О́тто-Ге́рман фон дер Го́вен (; — ) — курляндський державний діяч, старший радник, правник, дипломат. Один із організаторів російської анексії Курляндії. Представник шляхетного німецького роду Говенів. Народився у Фокенгофі, Курляндія. Син курляндського ландгофмейстра Отто-Крістофера фон дер Говена і Єлизавети-Доротеї фон Мірбах. Навчався у Кільському (1759) і Страсбурзькому університетах (1761). Обраний депутатом ландтагу Курляндії-Семигалії. Працював курляндським послом у Варшаві (1765—1771, 1778—1780), нагороджений Орденом святого Станіслава. Підтримував кандидатуру Карла-Християна на пост курляндського герцога, перебував у опозиції до проросійських Біронів. Арештований і ув'язнений росіянами у Ризі (1771—1774). Після звільнення змінив погляди, став одним із лідерів проросійської партії в Курляндії. Займав посади секретаря (1776—1786) і ландмаршала ландтагу (1776), очолював Гольдінгенське обер-гауптманство, став обер-бургграфом Мітави (1786—1796). Був на чільних позиціях у кількох масонських ложах. Виступав посередником між курляндським лицарством і герцогом Петером фон Біроном (1776, 1793). Разом із росіянами визначав курляндсько-російський кордон (1783). Брав активну участь у російській операції з анексії Курляндії-Семигалії (1794—1795): керував проросійською фракцією в ландтазі, ініціював прийняття резолюцій про розрив Курляндії з Польщею і приєднання до Російської імперії, очолював курляндську делегацію до Санкт-Петербургу, де оформив анексію і склав присягу на вірність Росії. Отримав від російської імператриці Катерини II посаду таємного радника і маєтки, а від імператора Павла I — сенаторство і Орден святої Анни 1-го ступеня. Помер на поштовій станції Гульбен, на шляху із Санкт-Петербурга до Мітави.
Імена О́тто-Ге́рман фон дер Го́вен (, ) — повне ім'я. Отто-Герман аб Говен () — варіант іменіHowen, Otto Hermann von // Katalog der Deutschen Nationalbibliothek.; згадується у його праці 1759 року. О́тто фон дер Го́вен () — коротке ім'я. О́тто Ка́рлович фон дер Го́вен () — російське ім'я із фіктивним патронімом; у документах того часу просто — фон Го́вен ().
Біографія
Молоді роки
Отто-Герман фон дер Говен народився 13 листопада 1740 року в Фокенгофі, у родині курляндського високопосадовця Отто-Крістофера фон дер Говена, ландгофмейстра герцога Курляндії та Семигалії, і Єлизавети-Доротеї фон МірбахHowen, Otto Hermann v. der // Deutschbaltisches biographisches Lexikon 1710—1960. Köln-Wien, 1970, S. 341—342., доньки ландгофмейстра Генріха-Георга фон Мірбаха. Рід баронів Говенів був одним із найзаможніших і найвпливовіших у герцогстві, тому хлопця чекала блискуча кар'єраGHBR Kurland, 3-1, S. 308—313..
У юності Говен ходив до великої міської школи в Мітаві. Згодом він вивчав міжнародне право у Кільському університеті, який закінчив 11 листопада 1759 року, написавши роботу про недоторканність послівMeyer, W. Baltische Studenten in Kiel 1665—1865. Kiel: W G Mühlau, 1930; Mielck, Johann Bertram; Howen, Otto Hermann von. Disputatio Iuris Gentium Universalis De Sanctitate Legatorum. Kilonii: Bartschius, 1759.. Свої студії Говен продовжив у Страсбурзькому університеті, котрий завершив 1761 рокуHowen, Otto Hermann v. der (1740—1806) // Baltisches biografisches Lexikon digital..
1763 року Говен повернувся до герцогства Курляндії та Семигалії й зайнявся політикою, був обраний депутатом до Курляндського ландтагу. Як і його батько він належав до партії, яка підтримувала попереднього герцога, саксонського принца Карла-Християна, сина саксонського курфюрста і польського короля Августа III, і виступала проти російського ставленика — герцога Ернста-Йоганна фон Бірона.
У 1765—1771 роках Говен працював послом Курляндії-Семигалії у Варшаві, столиці Речі Посполитої, представляючи інтереси курляндського лицарства при польському дворі.
Арешт
25 листопада 1769 року герцог Ернст-Йоганн фон Бірон зрікся престолу на користь свого сина Петера, але зберіг за собою право пожиттєво користуватися прибутками з герцогських землеволодінь. На січневій сесії курляндського ландтагу в 1770 році Говен із однодумцями засудили цей акт і закликали лицарство не присягати Бірону. Це суперечило політичним інтересам Російської імперії, тому проти Говена почала діяти російська агентура Колегії іноземних справ.
25 січня і 5 лютого 1770 року Іван Сімолін, російський представник у Курляндії, намагався схилити Говена й курляндське лицарство до угоди з герцогом Петером. Умовляння не подіяли, тому Бірон розпустив збори і призначив нову сесію на року, на якій депутати мусили скласти присягу.
У відповідь курляндські лицарі відправили Говена послом до Варшави, де він прохав призначити новим герцогом Карла-Християна замість Петра Бірона, вступив у зв'язок із саксонським двором і Барською конфедерацією. Сімолін, за підтримки великого канцлера Анрія Млодзейовського, поставив курляндцям ультиматум, щоб вони відкликали посла. Ті проігнорували вимогу і роздратована Катерина II наказала арештувати Говена.
1771 року, за запитом Каспара фон Зальдерна, російського міністра-резидента у Варшаві, польська влада ув'язнила Говена в мазовецькому Пултуську. Згодом, виконуючи розпорядження цариці, ув'язненого конвоювали потайки під іменем «поручника Пекштіна» до Риги, яку контролював російський генерал-губернатор Юрій БроунБартенев 1869, 3, С. 269—279.. У російських тенденційних джерелах цей інцидент представляли як покарання Говена за «велику нетактовність», яку він був допустив у суперечках із польськими сановникамиХовен, фон-дер, Отто Карлович // Русский биографический словарь А. А. Половцова. 1901, Т. 21, с. 380..
25 жовтня 1771 року Говена посадили цілком таємно в Ризькому замку. Ним займалася Канцелярія таємних і розшукових справ, російська спецслужба, до створення якої долучилося чимало курляндців у часи «біронівщини». Арештанта тримали в камері під караулом, без права на листування і прогулянки. На червень 1772 року, згідно з донесеннями генерал-губернатора, Говен тяжко захворів і весь опух «від нестачі свіжого повітря».
року батько Говена, Отто-Крістофер, написав листа Броуну і звернувся на ім'я Катерини II з проханням помилувати сина. За три дні Броун зробив відповідний запит до керівника колегії іноземних справ Микити Паніна та самої цариці. 22 жовтня Панін дав дозвіл на звільнення, зазначаючи: «що хоча він [арештант] як зухвалець, який вчинив перед Росією тяжкий злочин, ображаючи її письмово, і заслуговує на вічне ув'язнення, але ми з єдиного милосердя в тому прощаємо його… сподіваючись, що те, що сталося з ним, послужить йому для виправлення…». За час ув'язнення на Говена витратили 1064 талера, які Панін наказав поставити на рахунки надзвичайних витрат Ризького губернаторства і не стягувати їх з батька арештованого.
Проросійський діяч Після звільнення Говен знову зайнявся політичною діяльністю, був вдруге обраний до ландтагу. Він перейшов на бік проросійської партії й здобув величезний вплив у курляндській політиці. Згідно з тенденційними російськими джерелами Говен «не простив полякам» свого ув'язнення і зробився «палким прихильником Росії», проте зважаючи на те, що ув'язнили його саме росіяни, а не поляки, мотивація барона змінити політичний табір до кінця не зрозуміла.
8 серпня 1776 року Говен виступив посередником при підписанні «Акту примирення» між герцогом Петером фон Біроном і курляндським лицарством. За це герцог нагородив Говена річною пенсією в 1000 талерів, а ландтаг обрав на посаду секретаря лицарства (), яку він займав до 1786 року.
У 1778—1780 роках Говен вдруге працював курляндським послом у Варшаві. 1779 року він очолив Мітавську масонську ложу «Три короновані мечі» (, ), а наступного року став інспектором іншої масонської ложі в Мітаві «Три короновані серця» ()Губерти, Н. В. Материалы для русской библиографии: хронологическое обозрение редких и замечательных русских книг XVIII столетия, напечатанных в России. Москва, 1881. Вип. 2, С. 287.Pīrāgs 2008, № 45, S. 74—75..
Весною 1783 року Говен як перший уповноважений курляндського лицарства увійшов до складу курляндсько-російської комісії з визначення кордону і владнання торговельних питань. Результатом його роботи стала травнева курляндсько-російська конвенція, яка разом зі встановленням меж між Курляндією і російською Ліфляндією, надавала широкі господарські права російському купецтву.
1786 року Говен займав посаду гауптмана в Шрунден, а згодом очолював Гольдінгенське обер-гауптманство і обіймав пост ландмаршала, голови ландтагу. З грудня 1786 року він став обер-бургграфом у Мітаві і залишався на цій посаді до 1796 року.
Як представник курляндського лицарства і проросійської партії Говен перебував у опозиції до герцога Петера фон Бірона, останньої гарантії автономності Курляндії. 31 січня 1793 року, за ініціативи барона, було ухвалено так звані «Композиційний акт» між герцогом і лицарствомKompositionsakte zwischen Seiner Hochfürstlichen Durchlaucht, dem Herzoge und Einer Wohlgebornen Ritter- und Landschaft. Mitau, 1793., які принижували роль першого й надавали лицарям ширші праваOberländer, Keller 2008, S. 49..
Російська анексія
У вересні 1794 року, напередодні поразки повстання Костюшка і третього поділу Речі Посполитої, Говен ініціював у Курляндському ландтазі обговорення питання про те, щоб «ліквідувати ленну залежність Курляндії від Речі Посполитої та віддатися під патронат Росії», прохаючи в неї збереження прав і привілеїв для лицарів і земств. Проти цього категорично виступив герцог Петер, який вбачав у пропозиції підрив державного ладу Курляндії, гарантом якого виступала сама РосіяБильбасов, В. Присоединение Курляндии // Русская старина. 1895, Т. 83, № 1, С. 3—55..
На початку листопада того ж року Говен розпочав інформаційно-політичну кампанію: він розіслав курляндському лицарству нову петицію, яку підписали 33 шляхетні особи, з вимогою скликати терміновий ландтаг для прийняття рішення про майбутнє Курляндського герцогства. Згодом схожу петицію отримав і герцог Петер, підписану багатьма місцевими баронами, що закликала «підпорядкуватися повністю російській імператриці й віддати її великодушності долю Курляндії».
27 січня 1795 року герцог Петер прибув до Санкт-Петербурга, де після зустрічі з Катериною II йому дали зрозуміти, що Курляндія остаточно перестала бути леном Польщі й відходить Росії. Герцог сподівався, що під російською короною Курляндія збереже формальну автономію, як було при польських королях. Але Говен наполягав на здачі самостійності і повному приєднанні до Росії.
року, в понеділок, у Мітаві зібрався ландтаг на вимогу Говена. За два дні, у середу, проросійська партія здобула перемогу. Депутати одноголосно прийняли два документи: Маніфест «про зречення від ленної залежності, що існувала донині з Польщею»Манифест благородного рыцарства и земства герцогств Курляндского и Семигальского, об отречении от существовавшей по ныне с Польшею связи. Санкт-Петербург, 1801. й «Акт шляхетного лицарства і земства герцогств Курляндії і Семигалії про їхнє підлягання Її імператорській величності» Катерині ІІ.
Ландтаг обрав делегацію на чолі з Говеном, яка 19 березня прибула до Петербурга. Курляндські представники перебували в російській столиці майже місяць, готуючи документи у справі приєднання герцогств до Росії. 15 квітня, у п'ятницю, делегація Говена прибула до Зимового палацу, де їх урочисто зустрічала Катерина II. Представники ландтагу передали росіянам акти про приєднання Курляндії до Російської імперії, а ті дали гарантії свободи віросповідання, а також непорушності майнових прав лицарства.
20 квітня, у середу, курляндська делегація на чолі з Говеном прибула на засідання Сенату, де урочисто склала присягу на вірність Російській імперії. До 1 травня всіх мешканців Курляндії та Семигалії змусили присягнути Росії. Лише герцог Петер, якого року російські урядовці змусили зректися трону, відмовився складати присягу, і 30 серпня назавжди виїхав до Пруссії.