Молібда́ти — це сполуки, що містять оксоаніон з молібденом у найвищому ступені окислення +6. Молібден може утворювати дуже великий спектр таких оксоаніонів, які можуть бути дискретними структурами або полімерними розширеними структурами, хоча останні зустрічаються лише у твердому стані. Більш великі оксоаніони є членами групи сполук, що називаються поліоксометалатами, і тому, що вони містять лише один тип атома металу, часто називають ізополіметалатами.
Окремі оксоаніони молібдену варіюються за розмірами від найпростішого MoO4^2- у молібдаті калію аж до надзвичайно великих структур, виявлених у ізополімолібденових синях, які містять, наприклад, 154 атоми Mo.
Поведінка молібдену відрізняється від інших елементів групи 6. Хром утворює лише хромати, іони CrO4^2-, Cr2O7^2-, Cr3O10^2- та Cr4O13^2-, які засновані на тетраедричному хромі. Вольфрам схожий на молібден і утворює багато вольфраматів, що містять 6 атомів вольфраму.
Приклади молібдатних аніонів Прикладами молібдатних оксоаніонів є:
MoO4^2- наприклад, Na2MoO4 та мінерал повеліт, CaMoO4; Mo2O7^2-, як гідратований діамонієвий димолібдат. Безводна тетрабутіламонієва сіль Mo2O7^2- також відома; Mo3O10^2- у солі ; Mo4O13^2- у калійній солі; Mo5O16^2- в солях аніліну (C6H5NH3^+); Mo6O19^2- (гекса-молібдат) в солі тетраметиламонію; Mo7O24^6- у молібдаті амонію, (NH4)6Mo7O24·4H2O; Mo8O26^4- у солі триметиламонію.
Іменування молібдатів, як правило, відповідає конвенції префіксу, щоб показати кількість присутніх атомів Мо. Наприклад, димолібдат для 2 атомів молібдену; тримолібдат для 3 атомів молібдену тощо. Іноді окислювальний стан додають у вигляді суфіксу, наприклад у пентамолібдаті (VI). Іон гептамолібдат, Mo7O24^6-, часто називають «парамолібдатом».
Примітки