Шпринтове вітрило — чотирикутне косе вітрило, яке розтягується по діагоналі рейком. Має схожість з гафельним, але відрізняється відсутністю гафеля (а іноді і гіка). Цей тип вітрильного озброєння застосовується, зокрема, на яхтах класу «Оптиміст».
Уперше такі вітрила з'явилися в II столітті до н. е. на невеликих суднах в Егейському моріCasson, Lionel (1995): «Ships and Seamanship in the Ancient World», Johns Hopkins University Press, , pp. 243–245. Зображення корабля з шпринтовим вітрилом присутнє на давньоримському барельєфі, датованому III століттям нашої ери. З історичного погляду, шпринтові вітрила були першими косими вітрилами в Європі. Можливо, зі шпринтового в XVI столітті в Голландії розвинулося гафельне вітрило.
Опис Шпринтове вітрило має форму неправильної трапеції. Передній верхній кут називається верхнім галсовим, задній верхній — нок-бензельним, передній нижній — галсовим, задній нижній — шкотовим. Гафель відсутній, його замінює діагональний рейок — шпринт чи шпринтов (від , — «піка», «рожен»). Передній кінець (п'ятка) шпринта кріпиться до щогли, задній (нок) — до нок-бензельного кута вітрила. Для керування шпринтом служить пара еринс-бакштагів, прикріплених до його нока. Нижня шкаторина може розтягуватися по гіку, але іноді гік не використовується, тому натяг нижньої шкаторини забезпечується лише галсом і шкотом. Над шпринтовим вітрилом може підійматися топсель.
Одне з найвідоміших застосувань шпринтового вітрила — вітрильні баржі Темзи. Шпринт утримується топенантами, проведеними через топи щогл, і відхиляється приблизно на 30° від вертикалі, видаючись на правий борт від щогли. П'ятка шпринта з'єднується зі щоглою спеціальним вертлюгом (так званим muzzle — «мордою»), що уможливлює його рух у горизонтальній площині (майже до вант); завдяки цьому судно може ходити в галфвінд і фордевінд. До нока кріпиться пара еринс-бакштагів.
На торговельному судні такий тип озброєння (без гіка) має ту перевагу, що дозволяє високо навантажувати палубу і залишає вільним простір над вантажними люками. Вітрило за потреби легко прибирається до щогли гітовами. Головною ж перевагою є безпека на відкритих водах. Баржі мають погану остійність і у випадку перенавантаження отримують надмірний крен, внаслідок чого потребують витягання до вітру. Шкот має бути витравлений, а нок гіка занурювався би у воду, роблячи стерно безкорисним і приводячи до оверкіля. У безгікових же суден шкот травиться легко, що дозволяє швидко виправити становище. Окрім того, відсутність гіка поліпшує маневреність: судно може легко проходити через вузькі проміжки між пришвартованими іншими суднами. Вітрило з вільною нижньою шкаториною схильне до скручування, що погіршує його аеродинамічну ефективність у фордевінді, але для торговельних суден цей недолік не грає особливої ролі. За допомогою еринс-бакштагів можна керувати верхньою шкаториною, уловлюючи потік вітру над вітровою тінню сусідніх суден.
Трикутне шпринтове вітрило Шпринт може використовуватися і з трикутним вітрилом, в англійській мові таке вітрило має назву «бараняча нога» (leg of mutton spritsail). Передня шкаторина такого вітрила шнурується до щогли, а шпринт-гік кріпиться ноком до шкотового кута. П'ятка шпринта притягується до щогли особливою снастю () .
Інше В англійській мові spritsail означає як «шпринтове вітрило», так і «блінд» — пряме вітрило, що до кінця XVIII століття встановлювалося під бушпритомAnderson, R. C. (1927). «Peface». The Rigging of Ships in the Days of the Spritsail Topmast 1600—1720 (First, 1927 ed.). Portland, Maine: The Southworth Press. p. vii..
Галерея
Примітки
Джерела
Посилання Video of sailing the Oselvar A spritsail-rigged Norwegian traditional wooden boat.