Антоніо Бе́рні (; 14 травня 1905, Росаріо — 13 жовтня 1981, Буенос-Айрес) — аргентинський живописець, професор Національної академії мистецтв Аргентини; президент Товариства аргентинських художників.
Біографія Народився 14 травня 1905 року в місті Росаріо (провінція Санта-Фе, Аргентина). У дев'ятирічному віці став учнем однієї аргентинської вітражної майстерні. Пізніше навчався живопису в спеціалізованому центрі, де був відзначений вчителями як «вундеркінд». У п'ятнадцятирічному віці його 17 робіт були виставлені в Салоні «Марі». До 1923 року його імпресіоністичні пейзажі високо оцінили критики з газет «La Nación» і «La Prensa». Жокейський клуб «The Jockey Club of Rosario» нагородив митця стипендією на навчання в Європі і у 1926—1931 роках він навчався в Іспанії, Французькій республіці та Королівстві Італія.
Після повернення до Аргентини працював фотокореспондентом у міських нетрях Росаріо. Був настільки вражений побаченим, що докорінно змінив як свої життєві погляди, так і художній стиль — став членом комуністичної партії Аргентини і почав творити в манері соцреалізму.
Помер в Буенос-Айресі 13 жовтня 1981 року. Похований на цвинтарі Ла-Чакаріта.
Творчість Один з основоположників «нового реалізму» (соціальний реалізм, 1930-ті роки) в Аргентині. Виконав ряд розписів в Буенос-Айресі і Нью-Йорку (спільно з Д. Сікейросом, X. Кастаньїно та іншими) на теми життя і історії аргентинського народу, зокрема в Галеріас Пасіфікос «Боротьба людини з силами зла» (1946) та в Народному театрі в Буенос-Айресі. 1939 року оформив павільйон Аргентини на всесвітній виставці в Нью-Йорку.
В середині ХХ століття зазнав впливу модернізму. Твори: «Північ над світом» (1930-ті; художник створив образ народної мужності і скорботи, навіяний громадянською війною в Іспанії 1936—1939 років); «Новий чиказький спортивний клуб» (1937); «Лісоруби»; «Переїзд косарів»; «Різанина», «Мертві працівник», «Демонстрація», «Христос в гаражі» (1981) та інші. Виконував дитячі портрети, графічні роботи.
Відзнаки 1-ша Міжнародна премія гравюри і рисунка на бієнале у Венеції (1962); премії на міжнародних виставках в Любляні (1965), Кракові (1966), Берліні (1967).
Примітки
Література Берни (Berni), Антонио // Исскуство стран и народов мира. Краткая художественная энциклопедия. / Советская энциклопедия. Москва. 1962. Том 1. С. 97.; ; Берни (Berni) Антонио // Латинская Америка: Энциклопедический справочник (в 2-х томах). / Советская энциклопедия. Москва. 1980. Том 1. С. 320. ; Берни (Berni) Антонио // Популярная художественная энциклопедия. Архитектура • Живопись • Скульптура • Графика • Декораивное искусство" (в 2-х томах). / Советская энциклопедия. Москва. 1986. Том 1. С. 81.