Залі́сці — село в Україні, у Луцькому районі Волинської області. Входить до складу Копачівської сільської громади. Населення становить 484 особи. Перша письмова згадка про село датується 1450 роком.

Назва Назва села є топонімом-описом і походить від його розташування — «за лісом». Місцева легенда також пов'язує походження назви з майстром-самітником на ім'я Ситник, який виготовляв сита та решета і жив «за лісом» над річкою Лютицею. Слава про його вироби привабила інших поселенців, що й започаткувало село.

Географія Селом протікає річка Лютиця, також поблизу протікає невелика річка Фоса.

Археологія На території та в околицях села Залісці виявлено низку археологічних пам'яток. В урочищі Макарівщина, за 1 км на північний захід від села, знайдено багатошарове поселення, що належить до культури кулястих амфор, тшинецько-комарівської культури та давньоруського періоду (X—XII ст.). В урочищі Леде, за 0,7 км на південний захід, виявлено поселення давньоруського періоду (XI—XIII ст.). В урочищі Лужки, за 0,5 км на захід, — двохшарове поселення тшинецько-комарівської культури та давньоруського періоду (X—XII ст.). В урочищі Тарасикове Болото, за 1,5 км на північ, — поселення давньоруського періоду (X—XII ст.).

Історія

У складі Великого князівства Литовського та Речі Посполитої Перша письмова згадка про Залісці (в тексті грамоти — Підлісці) міститься в грамоті короля Казимира IV Ягеллончика від 24 липня 1450 року. Цим документом село разом з іншими маєтками (Серники, Любче, Горохів та ін.) надавалося волинському боярину, маршалку Волинської землі Олізару Шиловичу.

Після смерті Олізара Шиловича, який не залишив нащадків, маєтки перейшли у спадок його дружині Федьці Юршанці. У 1488 році вона передала Любче з присілками, серед яких були й Залісці, своєму племіннику — князю Богдану Васильовичу з роду Друцьких. Протягом XVI—XVII століть село, як частина великого Любецького маєтку, неодноразово ділилося, продавалося та переходило у власність різних шляхетських родин, зокрема Друцькі-Любецькі, Харлінські, Сангушки та Заславські.

Згідно з подимним тарифом 1629 року, частиною Залісець володів князь Домінік Заславський, який сплачував податок із 7 «димів» (господарств). У 1640-х роках село стало предметом судової суперечки, коли князь Павло Любецький віддав його в заставу, а нащадки заставного власника продали його князю Янушу Острозькому.

У складі Російської імперії Після третього поділу Речі Посполитої у 1795 році Залісці увійшли до складу Російської імперії як село Рожищенської волості Луцького повіту Волинської губернії. Станом на 1798 рік у селі був 31 будинок, де проживало 242 мешканці.

Під час французько-російської війни 1812 року в полях між Залісцями та Башовою стояли саксонські війська, що були союзниками Наполеона.

У 1836 році маєтки князя Воронецького, до яких входили й Залісці, перейшли у власність його кредиторів. Село було розділене на частини між поміщиками Юзвикевичами, Щенявськими, Руськими та Луцьким монастирем бригідок. Після ліквідації монастиря у 1879 році його частина перейшла у державну власність.

У 1906 році в селі було 60 дворів, де мешкало 428 осіб. На 1913 рік великими землевласниками в селі були брати Костянтин та Станіслав Юзвикевичі, які володіли 139 десятинами землі.

Новітній період Під час польсько-української війни 15 травня 1919 року позиції поблизу села утримував 2-й Сірий полк Сірожупанників Армії УНР.

Під час Другої світової війни 21 березня 1944 року село було зайняте підрозділами Червоної армії.

До 14 серпня 2017 року село було адміністративним центром Залісцівської сільської ради Рожищенського району. З 2017 року Залісці входять до складу Копачівської об'єднаної територіальної громади.

У 2025 році було ініційовано процес перепрофілювання місцевої гімназії у початкову школу через зменшення кількості учнів. Передбачається, що учні 5-9 класів будуть довозитись на навчання до ліцею в селі Кременець.

Російське вторгнення в Україну (з 2022) Під час повномасштабного російського вторгнення загинув уродженець села — сержант ЗСУ Бекерук Василь Володимирович. Він служив командиром танка у військовій частині А1008. Загинув 19 лютого 2023 року поблизу населеного пункту Дворічна на Харківщині внаслідок прямого влучання у танк. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Населення Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 526 осіб, з яких 231 чоловік та 295 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 504 особи. Станом на 1 січня 2024 року населення складало 484 особи.

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток українська 100,00 %

Інфраструктура У селі функціонують: Заклад загальної середньої освіти «Гімназія села Залісці» (вул. Центральна, 37-А). Станом на 2025 рік тут навчався 51 учень. Комунальний заклад «Заклад дошкільної освіти села Залісці» (вул. Центральна, 37-Б). Станом на 2025 рік заклад відвідувала 21 дитина. Храм Святого Великомученика Георгія Побідоносця (УПЦ). Храм був освячений у 2013 році. День села відзначається 6 травня, у день храмового свята.

Відомі люди Бекерук Василь Володимирович (1973—2023) — сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, кавалер ордена «За мужність» III ступеня (посмертно).

Див. також Копачівська сільська громада

Примітки

Джерела

Zaliśce, 3.) wieś, powiat łucki // Погода в селі Залісці