Таой () — мон-кхмерський народ, одна з офіційно визнаних етнічних меншин у В'єтнамі.
Народ під назвою таой відомий в Лаосі та В'єтнамі, але це не одне й те саме. У В'єтнамі під цією назвою об'єднуються, певною мірою штучно, частково споріднені народи таой (Ta Oi, Ta Oy, Tau Oi, Ta Uat), пако (Pa Cô, Pacoh), кантуа (Can Tua, Kantua) та багі (Ba Hi). Ці народи мають багато спільного, але існують і відмінності в мові, особливостях побуту. Багі — це частина пако, що зливається з етнічною групою бру-ванк'єу.
Етноніми гірських етнічних груп, особливо мон-кхмерських, у Лаосі та В'єтнамі є проблемою. Деякі з етнічних груп не мають власної назви, але, навіть коли вона є, до них зазвичай застосовуються екзоніми. Назва таой є географічною, вона походить від однойменного плато, розташованого на території Лаосу.
Сусідами таой є народності кату та бру у В'єтнамі, пако і таой у Лаосі. Всі ці народи близькі за мовою та культурою, мають багато спільного в одязі та методах землеробства.
Розселення і чисельність Таої живуть у гірських районах Центрального В'єтнаму (Аннамські гори), біля кордону з Лаосом. Більшість народу розселена в повітах Алиой () на заході провінції Тхиатхьєн-Хюе, а також Хуонгхоа () і Дакронг () на заході провінції Куангчі.
Загальна чисельність таой за даними перепису населення В'єтнаму 2009 року становила 43 886 осіб, серед них 3 014 осіб — міські жителі, 40 872 особи жило в селах. Майже всі таой розселені в провінціях Тхиатхьєн-Хюе — 29 558 осіб (2,72 % її населення) та Куангчі — 13 961 особа (2,33 % її населення). За оцінкою проєкту Етнолог, у 2002 році у В'єтнамі налічувалось 19 тис. носіїв мови таойLewis, M. Paul, Gary F. Simons, and Charles D. Fennig (eds.). 2016. Ethnologue: Languages of the World, Nineteenth edition. Dallas, Texas: SIL International. Online version: Ta'oih, Upper. A language of Laos та 16 тис. носіїв мови пакоLewis, M. Paul, Gary F. Simons, and Charles D. Fennig (eds.). 2016. Ethnologue: Languages of the World, Nineteenth edition. Dallas, Texas: SIL International. Online version: Pacoh. A language of Viet Nam .
Споріднене населення живе також у Лаосі. Там народи таой та пако офіційна статистика враховує окремо.
Мова Говорять мовами катуйської гілки австроазійських мов: верхня таой (код ISO 639-3: tth) та пако (ISO 639-3: pac), багі вважається діалектом мови пако. Для обидвох мов було створена писемність на базі латинської абетки, проте вона не отримала поширення. Для мови пако існують словники, граматика, протягом 1965—1969 рр. була перекладена частина Біблії.
Мови таой та пако, як і більшість катуйських мов, лишаються недостатньо дослідженими. Поки точно не відомо, які існують діалекти, якою є територія їхнього поширення, якими є соціолінгвістичні зв'язки між їхніми носіями та з носіями споріднених мов.
Користуються також в'єтнамською мовою. У таой найнижчий рівень грамотності серед етнічних меншин В'єтнаму; лише від 5 до 15 % вміють читати (в'єтнамською)Ta Oi . Asia Harvest .
Історія Уважається, що мон-кхмерські народи були першими мешканцями Південно-Східної Азії. Спочатку вони населяли більшу частину рівнинних областей регіону. Про це, зокрема, свідчать і легенди народу пако, які передаються з покоління в покоління. Предки таой входили до великої імперії кхмерів, яка процвітала з IX до XIII століття й включала території сучасних Камбоджі, Таїланду, Лаосу та частини В'єтнаму. Починаючи з XIV—XV ст., тайські народи, серед них лаосці та сіамці, мігрували на південь з території Китаю, вони поступово відтісняли корінне населення в гори. Сила імперії кхмерів впала, коли 1431 року сіамці захопили її столицю.
Вірування 98 % таоїв дотримується традиційних вірувань, 2 % — християни, переважно католикиTa'oih in Vietnam. Joshua Project (2020) Pacoh in Vietnam. Joshua Project (2020) .
Традиційна таойська релігія за своєю суттю є анімістичною. Життя людей пронизане страхом перед світом духів. Для них важливим є підтримання добрих стосунків з духами, які можуть забезпечити людям добробут, але можуть і завдавати шкоди. Існує багато табу, яких слід дотримуватись, щоб духи не ображалися. Якщо табу буде порушено, людина має принести жертву, щоб заспокоїти дух, який вважається ображеним. У центрі кожного села встановлюють спеціальні хатинки для духів, поруч стоїть жертовний стовп. Жертви включають алкоголь, рис, курку, в особливих випадках жертвують буйвола. Церемонії жертвоприношення здійснює сільський шаман.
Найпотужнішими духами таой вважають духа рису та духа неба; вони, на їхні переконання, контролюють долю народу.
Хоча жертви для заспокоєння духів можуть здійснюватись у будь-який час, є також дві обов'язкові церемонії, які відбуваються щорічно. Одна відбувається в лютому й має вшанувати духа-охоронця села. Друга проводиться в жовтні, таким чином люди повідомляють духам, що збираються розчистити нову ділянку землі під рисові поля, й просять у них на це дозволу.
Шанують предків.
Господарство
Основне заняття таой — землеробство. Більшість продовжує використовувати традиційний підсічно-вогневий спосіб обробки земель. Багі — єдина група, яка вирощує рис на зрошуваних полях. Знаряддя праці досі залишаються примітивними, а технології дуже простими. Урожай сильно залежить від погодних умов, полив здійснюється виключно атмосферними опадами, люди не використовують жодного добрива, окрім попелу від спалювання залишків останнього врожаю. Таої вважають, що використання мінеральних добрив не сподобається духам полів та рису. Урожайність є низькою. Збирають один урожай на рік.
Основною продовольчою культурою є рис. Вирощують також кукурудзу, маніок, батат, бобові, різні овочі.
Важливими джерелами продовольства є також мисливство, рибальство та збиральництво. У минулому таой були відомі як вправні мисливці та спеціалісти з одомашнення слонів. Слони використовувались на лісозаготівлі та інших роботах. Зараз таої відмовилися від цього заняття. Худобу (буйволи, корови, кози, свині) розводять переважно для жертвоприношень. Тримають курей.
Група живе на самодостатній економіці, дуже мало продукції йде на продаж.
Останнім часом все ширше впроваджується культура вологого рису. Таої також почали вирощувати товарні культури: тютюн, коноплі, кава, чай, соя, касторові боби (рицина), кунжут, червоний перець та інші спеції, фрукти.
Ремесла розвинені слабко. Основними таойськими ремеслами є різьблення по дереву та виготовлення кошиків. Таої відомі своїми дерев'яними масками та статуями, різьблення використовується в оздобленні хат; популярним є мотив ящірки. Основними плетеними виробами є кошики; вони мають різні розміри та призначення: перенесення вантажів з лісу чи поля, зберігання продуктів тощо. Виготовляють кошики з бамбука та ротанґа, носять за спиною. Кошики часто прикрашають різноманітними орнаментамиПлетение — традиционное ремесло народности Пако. Радио «Голос Вьетнама» .
Кантуа — єдиний підрозділ, який володіє ткацтвом та виготовленням одягу.
Свою продукцію (тютюн, коноплі тощо) таої вимінюють на одяг та металеві інструменти. Здавна існувала традиційна торгівля з лаосцями та в'єтнамцями.
Суспільство Основною соціальною одиницею таойського суспільства є сільська сусідська громада (вел). Кожен вел налічує десяток довгих хат (дунг) і має власну назву, що може виводитись із міфу, легенди чи природного явища, якому приписують міфічні властивості. Але більшість велів отримала свою назву від розташованих поруч річок, струмків, джерел, гір або пагорбів. Кожна громада володіє певною територією, яка визначається чіткими природними орієнтирами: урвищами, скелями тощо.
Сільська громада все ще будується переважно за родинним принципом, хоча дедалі посилюються та розширюються сусідські стосунки. Кожен вел складається із декількох розширених сімей (я), що включають три-чотири покоління родичів і побудовані на суворій екзогамії. Члени такої групи стверджують, що мають спільного міфічного або справжнього предка. Кожен я має свою тотемну назву, зазвичай це назва тварини, рослини чи предмета, наприклад: ачо (собака), тувел (кішка), планг (трава), тупул (ступка для рису). Будь-яке ганьблення тотему суворо заборонене. Всі члени розширеної сім'ї традиційно жили під одним дахом у довгій хаті. Є правилом, що в одній хаті не можуть жити особи з різних розширених сімей. До складу я входять десятки малих сімей. Що більшою є розширена сім'я, тим сильнішим є її вплив у справах всього велу. В деяких випадках велика розширена сім'я відокремлюється від інших, щоб створити новий вел.
Вел є автономним утворенням із власним керівництвом, сформованим селянами за принципом демократії. Органом влади в селі є рада старійшин, яка повноважна вирішувати всі справи громади. До складу ради входять представники розширених сімей, які добре знають звичаї народу. Очолює вел сільський голова (ріай, аріай), який за старих часів належав до родової лінії засновників села. Посада ріая переходила від батька до сина, якщо не існувало серйозних заперечень до цього. Замість недієздатного спадкоємця жителі села обирали іншу особу. Для цього рада старійшин скликала спеціальні збори. У наш час ріай обирається жителями села. Ріай разом із радою старійшин займається врегулюванням внутрішніх справ (церемонії шанування духів, управління та розподіл природних ресурсів, розселення, регулювання та підтримання балансу в соціальних стосунках). Він також представляє село в стосунках із зовнішнім світом. Помічниками ріая є конпача (особа, що займається врегулюванням конфліктів), кокпу (шаман, чаклун) або воєначальник.
Кожна розширена сім'я має свого голову, зазвичай це старший із потомків першої гілки родини. Він вирішує питання, пов'язані з матеріальним та духовним життям розширеної сім'ї, питань, що стосуються відносин з іншими родинними лініями, а також між його розширеною сім'єю та сільською громадою в цілому. Проте остаточне рішення приймають спільно представники малих сімей. Голова розширеної сім'ї також представляє свою родину в обговоренні та врегулюванні справ усього села. Поступово інституція розширеної сім'ї занепадає, люди залишають довгі хати й живуть окремими незалежними нуклеарними сім'ями.
Звичаєві закони та традиції таой сприяють збереженню глибоко вкоріненого зв'язку людей зі своїми предками, що сприяє консолідації громади. Кожне село має громадську хату, де проводяться соціальні заходи. Громадська хата символізує міць села й пов'язує його жителів у громаду, особливо це відчувається під час здійснення культурних ритуалів. У межах велу добре розвинений дух взаємної допомоги. Таойське суспільство поділяється на бідних (кадік) та багатих (конпронга), але диференціація між ними незначна.
Таойське суспільство є патрилінійним і патрилокальним, дружина після весілля переходить до родини чоловіка, приймає нову тотемну символіку й має відмовитись від власного роду та власних предків. Хоча чоловік та дружина є рівними в подружніх відносинах, чоловіки в суспільстві поважаються більше за жінок. Ролі чоловіків і жінок є чітко визначеними. Жінки займаються всім, що стосується їжі, включаючи кухню, посадку та збирання врожаю. Чоловіки полюють і ловлять рибу, розчищають джунглі та займаються будівництвом.
Молоді люди вільні вибирати, з ким їм одружуватись. Коли юнак обере собі дівчину, він посилає посередника до її родини, щоб домовитись про умови шлюбу. За наречену потрібно дати викуп. Якщо сім'я молодого бідна, за згодою сім'ї молодої, викуп може бути зменшений, але він все одно повинен включати принаймні одного буйвола та трохи їжі. Принаймні в минулому існувало багатоженство, чоловік міг взяти кількох дружин, якщо міг дозволити собі сплатити відповідний викуп.