«Переконання» () — костюмована драма 1995 року режисера Роджера Мішелла, заснована на однойменному романі Джейн Остін 1817 року. У своєму дебютному театральному фільмі британська акторка Аманда Рут грає головну героїню Енн Елліот, а Кірон Гайндс – її коханого, капітана Фредеріка Вентворта. Події фільму відбуваються в Англії в 19 столітті, через вісім років після того, як рідні переконали Енн розірвати заручини з Вентвортом.

Фільм адаптував письменник Нік Дір, який вважав цей роман більш зрілим за інші твори Остін. Він зазначив, що це реалістична та правдива історія про розлуку і поєднання двох людей. Оскільки стиль оповіді Остін внутрішньо передає думки Енн, Дір і Рут відчували необхідність висловлювати емоції персонажки, використовуючи порівняно невеликі діалоги. «Переконання» знімали в хронологічному порядку, що дозволило акторці зобразити зміни, які відбулися з Енн, від гіркого жалю та розчарування до щастя і розквіту.

Спочатку BBC планувала працювати над «Переконанням» самостійно, але потім до неї приєдналися американська компанія WGBH Boston та французька компанія Millesime. Це рішення дозволило збільшити бюджет і знімати в місцях, зображених у романі, включаючи Лайм-Реджис і Бат. Мішелл переконаний, що це найемоційніший і найбільш автобіографічний роман Остін. Він, як режисер, уникав того, що справляло враження відшліфованого, неприродного для 19-го століття, і відмовляв своїх акторів наносити макіяж або здаватися занадто чепурними. Художниця з костюмів Александра Бірн, виготовляючи одяг, прагнула, щоб він не виглядав як новий, і здобула премію BAFTA за свої зусилля.

«Переконання» було знято в період популярності творів Остін; це була одна з шести адаптацій її романів, випущених у середині 1990-х. Вперше цей фільм транслювався 16 квітня 1995 року на британському телеканалі BBC Two. Компанія Sony Pictures Classics показала фільм в американських кінотеатрах 27 вересня 1995 року, оскільки зростання популярності Остін стало очевидним для Голлівуду. Кінематографічний реліз «Переконання» привернув увагу кінокритиків і отримав, як правило, позитивні відгуки та багато схвальних оцінок гри Аманди Рут. З того часу фільмознавці спостерігають значні зміни у вихідному матеріалі, а також класовій та гендерній темах.

Сюжет Фільм починається двома сценами, що змінюють одна одну: військово-морський корабель, що перевозить адмірала Крофта (Джон Вудвайн), і карета з містером Шепардом (Девід Коллінгс) та його дочкою місіс Клей (Фелісіті Дін). Крофт обговорює кінець Наполеонівських воєн зі своїми друзями-моряками, в той час як місіс Клей з батьком прямують в Келлінч Голл, маєток марнославного та пихатого баронета сера Волтера Елліота (Корін Редгрейв), щоб переконати його почати заощаджувати і таким чином уникнути розорення. Спочатку сер Волтер був проти цієї ідеї, але врешті погодився тимчасово переїхати в Бат, а родинний маєток здати в оренду. Ця пропозиція надійшла від адвоката баронета Шепарда, подруги родини леді Рассел (Сьюзан Флітвуд) та другої дочки сера Волтера, Енн (Аманда Рут).

Енн засмутилася, дізнавшись, що новим орендарем Келлінч Голлу буде адмірал Крофт, зять Фредеріка Вентворта (Кірон Гайндс) – військово-морського капітана, з яким вона була заручена вісім років тому, коли він був тільки командиром. Родина була проти їхнього шлюбу через його бідність, відсутність перспектив та зв'язків. Вентворт брав участь у Наполеонівських війнах, що принесло йому статки і підвищення по службі. Тепер він заможний і в званні капітана повернувся до Англії, ймовірно, щоб знайти дружину. Пізніше Енн висловлює леді Рассел свій жаль через поточне фінансове становище родини, а також своє давнє рішення відхилити пропозицію Вентворта про шлюб. Енн відвідує свою молодшу сестру Мері (Софі Томпсон), якій властива іпохондрія. Вона одружилася з Чарльзом Мазгроувом, старшим сином місцевих фермерів. Енн терпляче вислуховує скарги членів родини Мазгроув: чоловіка Мері, сестер Чарльза Луїзи (Емма Робертс) та Генрієтти (Вікторія Гамільтон), свекрів містера та місіс Мазгроув (Роджер Гаммонд та Джуді Корнвелл).

Капітан Вентворт приїжджає пообідати з Мазгроувами, але Енн уникає їхньої зустрічі, добровільно погодившись доглядати травмованого сина Мері. Але наступного ранку під час сніданку Фредерік ненадовго зайшов привітатися до Енн та Мері. Це вперше за останні вісім років колишні закохані побачились. Як дізналася пізніше Енн зі слів Мері, Вентворт сказав, що вона так змінилася, «що й не впізнати». Луїза та Генрієтта в захваті від капітана і не приховують своїх почуттів. Родина не знає, що в минулому між ним та Енн були стосунки. Через біль та образу, яких йому завдала Енн, дозволивши рідним переконати її розірвати заручини багато років тому, Вентворт під час однієї зі спільних прогулянок запевняє Луїзу, що щастя в житті можна досягти тільки завдяки рішучості та непохитності. Від неї Вентворт дізнається, що спочатку Чарльз освідчився Енн, але вона не дала згоди. Луїза вважає, що це леді Рассел переконала її відмовити. Пізніше Чарльз одружився з Мері.

Енн, Вентворт та молоді Маргроуви їдуть до Лайма та відвідують друзів Венворта, двох військово-морських офіцерів, капітана Гарвілла (Роберт Гленістер) та капітана Бенвіка (Річард МакКабі). Перебуваючи там, Луїза несподівано стрибає зі сходів, сподіваючись, що Вентворт підхопить її, але він не встигає. Дівчина втрачає свідомість, пізніше стає відомо, що в неї травма голови. Після цього Енн їде у Бат до батька та сестри. Після багаторічної перерви сер Волтер та Елізабет поновили стосунки з їхнім родичем, містером Елліотом (Семюель Вест), спадкоємцем титулу баронета та родинного маєтку. Енн знайомиться з ним, і вони розуміють, що бачилися в Лаймі. Леді Рассел із задоволенням помічає, що містеру Елліоту подобається Енн, але вона ставиться до нього з підозрою. Тим часом Луїза одужала і заручилася з капітаном Бенвіком. Вентворт приїжджає у Бат і кілька разів зустрічається з Енн, хоча їх розмови короткі.

Енн дізнається від своєї шкільної подруги, місіс Сміт (Гелен Шлезінгер), що містер Елліот збанкрутував і хоче одружитися з Енн заради спадщини. Також він, як зять, зможе запобігти можливому шлюбу баронета з пані Клей та появі спадкоємця чоловічої статі. Енн під час розмови з капітаном Гарвіллом запевняє його, що тільки жінки здатні кохати, навіть коли вже немає надії на щастя. Випадково Вентворт чує цю розмову, і освідчується їй у листі. Потім Енн та Фредерік зустрічаються на вулиці і йдуть, взявшись за руки. Тієї ночі на вечірці Вентворт оголошує про намір одружитися з Енн, що дуже здивувало містера Елліота. У фінальній сцені Фредерік та Енн на борту військово-морського корабля щасливі, що нарешті разом.

У ролях

— Енн Елліот Кірон Гайндс — капітан Фредерік Вентворт — леді Рассел — сер Волтер Елліот Фіона Шоу — місіс Крофт Джон Вудвайн — адмірал Крофт Фібі Ніколлс — Елізабет Елліот Семюель Вест — містер Елліот Софі Томпсон — Мері Мазгроув Джуді Корнвелл — місіс Мазгроув Саймон Рассел Біл — Чарльз Мазгроув Фелісіті Дін — місіс Клей Роджер Гаммонд — містер Мазгроув Емма Робертс — Луїза Мазгроув Вікторія Гамільтон — Генрієтта Мазгроув Роберт Гленістер — капітан Гарвілл Річард Маккейб — капітан Бенвік Гелен Шлезінгер — місіс Сміт Джейн Вуд — доглядальниця Рук Девід Коллінгс — містер Шепард Дарлін Джонсон — леді Картерет Сінамон Фей — міс Картерет Саллі Джордж — місіс Гарвілл

Виробництво

Концепція та адаптація

Зйомки «Переконання» відбувалися у період раптового відродження адаптацій Джейн Остін, оскільки це була одна з шести таких постановок, випущених у середині 1990-х. ЗМІ назвали це явище «Остінманія». Хоча часто успішна адаптація призводить до виникнення інших. Цей сплеск популярності Остін відзначався зйомками багатьох проектів одночасно: «Переконання», телесеріалу «Гордість і упередження» та повнометражного фільму «Розум і почуття». Незважаючи на це, фільмознавець Ендрю Гігсон та інші стверджують, що є мало доказів того, що продюсери з різних компаній спілкувались, розробляючи свої адаптації.

Ідея фільму за мотивами роману Остін 1817 року «Переконання» виникла у англійської продюсерки Фіони Фінлі, яка вже декілька років хотіла створити екранізацію. Востаннє роман був адаптований ITV у 1971 році. Головну роль у мінісеріалі зіграла Енн Фірбанк. Фінлі відчувала, що це «дуже романтична» історія, «яка може статися з кожним. Є щось дуже зворушливе у давно втраченому коханні». Вона звернулася до письменника Ніка Діра щодо адаптації роману для телебачення; Фінлі насолоджувався його роботою у театрі, зокрема його п'єсою про Вільяма Гоґарта «Мистецтво успіху». Дір спочатку запропонував спробувати екранізувати інший твір Остін («Чуття і чуттєвість» або «Гордість і упередження»), але погодився адаптувати «Переконання» після його прочитання. Дір вважав, що цей роман — останній завершений твір автора — більш зрілий, ніж інші.

Дір пізніше писав, що, на перший погляд, «Переконання» – це «історія кохання у стилі «Попелюшки», але, з іншого боку, роману притаманні «реалізм та правдивість», зокрема, це стосується розповіді про двох людей, які розлучилися, а потім знову поєдналися. Два роки він працював над сценарієм і це завдання було важким з кількох причин. По-перше, йому потрібно було знайти структуру, яка відповідала б роману. По-друге, його головний герой ненадовго з'являється у першій половині розповіді, а «потім тривалий час не робить рішучих дій, яких зазвичай чекають від центрального персонажа». Адаптація дотепності Остін була ще одним викликом; багато чого не можна було використати, «бо це майже все розповідь автора про персонажів, з певною кмітливістю чи легкістю, що виходила від самих персонажів. Це складна робота, інтерпретувати роман для себе, а потім знайти для нього мову фільму».

Досвідченого театрального і серіального режисера Роджера Мішелла обрано для роботи над «Переконанням», оскільки ця стрічка стала б його першим повнометражним фільмом. Ще з дитинства Мішелл був шанувальником Остін, що відрізняло його від інших хлопців у класі. Він захоплювався «Переконанням», бо вважав, що це найемоційніший і найгостріший роман Остін, а також і найбільш автобіографічний. Він описав твір як «еротичну історію кохання, яка сповнена сексуального потягу». Мішелл прагнув підкреслити контрасти в історії Остін, наприклад, між «бундючною формальністю Келлінч Холлу і теплотою та затишком Апперкроссу». Режисер хотів показати як через Королівський військово-морський флот відбувається інтеграція культур, оскільки такі офіцери, як Вентворт, часто повертаючись до суспільства з чималими статками та досвідом, «невимушеністю своєї поведінки та мови помітно контрастували з тим, що було раніше».

Кастинг Рут дебютувала у театральному фільмі у ролі головної героїні Енн Елліот. Вона раніше працювала з режисером над телевізійним серіалом 1993 року «Будда з Передмістя». Аманда отримала роль, написавши йому листа, що хоче пройти прослуховування. Персонажка була описана Рут як «змарніла», що приваблювало акторку. «Мені подобається така робота, починається із занепаду і поступово розквітає», — сказала вона. WGBH Boston, американська компанія, співпродюсерка фільму, хотіла більш відому акторку для цієї ролі, але погодилася на Рут після прослуховування.