Мормоні́зм (англ. Mormonism) — четверта хоч і не світова, але велика авраамічна релігія, заснована американським пророком Джозефом Смітом приблизно у 1820–1830-х роках. По суті, члени цієї спільноти називають себе Церквою Ісуса Христа Святих Останніх Днів, а терміном "мормонізм" характеризуються їхні практики. Вони навіть вважають себе християнами. Також мормонів часто плутають з християнами або навіть куди конкретніше з протестантами, але це принципово інша релігія, яка базується на доповнених власних священних текстах, тому називати її хоч якимось різновидом християнства буде помилкою.
Центральну роль релігійної теології церкви займає віра у Бога-Отця (Елохіма), його сина Ісуса Христа та Святого Духа як у окремих членів божества, та тим не менш, єдиних у своїй меті: «здійснювати безсмертя і вічне життя людини». Члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів також вірять, що у 1820 році Бог-Отець та Ісус Христос явилися чотирнадцятирічному Джозефу Сміту для того, щоб покликати його пророком та через нього відновити владу священства та повноту Євангелія, яку було втрачено внаслідок смерті перших апостолів первинної Християнської Церкви. Сьогоднішнім нащадком Джозефа Сміта по лінії священства та провідником або пророком Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів є Рассел М. Нельсон. За даними на 2023 рік, мормонізм нараховує більше ніж 17,25 млн вірян, які організовані у 3521 коло, 517 округів, які є частиною 411-ти місій та мають 189 активних храмів.
Прізвисько «мормони» походить від священного писання, що носить назву «Книга Мормона», яку назвали в честь Мормона — древнього пророка, воєначальника та літописця, який, за вірою самих мормонів, об'єднав численні історичні та духовні записи древніх народів, що населяли американський континент.
Теологія Природа божества Божество складають три окремі особи: Бог-Отець (Елохім), вічний батько, його син Ісус Христос та Святий Дух. Мормони вірять у кожного з них (УВ 1:1). З одкровення останніх днів дізнаємося, що Отець і Син мають відчутні на дотик тіла з плоті й кості, а Святий Дух є особою з духа. Плоті й кості він не має (УЗ 130:22–23). Ці три особи єдині у довершеній єдності і гармонії мети й учення (Івана 17:21–23; 2 Неф. 31:21; 3 Неф. 11:27, 36).
Бог-Отець Бог-Отець, або Елохім — звичайно саме йому належить титул "бог". Його названо Отцем, тому що він є батьком людських душ та всіх духовних істот нашого Всесвіту (Чис. 16:22; 27:16; Мал. 2:10; Мт. 6:9; Еф. 4:6; Євр. 12:9). Бог-Отець є верховним правителем нашого Всесвіту. Він всемогутній (Бут. 18:14; Ал. 26:35; УЗ 19:1–3), усе знає (Мт. 6:8; 2 Неф. 2:24) і присутній скрізь через свого Духа (Пс. 139:7–12; УЗ 88:7–13, 41). Людство перебуває в особливих стосунках з Богом і це відрізняє людину серед інших створінь: чоловіки й жінки є Божими духовними дітьми (Пс. 82:6; 1 Іван. 3:1–3; УЗ 20:17–18).
Описано кілька випадків, коли Бог-Отець являвся або говорив до людини. Писання кажуть, що він розмовляв з Адамом і Євою (Мойс. 4:14–31) і кілька разів представляв Ісуса Христа (Мт. 3:17; 17:5; Іван 12:28–29; 3 Неф. 11:3–7). Він являвся Стефанові (Дії 7:55–56) і пророку Джозефу Сміту (ДС—Іст. 1:17). Пізніше він явився Джозефу Сміту і Сідні Рігдону (УЗ 76:20, 23). Тим, хто любить Бога і очищує себе перед ним, він іноді дарує привілей бачити його і знати, що він є бог (Мт. 5:8; 3 Неф. 12:8; УЗ 76:116–118; 93:1).
Бог-Син (Ісус Христос) Бог, відомий як Єгова — це Син, Ісус Христос (Ісая 12:2; 43:11; 49:26; 1 Кор. 10:1–4; 1 Тим. 1:1; Об. 1:8; 2 Неф. 22:2). Ісус діє під керівництвом Отця і в повній гармонії з ним. Усі люди — це його духовні брати і сестри, бо він є найстаршим з духовних дітей Елохіма (тобто Бога-Отця). У деяких фрагментах писань його названо "богом". Наприклад, у Писанні сказано, що “Бог створив небо і землю” (Бут. 1:1), а фактично творцем був Ісус, який діяв під керівництвом Бога-Отця (Іван 1:1–3, 10, 14; Євр. 1:1–2).
Бог-Святий Дух Святий Дух також є богом і зветься Духом, Духом Божим, а також має інші, подібні до цих імена й титули. З допомогою Святого Духа людина може дізнатися про волю Бога-Отця і про те, що Ісус є Христос (1 Кор. 12:3).
План Спасіння Повнота євангелії Ісуса Христа, призначеної принести людині безсмертя і вічне життя. План викуплення включає сотворіння, падіння і викуплення, а також усі Богом дані закони, обряди та вчення. Він уможливлює піднесення й вічне життя з Богом для всіх людей (2 Неф. 2; 9). Писання також говорять про нього як про план спасіння, план щастя й план милості.
Доземне життя Писання навчають нас, що пророки, поки ще були духами на небесах, підготували себе, щоб на землі стати провідниками (див. Алма 13:1–3). Бог передвисвятив (обрав) їх бути керівниками ще до того, як вони народилися у смертних тілах. Серед цих провідників Ісус, Адам та Авраам. (Див. Авраам 3:22–23). Джозеф Сміт навчав, що “кожна людина, яку було покликано священнослужити мешканцям світу, була висвячена наперед для цієї мети” (Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт , с. 511). Однак на землі всі вільні прийняти покликання чи відмовитися від нього.
На небесах ми не були всі однакові. Ми, наприклад, знаємо, що були синами і дочками небесних батьків—чоловіками і жінками (див. “Сім’я: Проголошення світові”, Ліягона, жовт. 2004, с. 49). Нам було дано різні таланти і здібності, і нас було покликано задля виконання різних справ на землі. Ми можемо більше дізнатися про наші “вічні можливості”, коли отримаємо наші патріарші благословення (див. Томас С. Монсон, в Conference Report, Oct. 1986, 82; or Ensign, Nov. 1986, 66).
Завіса закриває наші спогади про доземне життя, але Небесний Батько знає, хто ми і що робили до прихода на землю. Він вибрав час і місце для народження кожного з нас, щоб ми могли засвоїти необхідні особисто для нас уроки і зробити якомога більше добра завдяки своїм талантам і божественним рисам.
Наш Небесний Батько знав, що ми можемо розвиватися там лише до якоїсь межі й не зможемо робити це далі, якщо не залишимо Його на певний період часу. Він хотів, щоб ми розвивали божественні риси, притаманні Йому. Щоб зробити це, нам необхідно було залишити небесний дім, щоб бути випробуваними й набути досвіду. Наші духи мали зодягтися у фізичні тіла. Після смерті ми мали покинути своє фізичне тіло й об’єднатися з ним у воскресінні. Тоді ми отримаємо безсмертні тіла, такі, як у нашого Небесного Батька. Якщо ми складемо іспити, то отримаємо повноту радості, яку колись отримав наш Небесний Батько. (Див. УЗ 93:30–34).
Наш Небесний Батько покликав Велику нараду, щоб представити Свій план для нашого зростання (див Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт сс. 210, 517). Ми дізналися, що якщо діятимемо за Його планом, то станемо такими, як Він. Ми воскреснемо; ми матимемо всю владу й силу і на небі, і на землі; і ми станемо небесними батьками і матимемо духовних дітей—саме так, як Він (див. УЗ 132:19–20).
Ми дізналися, що Він дасть нам землю, на якій ми будемо проходити випробування (див. Авраам 3:24–26). Наші спогади прикриє від нас завіса, і ми забудемо небесний дім. Це необхідно для того, щоб згадка про життя з Небесним Батьком не впливала на наш вибір між добром і злом. Тож ми можемо виявляти послух не завдяки знанню або спогадам про Нього, а завдяки вірі в Нього. Він допоможе нам розпізнати істину, коли ми знову почуємо її на землі (див. Іван 18:37).
На Великій нараді ми також дізналися про мету нашого розвитку: мати повноту радості. Однак, ми також дізналися, що декого буде обмануто, деякі виберуть інші шляхи і втратять свою дорогу. Ми дізналися, що в житті всі ми зустрінемося з неприємностями: хворобами, розчаруванням, болем, смутком та смертю. Але ми розуміли, що це дасть нам досвід і зробить нас кращими (див. УЗ 122:7). Від нас залежить, чи принесуть випробування очищення, чи поразку. Вони навчають нас витривалості, терпінню і милосердю (див. Учення Президентів Церкви: Спенсер В. Кімбол , 15–16).
На цій нараді ми також дізналися, що через свою слабкість усі ми, за винятком малих дітей, будемо грішити (див. УЗ 29:46–47). Ми дізналися, що нам буде дано Спасителя, щоб ми могли здолати свої гріхи і побороти смерть воскресінням. Ми дізналися, що якщо будемо вірити в Нього, слухатися Його слів і наслідувати Його приклад, то зможемо піднестися і стати такими, як наш Небесний Батько. Ми отримаємо повноту радості.
Сотворіння Цей світ і все, що є в ньому, створив Ісус Христос. Він також створив багато інших світів. Усе це Він зробив силою священства під керівництвом нашого Небесного Батька. Бог Батько сказав: “Світи без числа створив Я; … і Сином Я створив їх, Який є Моїм Єдинонародженим” (Мойсей 1:33). У нас є й інші підтвердження цієї істини. Джозеф Сміт і Сідні Рігдон бачили у видінні Ісуса Христа. Вони свідчили, “що Ним, і через Нього, і від Нього світи є та було створено, і жителі їхні є синами й дочками, народженими Богові” (УЗ 76:24).
Земля і все, що є на ній, спочатку були створені духовно, а потім матеріально (див. Мойсей 3:5). Плануючи створення матеріальної землі, Христос сказав тим, хто був з Ним: “Ми зійдемо, бо є простір там,… і ми зробимо землю, на якій вони зможуть жити” (Авраам 3:24).
Під керівництвом Батька Христос організував і сформував землю. Він відділив світло від темряви, щоб з’явилися день і ніч. Він упорядкував сонце, місяць і зорі. Він відділив води від суші, щоб з’явилися моря, річки та озера. Він зробив землю прекрасною і родючою. Він створив траву, дерева, квіти та всі інші види рослин. Рослини містили насіння, з якого могли виростати нові рослини. Потім Він створив тварин: риб, худобу, комах та птахів різного виду. Ці тварини могли відтворювати свій вид.
Тепер земля була готовою до найвеличнішого з усіх створінь—людини. Наші духи мали отримати тіла з плоті й крові, щоб вони могли жити на землі. “І Я, Бог, сказав Моєму Єдинонародженому, який був зі Мною від початку: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою; і сталося так” (Мойсей 2:26). Тож перший чоловік, Адам, і перша жінка, Єва, були створені, і їм було дано тіло, схоже на тіла наших небесних батьків. “На образ Божий її [людину] Він створив, як чоловіка та жінку створив їх” (Буття 1:27). Коли Господь завершив сотворіння, то був задоволений і знав, що робота Його—хороша, і Він відпочивав якийсь час.
Падіння Ада і Єви Бог підготував цю землю як дім для Своїх дітей. Адама і Єву було обрано стати першими людьми на землі (див. Мойсей 1:34; 4:26). Згідно з планом Батька вони мали зробити цей світ підвладним смерті. Вони мали стати першими батьками. (Див. УЗ 107:54–56).
Адам і Єва були серед найблагородніших дітей нашого Батька. У духовному світі Адама називали Архангел Михаїл (див. УЗ 27:11; Юди 1:9). Він був обраний Небесним Батьком вести праведних у війні проти Сатани (див. Об’явлення 12:7–9). Адам і Єва були висвячені наперед, щоб стати нашими першими батьками. Господь пообіцяв Адаму величні благословення: “Я поставив тебе бути на чолі; багато народів піде від тебе, і ти є князь над ними навіки” (УЗ 107:55).
Єва була “мати всього живого” (Мойсей 4:26). Бог об’єднав Адама і Єву у шлюбі, бо “це недобре, щоб бути чоловіку самотнім” (Мойсей 3:18; див. також 1 Коринтянам 11:11). Вона ділила з Адамом відповідальність, і вона ділитиме з ним вічні благословення.
Коли Адама і Єву помістили в Еденський сад, вони ще не були підвладні смерті. У цьому стані “вони не мали б дітей” (2 Нефій 2:23). Не було смерті. Вони жили фізичним життям, оскільки їхні духи були зодягнені у фізичні тіла, сформовані з пороху земного (див. Мойсей 6:59; Авраам 5:7). Вони жили духовним життям, бо знаходилися у присутності Бога. Тоді вони ще не вибирали між добром і злом.
Бог дав їм заповідь—мати дітей. Він сказав: “Плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над… [усім] живим на землі” (Мойсей 2:28). Бог сказав їм, що вони можуть вільно їсти від будь-якого дерева у саду, окрім дерева пізнання добра і зла. Бог говорив про це дерево: “В день їди твоєї від нього ти напевно помреш” (Мойсей 3:17).