Ѿ, ѿ («от») — буква старослов'янської кирилиці. Хоча вона з'явилася як лігатура букв Ѡ, ѡ («омега») і Т («твердо»), вона функціонує як окрема буква алфавіту, наступна після хіра і перед ци. Вона ввійшла до найпершого друкованого кириличного абецедарія (на ілюстрації), і продовжує використовуватися в сучасну епохуИеромонах Алипий, Грамматика церковно-славянского языка, Санкт-Петербург, 1997, С. 17.
От використовується в церковнослов'янській мові для позначення прийменника отъ і приставки от-. Вона не використовується для цієї послідовності букв у будь-якому іншому контексті, а також не може бути замінена послідовністю «от» в зазначених випадках. Вона використовувалася зі схожою метою в середньовічній писемності інших слов'янських мов, що використовують кирилицю. У друкованих книгах ѿ використовується з більшою перевагою, ніж ѡ҃ для позначення числа 800.
Див. також Список букв кирилиці
Примітки