Граф Венцель Роберт фон Ґалленберґ (; 28 грудня 1783 — 13 березня 1839) — австрійський композитор.
Біографія Походив із аристократичної сім'ї, проте, вирішив займатися музикою професійно. Навчався у Йоганна Георга Альбрехтсбергера. У 1803 році одружився з Джульєттою Гвіччарді (якою був захоплений Людвіг ван Бетовен та присвятив їй сонату для фортепіано № 14, так звану «Місячну») і поїхав разом з нею в Італію. У 1805 році підготував у Неаполі музичне свято на честь майбутнього короля Жозефа Бонапарта, після його коронації в 1806 році був призначений капельмейстером і придворним композитором. На цій посаді ввів у неаполітанську оперну і особливо балетну (на яку в Неаполі зверталося велику увагу) музику традиції віденської композиторської школи.
Ґалленберґ був помічений і підтриманий одним з найвідоміших імпресаріо Італії, Доменіко Барбайя, який, бувши призначений в 1821 році керівником Віденської придворної трупи, запросив Ґалленберґа на посаду свого заступника. На цій посаді Ґалленберґ працював в 1822—1823 рр., а в 1828 — зайняв місце Барбайї на чолі Віденської опери (проте через два роки був змушений був піти у відставку через поганий фінансовий стан театру). У 1830—38 роках жив і працював в Італії і у Франції, писав переважно балети, в 1836—38 роках був директором театру в Неаполі.
Твори Ґалленберґ є автором близько 50 балетів, серед яких:
1810 — «Вільгельм Телль» 1811 — «Самсон» 1813 — «Арсіноя і Телемак» 1815 — «Гамлет» 1817 — «Синя борода» в постановці Армана Вестріса (театр «Сан-Карло», Неаполь) 1820 — «Альфред Великий» () 1821 — «Жанна д’Арк»
Йому також належать оркестрові увертюри, п'єси для арфи, безліч творів для фортеп'яно, 12 німецьких пісень. Варіації на його теми писали, зокрема, Карл Черні та Антон Діабеллі.
Примітки
Література
Посилання Венцель Роберт фон Ґалленберґ: ноти творів на International Music Score Library Project