Головчаста кістка () — одна з кісток зап'ястка. Зчленовується з третьою п'ястковою кісткою, утворюючи третій зап'ястково-п'ястковий суглоб, другою і четвертою п'ястковими, а також зі човноподібною, півмісяцевою, трапецієподібною і гачкуватою кістками зап'ясткаGray's Anatomy (1918).. Гомологічна третій дистальній зап'ястковій кістці плазунів і земноводних.

Будова Головчаста кістка є найбільшою із зап'ясткових кісток (звідси і її друга латинська назва os magnum — «велика кістка»), розташовується в дистальному ряді. Дистальна поверхня зчленовується з третьою п'ястковою кісткою (середнього пальця), латеральна чи ліктьова — з гачкуватою кісткою, променева чи медіальна — з трапецієподібною кісткою, проксимально вона прилягає до півмісяцевої і човноподібної кісток . Проксимальна частина кістки округла і називається головкою головчастої кістки (caput ossis capitati): нею вона входить у порожнину, утворену півмісяцевою та човноподібною кістками. Дистальна частина називається тілом (corpus ossis capitati), а звужена ділянка між проксимальною і дистальною частинами — шийкою (collum ossis capitati).

У деяких випадках головчаста кістка зчленовується не з третьою, а з другою п'ястковою кісткою (вказівного пальця).

Поверхні Верхня поверхня (facies superior) — кругла, гладка, зчленовується з півмісяцевою кісткою. Нижня поверхня (facies inferior) — розділена двома гребенями на три грані, якими зчленовується з другою, третьою та четвертою п'ястковими кістками, грань для третьої зап'ясткової є найбільшою. Дорсальна поверхня (facies dorsalis) — широка і шерехата. Долонна чи передня поверхня (facies palmaris) — вузька, округла і шерехата, до неї кріпляться зв'язки та частина привідного м'яза великого пальця. Бічна чи латеральна поверхня (facies lateralis) — зчленовується з трапецієподібною кісткою маленькою гранню на передньо-нижньому куті, за якою є шерехата заглибина для кріплення міжкісткових зв'язок. Вище розташовується глибока шерехата борозна, що утворює частину шийки і служить для кріплення зв'язок; вище вона обмежена гладкою вигнутою поверхнею, що зчленовується з човноподібною кісткою. Присередня чи медіальна поверхня (facies medialis) — зчленовується з гачкуватою кісткою гладкою увігнутою видовженою гранню, що займає її задню і верхню частини; спереду вона шерехата для кріплення міжкісткової зв'язки.

Функції Разом з іншими зап'ястковими кістками бере участь в утворенні кісткової основи руки , уможливлює рух зап'ястка у поздовжній (парасагітальній) і поперечній (фронтальній) площині. Як писав доктор Г. А. Герріс у «Британському медичному журналі» у 1944 р., «міцність конструкції руки людини зосереджена в променевій кістці, великому, вказівному і середньому пальцях». Саме цим пояснюється те, що головчаста кістка є найбільшою: це необхідно для витримання навантажень, які зазнає середній палець.

Розвиток Осифікація головчастої кістки починається у віці 1-5 місяців.

Клінічне значення Завдяки центральному положенню головчастої кістки її переломи трапляються рідко: всього у 1,3 % випадків всіх переломів п'ясткових кісток, з них ізольовані (не супроводжувані переломами інших кісток) становлять лише 0,3 %, окрім того, переломи часто виявляються незміщеними.

Зазвичай переломи головчастої кістки супроводжують переломи човноподібної.

Механізми переломів можуть бути різними: пряме травмування дорсальної поверхні, падіння на долонь при напруженому зап'ястку, падіння на зігнуту руку; причому другий механізм є найчастішим, а третій найрідшим.

У разі, якщо рентгенограма не виявить зміщення фрагментів, необхідна іммобілізація гіпсовою пов'язкою або легким зап'ястковим бандажем. Після зняття гіпсу показана фізіотерапія для повернення рухомості зап'ястка і зміцнення його м'язів.

Якщо виявлено зміщення фрагментів, показане хірургічне втручання: фіксація фрагментів гвинтами (наприклад, гвинтами Герберта) або спицями Кіршнера. Безголовковий гвинт має перевагу перед спицею тим, що стягує фрагменти поперек місця зламу і дозволяє раніше почати рух зап'ястком. Зміщення може спричинити пошкодження зв'язки між головчастою і човноподібною кістками, у цьому разі необхідно відповідне лікування.

Оскільки кровопостачання головчастої кістки обмежене, у лікувальному процесі можливі ускладнення. Вони можуть проявляти себе розлитим болем при русі, і можуть тривати кілька місяців. Внаслідок браку кровопостачання і неналежному лікуванні є ризик руйнування кістки (аваскулярного некрозу). Найчастішим ускладненням є незрощення, воно трапляється в 19,6-56 % випадків ізольованих переломів головчастої кістки. Своєчасна діагностика важлива для успішного лікування.

Галерея

Примітки

Література Saladin, Kenneth S. «The Skeletal System.» Anatomy and Physiology. 7th ed. New York: McGraw-Hill, 2015. N. pag. Print. Harris, H. A. «Fractures Of The Carpal Bones.» The British Medical Journal 2.4367 (1944): 381. JSTOR. Web. 28 Nov. 2016.