«Фізіо́лог» (; ) — християнський дидактичний трактатLauchert, F. Physiologus // The Catholic Encyclopedia. New York: Robert Appleton Company, 1911.. Написаний грецькою мовою в Александрії. Час укладання і автор невідомі. Традиційно датується ІІ ст., проте ряд дослідників вважають, що трактат був написаний наприкінці ІІІ — початку IV ст. Містить опис тварин, птахів, фантастичних істот, а також каменів і рослин. Описи супроводжуються короткими алегоричними розповідями повчального характеру. Зберігся у списках-копіях, деякі з яких багато ілюстровані мініатюрами. Близько 400 року перекладений латиною, а згодом — іншими мовами, в тому числі староукраїнською. Був дуже популярним у Європі. Став основою середньовічних бестіаріїв, через що називається «бестіарієм бестіаріїв»Zucker, A. Physiologos. Le bestiaire des bestiaires. Jérôme Millon, 2005. Справив великий вплив на формування тваринної символіки у європейській літературі та образотворчому мистецтві. Тлумачення гербових фігур у геральдиці походить із цього трактату.

Зміст

I. Лев II. Антилопа III. Піробольський камінь IV. Риба-меч V. Пісочник VI. Пелікан VII. Сова VIII. Орел IX. Фенікс X. Одуд XI. Віслюк XII. Гадюка XIII. Змій XIV. Мураха XV. Сирена і онокентавр XVI. Їжак XVII. Ібіс XVIII. Лисиця XIX. Дерево і голуби XX. Слон XXI. пророк Амос XXII. Ікра XXIII. Агат XXIV. Устриця і перли XXV. Камінь-Адамант XXVI. Мавпа XXVII. Індійський камінь XXVIII. Качка-лиска XXIX. Фігове дерево XXX. Пантера XXXI. Ясконтій XXXII. Куріпка XXXIII. Гриф XXXIV. Мурашиний лев XXXV. Горностай XXXVI. Єдиноріг XXXVII. Бобер XXXVIII. Гієна XXXIX. Річка Ніл XL. Мангуста XLI. Ворона XLII. Страус XLIII. Горлиця XLIV. Ластівка XLV. Олень XLVI. Жаба XLVII. Ящірка, або Саламандра XLVIII. Магніт XLIX. Камінь-Адамант L. Голуби LI. Вугор

В Україні Слов'янські переклади грецького «Фізіолога» відомі лише в старокиївських списках, але з мови найдавнішого зі збережених списків (XV ст.) видно, що вони беруть початок від болгарських перекладів, зроблених перед XIII ст. «Фізіолог» відомий на Русі в двох редакціях.

Одна з них виникла ще в ІІ-ІІІ ст. у грецькій олександрійській літературі. У цій редакції, наприклад, розповідь про лисицю втілює поняття хитрості: голодна, вона прикидається бездиханною, а коли до неї злітаються птахи, то ловить їх і з'їдає. Розповідь про неясить (пелікана) розкриває уявлення про чадолюб'я, камінь адамант (алмаз) уподібнюється очищуючій силі, рівної Ісусові Христу, і т. д. Серед персонажів «Фізіолога» — міфологічні сирени і кентавр, птах фенікс.

Друга редакція Фізіолога (її називають «візантійською») менш популярна на Русі, але була поширена в південних слов'ян. У цій редакції переважає повчальний початок: у статті про дворогу антилопу пояснюється, що Бог дав чоловіку два завіти — Старий і Новий; властивість дятла клювати «носом своїм», «де м'яко древо», порівнюється з пошуками дияволом слабостей у людях; фантастичне омолодження осліплого від старості орла уподібнюється звертанню грішника до церкви і т. д. Ці складні тлумачення «Фізіолога» не відбилися на літературному стилі українського середньовіччя, але символічні образи залишалися постійно в арсеналі художніх засобів давньокиївських письменників і книгарів аж до XVIII ст. При переписуванні «Фізіолога» у рукописних збірниках XV—XVII ст. текст його іноді супроводжувався барвистими мініатюрами.

Переклади англійською Cook, A. The Old English Physiologus. Yale Studies in English, vol. 63. New Haven: Yale University Press, 1921. Carmodyб F. Physiologus, The Very Ancient Book of Beasts, Plants and Stones. San Francisco: The Book Club of California, 1953. Curley, M. Physiologus. Austin: University of Texas Press, 1979 (переклад з латини).

німецькою Peters, E. Der Physiologus. München: Musarionverl, 1921 (переклад з грецької). Schröder, C. Der Millstätter Physiologus. Text, Übersetzung, Kommentar. Würzburg: Königshausen & Neumann, 2005.

московською Карнеев А. Материалы и заметки по литературной истории «Физиолога».— СПб., 1890. Физиолог / Подг текста, перевод и комм. О. А. Белобровой // Памятники литературы Древней Руси. XIII век. Москва, 1981. С. 474-485 (за списком ГИМ, зібр. Уварова, №515, лл.367зв.-375зв., початку XVI ст.) Физиолог // Златоструй Древняя Русь X—XIII веков. — М., 1990.— С. 291—296; Физиолог // Сказания о чудесах.— М., 1990.—С. 88-92 и 512 (Библиотека русской фантастики: В 20 т.).

французькою Zucker, A. Physiologos. Le bestiaire des bestiaires. Jérôme Millon, 2005 (переклад з грецької).

Примітки

Бібліографія Монографії, статті Мочульский, В. Происхождение «Физиолога» и его начальные судьбы в литературах Востока и Запада. Варшава, 1889.

Довідники Lauchert, F. Physiologus // The Catholic Encyclopedia. New York: Robert Appleton Company, 1911. Кашуба, М. Фізіолог // Філософський енциклопедичний словник. Київ: Абрис, 2002. С. 668. Гудзий, Н. К. Естественнонаучные сочинения // История русской литературы. Москва-Ленинград, 1941, Т. 1, С. 195—199. Белоброва, О. А. Физиолог // Словарь книжников. Вып 1. С 461—462. Фізіолог // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. Київ, 2007, Т. 2. С. 531.

Посилання