Микола Олексійович Жилін (1878 — до 1 жовтня 1922, Німеччина) — юрист у Російській імперії, член IV Державної думи від Київської губернії.
Життєпис Походив зі спадкової шляхти Курської губернії. Молодший брат Олександр — професор Санкт-Петербурзького університету.
Закінчив Першу Київську гімназію (1897) та юридичний факультет університету Святого Володимира з дипломом 1-го ступеня (1901).
Після закінчення університету вступив на службу до Міністерства фінансів чиновником особливих доручень при керуючому Київської губернської казенної палати.
Був столоначальником тієї ж палати (1902–1904), потім помічником податного інспектора Київського повіту (1904–1908) і податковим інспектором 2-ї дільниці Васильківського повіту (1908–1911). Дослужився до чину надвірного радника. Обирався гласним Васильківської міської думи. Був дійсним членом Київського клубу російських націоналістів.
У 1912 році обраний депутатом Державної думи від 2-го з'їзду міських виборців Київської губернії. Входив до фракції російських націоналістів і помірно-правих (ФНПП), після її розколу в серпні 1915 — до групи прихильників Петра Балашова. Був членом комісій: у міських справах, бюджетної, фінансової, з робочого питання.
Після Жовтневого перевороту емігрував до Німеччини. Помер не пізніше 1 жовтня 1922 року.
Родина Був одружений, мав трьох дітей.
Джерела
Сборник клуба русских националистов. Выпуск четвёртый и пятый. — К.: Типогр. С. В. Кульженко, 1913. — С. 327. Государственная дума Российской империи: 1906—1917. — Москва: РОССПЭН, 2008. Столетие Киевской Первой гимназии: Т. 1. — Киев, 1911. — C. 338.