Борис Костянтинович Небієрідзе (; 16 липня 1942, Тбілісі — 4 лютого 2008, Київ) — радянський і український кінорежисер, сценарист та актор грузинського походження.
Життєпис Борис Костянтинович Небієрідзе народився 16 липня 1942 року в Тбілісі.
У 1967 році закінчив Тбіліський політехнічний інститут, у 1974 році — факультет режисури Київського державного інституту театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (майстерня Родіона Єфименка).
Працював асистентом звукорежисера і звукорежисером студії «Укрхроніка». З 1974 року — режисер кіностудії «Укртелефільм». З 1995 по 2003 був режисером українського серіалу «Роксолана».
З 2004 року Борис Небієрідзе знімав серіали для російського телебачення на студії Романа Балаяна «Ілюзіон-фільм».
Помер 4 лютого 2008 року внаслідок затяжної хвороби у Києві. Похований на Байковому кладовищі 6 лютого.
Фільмографія
Сценарист 1982 — Фауст (фільм-опера) — у співавт. 1991 — Вбивство в Саншайн-Менор 1994 — Людина з команди «Альфа» 1999 — Сьома каблучка чаклунки
Актор 1985 — Вантаж без маркування 1992 — Серця трьох
Режисер-постановник 1981 — Осіння дорога до мами / (к/м) 1982 — Фауст (фільм-опера) 1984 — Іванко і цар Поганин 1986 — Червоні черевички 1987 — Борис Годунов 1987 — Дискжокей 1989 — Гори димлять 1990 — Фуфель 1992 — Фатальні діаманти (а) 1992 — Вбивство в Саншайн-Менор 1992 — Людина з команди «Альфа» 1994 — Веселенька поїздка 1996–2003 — Роксолана (телесеріал) 1999 — Сьомий Перстень Чаклунки (рос. Кольца всевластия) (міні-серіал) 2002 — Лялька (разом з Владіміром Попковым) 2005 — Золоті хлопці 2006 — Кривавий друг 2007 — Золоті хлопці 2
Режисер музичних кліпів 2000 — Павло Зібров «Істамбул»/ О. В. Безручко. Кінопедагогічна діяльність відомого українського кінорежисера Р. Р. Єфименка // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури. — 2013. — Вип. 30. — С. 329—336
Примітки
Посилання