннеке (місце могили: II-W7-61) без власного надгробкуNach telefonischer Auskunft der Friedhofsverwaltung. Siehe auch: Hans-Jürgen Mende: Lexikon Berliner Begräbnisstätten. Pharus-Plan, Berlin 2018, ISBN 978-3-86514-206-1. S. 490..

Senatsverwaltung für Umwelt, Verkehr und Klimaschutz: Ehrengrabstätten des Landes Berlin (Stand: November 2018) (PDF; 413 kB), S. 48. Abgerufen am 20. November 2019. Auf der Ehrengrabliste ist die Grablage mit 16-J-27 angegeben. Anerkennung und weitere Erhaltung von Grabstätten als Ehrengrabstätten des Landes Berlin (PDF; 369 kB). Abgeordnetenhaus von Berlin, Drucksache 18/14895 vom 21. November 2018, S. 1–2 und Anlage 1, S. 4. Abgerufen am 20. November 2019.

Творчий доробок Сингли 1941: Dieses Lied hat keinen Text 1941: Sing, Nachtigall, sing 1942: Haben Sie schon mal im Dunkeln geküßt? 1942: Das Karussell 1942: Hokuspokus 1946: Drei kleine Geschichten 1946: Ich freu’ mich schon auf Donnerstag 1947: Es war eine Nacht in Venedig 1948: Bauernrumba 1948: O la la 1949: Der blaue Montag 1949: Oh ja – oh nein 1949: Der schönste Mann vom Rio Grande 1949: Was denkt sich bloß der Pavian? 1949: Kinder, kauft euch einen Sonnenstich 1949: Irgendwo, irgendwann 1949: Das gibt es nur in Texas 1949: Cuanto le gusta 1949: Warum hat das Zebra Streifen? 1949: Barbara, Barbara, komm mit mir nach Afrika 1949: Allerdings – sprach die Sphinx 1949: Schade, gestern warst du süß wie Schokolade 1950: Winke-winke 1950: Oh Juana 1950: Es wär alles nicht so schwer 1950: In Arizona und Arkansas 1950: Ein kleiner Gernegroß 1950: Von acht bis acht 1950: Gehn Sie weg 1951: Hab’n ’se nich ’nen Mann für mich? 1951: Maja-Mambo 1951: Fahr'n Sie nicht zum Nordpol 1951: Tango-Max 1952: Mäckie-Boogie 1952: Ach Herr Kuhn 1952: Hinz-und-Kunz-Boogie 1952: Kleiner Zinnsoldat 1953: Herr Kapellmeister, bitte einen Tango 1953: Egon 1954: Bongo-Boogie 1955: Tick-Tack-Boogie 1956: Hernando’s Hideaway 1956: Boogie im Dreivierteltakt 1956: Sehnsucht (Steamheat) 1957: Der Mann mit dem Rock'n'Roll-Pullover 1976: Ich bin Heinos Walküre 1978: Das Lied von Hans Albers 1978: Kikilala Hawaii 1996: Hoppe, Hoppe Reiter (Eurodance-Techno-Lied)Evelyn Künneke – Hoppe, Hoppe Reiter bei ultratop.beФільмографія 1941: 1943: 1949: Märchen vom Glück / Traum vom Glück / Küß’ mich, Casanova 1950: 1951: Der Fünf-Minuten-Vater 1951: Das unmögliche Mädchen 1951: 1952: Verlorene Melodie 1952: 1954: (Cameoauftritt) 1955: 1958: 1968: 1968: 1968: 1971: – Tod am Steuer (Fernsehserie) 1973: Axel von Auersperg (Fernsehfilm) 1974: Rosa von Praunheim zeigt (Kurzfilm) 1974: Wie ein Vogel auf dem Draht (Fernsehshow) 1974: Meine Sorgen möcht’ ich haben 1974: Monolog eines Stars (Fernsehfilm) 1974: Кулачне право свободи 1974: 1 Berlin-Harlem 1975: 1976: Ich bin ein Antistar (Fernsehfilm) 1978: Flammende Herzen 1978: 1978: Neues vom Antistar (Fernsehshow) 1978: Heinz Erhardt: (Fernsehshow) 1979: 1979: 1979: Meine schöne neue Welt (Fernsehfilm) 1981: Ach, die Künneke (Fernsehshow) 1983: Hanna von acht bis acht (Fernsehfilm) 1995: A.S. – Der kleine Bruder (Fernsehserie) 1995: Neurosia – 50 Jahre pervers 1996: 1998: Hans Eppendorfer: Suche nach Leben 2000: Ein lasterhaftes Pärchen (Fernsehfilm) 2001: Ausziehn! 2008: Abstürzende Brieftauben: Wir war´n die Tauben – 25 Jahre sind genug

Радіоп'єси

1980: Anthony J. Ingrassia: Fame — Berühmt — Regie: (радіоспектакль — РІАС Berlin)

Література

Evelyn Künneke: Mit Federboa und Kittelschürze. Meine zwei Leben. Ullstein, Frankfurt/M. 1991, ISBN 3-550-06528-0. Evelyn Künneke: Sing Evelyn sing. Revue eines Lebens. Hoffmann und Campe, Hamburg 1982, ISBN 3-455-04028-4 (Autobiographie). Wolfgang Jacobsen: Evelyn Künneke. In: Hans-Michael Bock u. a. (Hrsg.): CineGraph. Lexikon zum deutschsprachigen Film. edition text+kritik, München 1985, Lg. 5 (Loseblatt-Sammlung). Bernd Meyer-Rähnitz, Frank Oehme, Joachim Schütte: Die «Ewige Freundin» — Eterna und Amiga. Die Discographie der Schellackplatten (1947—1961). Albis International Bibliophilen-Verlag, Dresden-Ústí 2006, ISBN 80-86971-10-4.

Примітки

Посилання

Evelyn-Künneke у архіві Берлінської академії мистецтв