Френкі Лейн (; 30 березня 1913, Чикаго — 6 лютого 2007, Сан-Дієго) — американський співак, автор пісень та актор, що добився найбільшого успіху на рубежі 1940-х і 1950-х років. Він був одним з групи етнічних італійців (Френк Сінатра, Дін Мартін, Перрі Комо, Тоні Беннет), які задавали тон на американській естраді тих років.

Кар'єра співака налічує 75 років, починаючи від його першого концерту в 1930 році і закінчуючи його останнім виступом з піснею " у 2005. Лейн, широко відомий на прізвиська «Містер Ритм» () і «Містер Сталеві гланди» (), виконав безліч хітів, серед яких «», «», «», «», «», «», «», «», «», «», «», «» і багато інших.

Він виконував пісні, що стали темами до багатьох вестернів, в тому числі , і Виблискуючі сідла, хоча сам Френкі ніколи не був кантрі-виконавцем. Він співав пісні різних жанрів і стилів, включаючи госпел, рок, фолк, джаз, блюз і поп .

Біографія

Ранні роки Френкі Лейн, уроджений Франческо Паоло ЛоВеккіо (, народився 30 березня 1913 року в ЧикагоSearch of Cook County Births. Батьки Френкі емігрували з Монреале, на Сицилії, в Чикаго, де його батько Джованні ЛоВеккіо, деякий час працював особистим перукарем гангстера Аль Капоне. Вважається, що сімейство ЛоВеккіо було пов'язано з мафією; юний Франческо жив зі своїм дідом, якого вбили члени конкуруючого злочинного клану.

Будучи старшою дитиною з восьми дітей в сім'ї, Лейн виріс у мікрорайоні (спочатку живучи за адресою 1446 N. North Park Avenue, а згодом на 331 W. Schiller Street) і отримав свій перший співочий досвід в церковному хорі , що був через дорогу від будинку на авеню Норт Парк. Пізніше він відвідував , де розвинув свою силу легень та контроль дихання, приєднавшись до легкоатлетичних та баскетбольних команд. Він зрозумів, що хоче бути співаком, коли пропустив заняття, щоб побачити виступ Ела Джолсона у фільмі .

Рання кар'єра Уже в 1920-х вокальні дані ЛоВеккіо були досить високого рівня, щоб його виділили серед інших учнів. Його запрошували співати на вечірки і в місцеві клуби, в тому числі в чиказький 'Merry Garden Ballroom'.

У 17 років він співав перед натовпом у 5 тисяч людей, п'ять разів виходячи до захоплених глядачів на біс. Лейн давав уроки танців для благодійного балу коли його покликали співати на сцені:

Незабаром я опинився на головній трибуні перед цим величезним натовпом, згадував Лейн. Я був дуже нервовий, але я почав співати популярну пісню «Beside an Open Fireplace». Це була сентиментальна мелодія, і слова мене зачепили. Коли я закінчив, сльози потекли по моїх щоках, і в залі стало тихо. Я був дуже близоруким і не міг побачити аудиторію. Я думав, що я не сподобався глядачам. — Френкі_Лейн

На ранньому етапі кар'єри на співака істотний вплив зробили Енріко Карузо, Карло Буті, і особливо Бессі Сміт — запис якої був у колекції його батьків:

Я все ще можу закрити очі і побачити його синю та фіолетову етикетку. Це був запис Бессі Сміт «The Kleeding Hearted Blues» з «Midnight Blues» з іншого боку. Перший раз, коли я запустив голку на цей запис, я відчув холодний озноб і невимовне збудження. Це було моє перше знайомство з джазом та блюзом, хоча я тоді не мав уявлення, як назвати ці магічні звуки. Я просто знав, що хочу почути більше! — Френкі Лейн

Ще одним співаком, який вплинув на нього в цей час, був фальцет-краун, . Лейн працював після школи в аптеці, що знаходилася через дорогу від магазину звукозаписів, який постійно відтворював записи Джина Остіна у гучномовці. Через багато років Лейн разом з Остіном були гостями у популярному телевізійному естрадному шоу , а також Френкі також зіграв одну з головних ролей в кіномюзиклі Rainbow 'Round My Shoulder, де знялася дочка Остіна, Шарлотта.

Незабаром після закінчення середньої школи Лейн став працювати у танцювальній трупі та гастролював з ними під час Великої депресії. На цьому етапі на співака впливали Бінг Кросбі, Луї Армстронг (як трубач), Біллі Голідей, Мілдред Бейлі, а згодом і Нет Кінг Коул. Лейн подружився з Коулом у Лос-Анджелесі, коли кар'єра останнього лише починала набирати обертів. Коул записав пісню «It Only Happens Once», яку склав новоспечений автор пісень Лейн. Вони залишалися близькими друзями впродовж решти життя Коула, після чого Лейн був одним із носіїв труни на похоронах Коула.

Наступний великий прорив в кар'єрі Френкі стався, коли він змінив Перрі Комо в групі Фредді Карлоне в Клівленді в 1937 році Комо став ще одним довічним другом Лейна, який одного разу позичив Лейну гроші на поїздку на можливий концерт .

Втім ритмічний стиль Лейна був невідповідним звукам групи Карлоне, і вони незабаром розійшлись. Після цього на деякий час удача відвернулася від співака, попри те, що він вперше почав серйозно писати пісні. Френкі змінив ряд робіт, в тому числі працював на оборонному заводі. Саме під час роботи на оборонному заводі під час Другої світової війни він вперше почав писати пісні (на заводі було написано «It Only Happens Once»). Не маючи у той час грошей, співаку часом доводилось спати на лавці в Центральному парку.

Я прокрадався в номери готелів і спав на підлозі. Мене вигнали з 11 різних нью-йоркських готелів. Я зупинявся в YMCA. Врешті-решт у мене залишилось чотири центи, і моїм ліжком стала груба дерев'яна лавка в Центральному парку. Я використав свої чотири копійки, щоб придбати чотири крихітні цукерки . — Френкі Лейн

Він змінив своє сценічне ім'я на Френкі Лейн в 1938 році, отримавши роботу на радіостанції . Директор програми, Джек Кумбс, вважав, що прізвище «LoVecchio» є «занадто іноземним і занадто довгим для студійних дикторів», тому він американізував його на «Lane». Френкі додав літеру «і» (Laine), щоб уникнути плутанини з дівчиною-співачкою Frances Lane. Втім незабаром у WINS вирішили, що їм більше не потрібен джазовий співак, звільнивши Фенкі. За допомогою піаніста він влаштувався на роботу в радіошоу в NBC, але поки збирався розпочати, Німеччина напала на Польщу, і всі постійні трансляції були зняті з ефіру для потреб військових.

Далі Лейн знайшов роботу на заводі боєприпасів, із зарплатою 150 доларів на тиждень. Працюючи на заводі, він познайомився з тріо дівчат і почав з ним співпрацювати. Група була помічена Capitol Records і її власник Джонні Мерсер переконав Лейна вирушити в Голлівуд разом із ними як свого агента.

У 1943 році він переїхав до Каліфорнії, де співав для кількох фільмів, серед яких «Дівчата Харві». Саме в Лос-Анджелесі в 1944 році він познайомився і подружився з диск-жокеєм Елом Джарвісом і композитором та піаністом . Останній до самої своєї смерті в 1954 році був музичним керівником, акомпаніатором і співавтором пісень Лейна. Серед їх спільних робіт були I'd Give My Life, Baby, Just For Me, What Could Be Sweeter?, Forever More, та джазовий стандарт .

В кінці 1946 року Годі Кармайкл почув, як Френкі співає у клубі Біллі Берга в Лос-Анджелесі пісню . Це врешті-решт призвело до укладення контракту з новоствореним лейблом Mercury Records. Пізніше Лейн і Кармайкл співпрацювали над піснею Put Yourself in My Place, Baby.

Перші записи Перший запис Лейна був виданий 1944 року під назвою . Сторони платівки отримали назву «In the Wee Small Hours of the Morning», (не слід плутати з однойменним записом Френка Сінатри), і пропагандистську військову мелодію «Brother, That's Liberty», хоча записи не змогли справити велике враження на слухачів.

Пізніше він записав сингл для Mercury Records: Pickle in the Middle with the Mustard on Top і .

Перші успіхи Навіть після його відкриття Кармайклом, Лейн все ще не був популярним співаком. Наступний його великий успіх настав, коли він у 1946 році вирішив переспівати стару п'ятнадцятирічну пісню 1931 року , яку вже мало хто пам'ятав. Він представив сингл як «нову» пісню, маючи на увазі нову в його репертуарі, але публіка сприйняла це за нову пісню, яку тільки що написали. Після цього Лейн швидко став відомим, і керівники звукозаписних компаній взяли його до відома.

Невдовзі у Лейна з'явились прихильники, які хотіли почути, як він співає «Desire»; серед них була R&B співачка , відома своєю бугі-вугі на фортепіано. Вона слухала його щовечора і врешті-решт видала власну версію пісні, яка стала хітом у «гарлемських» чартах. «Мені сподобалося, як він це зробив», згадувала Брукс; «він співає з душею, співає так, як відчуває»«That Lucky Old Sun», Todd Everett, Bear Family Records, 2000, p. 11.. Невдовзі він записував альбом на новий лейбл Mercury, і That's My Desire була однією з пісень там.

«Desire» стала першим реальним успіхом Лейна. За день до того, як він записав цю пісню, він мав борги понад 7000 доларів«That Lucky Old Sun», Todd Everett, Bear Family Records, 2000, p. 86.. Його перша зарплата за роялті становила уп'ятеро більше за цю сумиу. Лейн погасив усі свої борги, окрім одного — співак Перрі Комо відмовився дозволити Лейну повернути йому гроші. Далі вийшла серія хіт-синглів, серед яких Black and Blue, , Two Loves Have I, , , Monday Again та багато інших.

Робота з Columbia Records Лейн почав записуватись у Columbia Records в 1951 році, де одразу видав ряд хітів: (#2)/ (#5), Jealousy (Jalousie) (#3), The Girl in the Wood (#23), When You're in Love (#30), (з ) (#26), (#18), Granada (#17), Hey Joe! (#6), (#20), , (#14), (#19), Love Is a Golden Ring (з ) (#10), і (#3).

«High Noon» була пісенною темою із вестерну з Гері Купером та Грейс Келлі. У фільмі його співала ковбойська зірка Текс Ріттер, але саме хітом став запис Лейна. З цього моменту Лейн співав пісні багатьох голлівудських і телевізійних вестернів, ставши настільки ототожнюваними з цим жанром, що Мел Брукс запросив його до свого класичного культового вестерну Виблискуючі сідла.

У цей час Лейн став популярнішим у Великій Британії, ніж у США, оскільки багато його хітових записів у Великій Британії були лише незначними хітами у його рідній країні. Такі пісні, як The Gandy Dancer's Ball, The Rock of Gibraltar і , стали набагато більшими хітами за кордоном. Пізніше «Answer Me» надихне на пісню Yesterday Пола Маккартні.

Керівник відділення популярної музики Columbia Records Мітч Міллер поєднував Лейна з багатьма найбільшими артистами Mercury і Columbia. Він співав хіти з Патті Пейдж (I Love You for That), Доріс Дей (, Gambella (The Gambling Lady), Hambone, Floatin' Down to Cotton Town, Settin' the Woods on Fire та багато інших), Джиммі Бойд (, The Little Boy and the Old Man), (Rain, Rain, Rain) та Джонні Рей ().

Загалом Лейн записав 39 хітів, що увійшли до чартів . Його дуети з Доріс Дей були фолк-поп-адаптаціями традиційних південноафриканських народних пісень, перекладених фольклорним співаком . Хоча «Sugarbush» приніс «Laine & Day» золотий диск, вони більше ніколи не співали разом.

У 1953 році він встановив ще два рекорди (цього разу у чартах Великої Британії): у № 1 для пісні , яка трималась у чартах 18 тижнів, та № 1 для артиста за один рік, коли пісні «Hey Joe!» і «Answer Me, O Lord» тримались загалом 27 тижнів.

У 1953 році Лейн записав свій перший довгограючий альбом, який вийшов на батьківщині, суто як альбом (до цього його альбоми були складені з раніше виданих синглів). Альбом отримав назву «», і він мав багато джазових, ритмових номерів, схожих за стилем з його роботою на лейблі Mercury.

У 1954 році Лейн виступав для королеви Єлизавети II, і цю подію він називає однією з найважливіших моментів своєї кар'єри. До кінця десятиліття він залишився далеко попереду Елвіса Преслі як найуспішнішого виконавця в британських чартах.

З Мішелем Леграном

Французький композитор і аранжувальник Мішель Легран об'єднався з Лейном, щоб записати пару альбомів у 1958 році. Перший — , був побудований навколо концепції запису треків різними мовами: англійською, французькою, іспанською та португальською. Альбом випустив пару міжнародних хітів: La Paloma в Аргентині та Não tem solucão в Бразилії. Інші треки включали , , Torna a Sorriento, Besame Mucho і .

Лейн і Легран об'єдналися для другого альбому Reunion in Rhythm, в яких вокал обмежувався англійською мовою. До них увійшли Blue Moon, , Marie, , , I Would Do Most Anything for You, та I Forget the Time.