Ганс Ляйп (, 22 вересня 1893, Гамбург — 6 червня 1983, Тургау) — німецький художник, письменник і поет, автор тексту пісні «Лілі Марлен», яку називали «шлягером всіх часів і народів».
Життєвий шлях
Ганс Ляйп виріс в Гамбурзі його батько, колишній моряк, працював докером в порту. У 1900 році Ганс пішов у початкову школу, з 1905 року навчався в семінарії, в 1909—1914 роках відвідував підготовче відділення учительського інституту. Отримавши право викладати предмети спорту і релігії, в 1914 році почав працювати вчителем в гамбурзькій школі.
У 1915 році Ганса Ляйпа забрали в армію, в Берліні він проходив стрілецьку підготовку, потім був направлений на Східний фронт Першої світової війни, служив також в Карпатах. Після поранення в 1917 році Ганс був визнаний непридатним до подальшої служби, він повернувся до професії вчителя, почавши одночасно публікувати свої розповіді в газетах Гамбурга і пробувати сили як художник-графік. Потрясіння революційного періоду знайшли відображення в малюнках Ляйпа, які були куплені для Кунстхалле в Гамбурзі.
20 липня 1918 року Ганс одружився зі своєю нареченою Ліною Штельман (, 1895—1969). Після народження першої доньки в 1920 році подружжя розійшлися. Причиною такого кроку стало захоплення Ляйпа ляльководом Клер Попп (, 1896—1978), що стала його музою і компаньйоном. В цей час Ляйп опублікував з успіхом дві свої перші ілюстровані книги, влаштував першу масштабну виставку своїх гравюр і малюнків.
У двадцяті роки Ляйп багато подорожував по Південному Тіролю і Доломітовим Альпам, здійснював поїздки в Італію, Північну Африку, Іспанію, Португалію, був у Парижі, Лондоні і Нью-Йорку, привозив з собою численні подорожні замальовки та ескізи.
Під час Другої світової війни він жив спочатку в Гамбурзі і Північній Німеччині, потім біля Боденського озера і в Тіролі. Деякий час працював у великому видавництві в Юберлінгені, потім повернувся в Тіроль.
У повоєнний час працював на радіо і телебаченні, жив головним чином в Швейцарії, помер на 90-му році життя.
Творчість Перша виставка його графічних робіт відкрилася в 1919 році, в 1920 році була видана перша книга, яку, як і багато наступних, Ляйп проілюстрував сам. У своїй художній діяльності він любив використовувати різні графічні і живописні техніки, створював свій ляльковий театр, придумував ескізи костюмів до карнавалів і вуличних свят, пробував себе в скульптурі.
Літературну творчість художник не відділяв від комплексних проектів, які розробляв. З дитинства Ганс мріяв про морські подорожі. Не маючи реальної можливості їх здійснити, присвячував цій темі романи про піратів з власними ілюстраціями. Успіх прийшов в 1925 році, коли його піратський роман був нагороджений призом Кельнської газети. Літературна спадщина Ганса Ляйпа складається з віршів, п'єс, оповідань, романів, у яких переважають теми моря і мореплавання. У ранніх роботах помітно вплив експресіонізму.
Його розважальні оповідання мали великий успіх у читачів і глядачів. Різні композитори перекладали його вірші на музику. Ляйп був співавтором радіопостановок і кіносценаріїв, наприклад, мюзиклу «Гаспароне» (1937), де знімалися відомі артисти Едіт Шольвер, Маріка Рьокк, Йоганнес Гестерс та інші. 1 вересня 1942 року Гітлер нагородив його поряд з іншими п'ятдесятьма письменниками і сценаристами Хрестом за заслуги 2-го ступеня без мечів.
Видану в 1947 році ілюстровану дитячу книгу «Чарівний корабель в далекому плаванні» () Ляйп присвятив своїм дочкам, яких звали Гріта, Лора, Хільда і Агата ().
Деякий час Ганс Ляйп входив в німецьке відділення ПЕН-клубу, з 1950 року був членом Німецької академії мови та поезії у Дармштадті, а з 1951 року — членом Вільної академії мистецтв у Гамбурзі.
«Лілі Марлен» Всесвітню популярність принесла Гансу Ляйпу пісня «Лілі Марлен», текст якої своєю життєвою переконливістю зачіпав людей. Історія її появи та успіху пов'язана з двома війнами.
У роки Першої світової війни вісімнадцятирічний Ганс заримував свої особисті переживання перед відправкою на фронт, коли стояв (в 1915 році) на варті в Берліні. Згідно з однією з версій, прообразом дівчини з вірша була племінниця Зигмунда Фрейда — Лілі Фрейд, яку любив Ганс Ляйп, але вона пішла до актора Арнольда Марлі. За іншою версією — це збірний образ двох дівчат, в яких Ганс поперемінно закохувався.
Вперше ці вірші опублікували тільки через 22 роки, в 1937 році, а незабаром після цього їх поклали на музику відразу два композитора Цинк, і Норберт Шульце. Пісня на музику Норберта Шульце спочатку називалася «Дівчина під ліхтарем». Перейменована в «Лілі Марлен», ця пісня у виконанні Лале Андерсен і Марлен Дітріх під час Другої світової війни стала відомою і улюбленою серед солдатів по обидві сторони фронту. Особливо широку популярність «Лілі Марлен» здобула завдяки «Солдатському радіо Белграда», яке передавало пісню щодня о 21:55 і віщало також на Африканський корпус.
В результаті тираж розпроданих пластинок перевищив мільйон примірників. Згодом Дуайт Ейзенхауер назвав Ганса Ляйпа «єдиним німцем, який доставив радість всьому людству за роки світової війни».
Текст пісні був переведений 48 мовами і в багатьох країнах мав по кілька варіантів. Популярність «Лілі Марлен» порівнювали з успіхом у радянських солдатів пісні «Катюша» або вірші Симонова «Жди меня».
Журналіст і письменник Лев Копелев з 1941 року знав напам'ять оригінальний текст Ганса Ляйпа, навіть співав «Лілі Марлен» своєму другові Генріху Беллю і доводив йому пацифістський характер пісні. За розповідями Лева Копелева, радянські пропагандисти запускали з динаміків свої «перелицювання» німецького тексту пісні. Згідно з однією з версій, служивший у Відділі пропаганди при Політуправлінні 2-го Білоруського фронту Лев Копелев склав свою пародію на «Лілі Марлен», яку транслювали для німців. Цей текст не зберігся, невідомо також його вплив на німецькі війська.
Йосип Бродський у 1960-ті роки виконував свій варіант «Лілі Марлен» на квартирних вечірках, де бували Анна Ахматова, Анатолій Найман. Бродський вважав німецьку пісню напівфолькльорною. У виданні творів поет подав свій переклад поясненням: «невідомого автора (з німецької)». Юрій Абизов припустив, що переклад Бродського став компіляцією з фрагментів оригіналу тексту і пародійних строф, які складали радянські пропагандисти.
Відеозаписи
«Лілі Марлен» у виконанні Марлен Дітріх Пісня з текстом Ганса Ляйпа в титрах «Шлягер всіх часів і народів» текст Бродського.
Твори німецькою мовою Ганс Ляйп створив безліч літературних творів.
Література
Rolf Italiaander. (Hrsg.): Hans Leip, Hamburg 1958 Helmut Glagla: Hans Leip, Hamburg 1983 Hans Leip und die Hamburger Künstlerfeste, Katalog der Ausstellung in der Staats — und Universitätsbibliothek Hamburg Carl von Ossietzky, Herzberg 1993; ISBN 3-88309-042-5 Ortwin Pelc: Hans Leip in America, Hamburg 1999 Olaf Matthes: Die Plakate Hans Leips, Hans Leip im Plakat, Hamburg 2000 Rüdiger Schütt: Dichter gibt es nur im Himmel, Hamburg [u. a.] 2001 Ortwin Pelc: Hans Leip und die Revolution 1918 in Hamburg, Hamburg 2003
Liel Leibovitz: Lili Marlene: the soldiers' song of World War II. New York, NY 2009, ISBN 978-0-393-06584-8 Hans Leip ahoi, Hamburg 1988 Helmut Glagla: Impressionen von der «Himmelsecke», Hamburg 1997 Ortwin Pelc: Entwürfe zur «Hafenorgel», Hamburg 1998 Roland Füssel: Gaukler, Dschunke, Klingelspiel, Hamburg 2002 Manfred Bosch: Hans Leip am Bodensee, Marbach am Neckar 2004
Примітки
Посилання