Jensen Motors Limited — колишній британський виробник спортивних та комерційних автомобілів, що знаходився у Вест-Бромвічі, що в Англії. Компанія заснована братами Аланом та Річардом Дженсенами. У 1934 р. вони, будучи співвласниками, перейменували підприємство по виробництву кузовів та спортивних автомобілів W J Smith & Sons Limited у Jensen Motors Limited. Діяльність закінчилась ще у 1976 р. Хоч і продаж автомобілів відновлювався у 1998 р. Jensen Motors Limited остаточно зникла у 2011 р.
Jensen Motors будували спеціальні кузови для великих автовиробників та створювали автомобілі власної конструкції, використовуючи двигуни та агрегати компаній Ford, Austin та Chrysler.
Права на торгову марку Jensen були куплені разом з компанією й нетривалий час нею керували зі Спіку — передмістя Ліверпуля, у 1998—2002 рр. Під черговими власниками, у 2011 р. був представлений новий Jensen Interceptor. Планувалось перенести виробництво нової моделі на колишній завод у Браунс Лейн, що у Ковентрі.
Брати Дженсен
У 1926 р. молодий Алан Дженсен (1906—1994) та його брат Річард Дженсен (1909—1977)Frank Alan Jensen and Richard Arthur Jensen збудували подібний до човна спортивний кузов для одного з «малят» Austin. Автомобіль побачив Альберт Герберт Уайльд (1891—1930) — головний інженер Standard Motor Company. Він переконав Алана Дженсена приєднатись до New Avon Body Co, партнера «Стендард мотор». Під егідою Уайльда Алан Дженсен створив перший відкритий двомісний «Стендард Ейвон», що виготовлявся у 1929—1933 рр. Він створив ще два автомобіля для «Ейвона» після чого перейшов разом з братом Річардом до дилерів «Остіна» Edgbaston Garage Limited, що у Боурнбруку. Будівля останнього дотепер знаходиться поряд з академмістечком Бірнінгемського університету. Edgbaston Garage, підприємство автомобільного сервісу, було куплене батьком Патріком для свого сина у 1929 р. Молодий Джо Патрік, залучений у всіх сферах автомобільного спорту налагоджував кузовобудівне підприємство. Для Edgbaston Garage брати Дженсени виготовили гарні кузова для нових тоді Wolseley Hornet та Hornet Special. Попри побоювання братів їх автомобілі розповсюджувались як Patric Special і у 1931 р. брати полишили чергову компанію. Edgbaston Garage перетворився у Patrick Motors Limited.Motoring. ‘’The Times’’, Thursday, Aug 26, 1976; pg. 23; Issue 59792Mr Richard Jensen. The Times, Wednesday, Sep 14, 1977; pg. 18; Issue 60108
Брати Дженсени почали працювати на виробника вантажівок W J Smith & Sons з Картерс Грін, що у Вест-Бромвічі. Там вони знову будували кузова для малих спортивних автомобілів, включно з Wolseley Hornet Specials. Співпраця була на доволі відокремлених засадах, завдяки чому розроблені автомобілі називались на користь братів — Jensen Motors. Прізвище братів було на продукті. У 1934 р. Сміт помер, брати спромоглися придбати контрольний пакет акцій на Smith & Sons. пізніше назву W J Smith & Sons змінила Jensen Motors Limited.
Сміт представив відкриті 4-місний та 2-місний автомобілі у травні 1931 р., обидва відомі як Jensen Wolseley Hornet. Пізніше виробництво розширилось до створення нестандартних кузовів на базі серійних автомобілів деяких виробників, зокрема Morris, Singer, Standard та Wolseley. У 1934 р. компанія отримала замовлення від американського актора Кларка Гейбла на створення автомобіля на шасі Ford V-8. У результаті компанія отримала визнання і значний інтерес до своєї роботи, як і співпрацю з Ford, на виробництво моделей Jensen-Ford (з двигунами та шасі від американського виробника). У 1934 р. вони розпочали створення свого першого по-справжньому серійного автомобіля під назвою White Lady. Останній дістався виробництва у 1935 як Jensen S-type.
Комерційні автомобілі
У кінці 1930-их Jensen урізноманітнив виробництво вантажівками під маркою JNSN. До них входив ряд сучасних легких вантажівок для Reynolds Tube, із застосуванням необмежених алюмінієвих сплавів та пропотип сідельного тягача Jen-Tug, які потрапили у виробництво з кінця 1940-их.
Під час Другої світової війни Jensen перепрофілювались на військові потреби й виготовляли компоненти військових транспортних засобів, башти для танків, спеціальні карети швидкої допомоги та пожежні машини.
Після війни виробництво Jen-Tug процвітало й компанія стала виготовляти ряд вантажівок з дизельними двигунами та шасі під різноманітні кузова, зокрема фургон для перевезення меблів та автобус. Численні автобуси Jensen виготовлялись незалежними виробниками у 1950-их, з дизельними двигунами Perkins, коробками передач від David Brown та кузовами від численних виробників того часу, однак з характерними прорізями JNSN на передній частині, під лобовим склом. У 1950-их Jensen був обраний British Motor Corporation для створення повнопривідного Austin Gipsy. У 1958 р. вони побудували незначну кількість легких фургонів, пікапів та мікроавтобусів Jensen Tempo, німецької конструкції під ліцензією у ВБ. Невідомо чи якийсь екземпляр дійшов до наших днів.
Спортивні автомобілі
Виробництво автомобілів припинилось у роки війни, однак вже у 1946 р. з'явився новий Jensen PW (представницький седан). Їх було виготовлено всього кілька через обмеження на сировину прийняні центральним плануванням уряду. Також у 1946 р. дизайнер кузовів Ерік Ніл, що працював у Wolseley приєднався до Jensen Motors. Його першим проектом стало сучасне купе під назвою Interceptor («Перехоплювач»), що виготовлялося у 1950—1957 рр.
У 1955 р. Jensen розпочали виробництво «шедевра» Еріка Ніла, моделі 541, кузов якої виконали з передового на той час матеріалу — склопластику. Замість решітки радіатора застосували незвичну, керовану водієм заслінку.
У жовтні 1962 р. модель 541S була змінена іншим творінням Ніла, моделлю С-V8, де рядний 6-циліндровий двигун Austin змінили на 8-циліндровий V-подібний агрегат Chrysler. Такий потужний двигун при відносно легкому кузові зробив Jensen одним з найшвидших 4-місних автомобілів свого часу.
Для наступника, моделі Interceptor, Jensen звернулися до італійського кузовобудівника Carozzeria Touring за дизайном кузова та за сталлю як матеріалу. Автомобіль був вперше представлений ще при виробництві моделі С-V8 FF у жовтні 1965 р.Power Continues To Climb. The Times, Wednesday, Oct 20, 1965; pg. 17; Issue 56457, а потрапив у виробництво у другій половині 1966 р. Кузовні панелі були створені італійським ательє Vignale, пізніше допрацьовані Jensen. Двигун «Крайслер», що встановлювався на попередниках, мав збільшений з 6,3 до 7,2 л робочий об'єм. Interceptor («Перехоплювач») виготовляли з кузовами фастбек, кабріолет та (у рідкісних випадках) купе. Найпопулярніший фастбек мав заднє панорамне скло на кришці багажника, що робило цей Jensen раннім варіантом ліфтбека.
FF — повний привод та АБС
У жовтні 1964 р. на автосалоні у Earls Court представили Jensen FF обладнаний повним приводом та антиблокувальною системою гальм (хоча у лютому цього ж 1964 р. була публікація стосовно автомобіля). На наступному автосалоні у жовтні 1965 р. представили готовий до виробництва CV-8 FF, що коштував на 50 % більше за звичайний задньопривідний автомобіль та був на 3 дюйми довшим. Однак він залишився прототипом й натомість варіант на базі Interceptor — Jensen FF дістався виробництва у 1966 р. Останній візуально практично однаковий з Interceptor, хоча й має на 4 дюйми довший капот, другий ряд вентиляційних отворів за передніми колесами. Літери у позначенні означають Ferguson Formula, систему постійного повного приводу створену компанією Ferguson Research (систему застосували вперше на легковому автомобілі).
Також автомобіль мав антиблокувальну систему гальм Dunlop Maxaret (також вперше на серійному автомобілі).
Всього 320 автомобілів моделі FF було побудовано до закінчення виробництва у 1971 р.
Інші проєкти
Austin A40 Sports. Один з багатьох результатів співпраці Austin та Jensen. Директор Austin Леонард Лорд побачивши модель Interceptor подав запит Jensen та їхньому дизайнеру Еріку Нілу розробити кузов під агрегати Austin A40.
У результаті у 1949 р. на Лондонському автосалоні дебютував A40 Sports з рамним шасі. Був створений дизайнером Еріком Нілом, колишнім стилістом Wolseley, що приєднався до Jensen у 1946 р. Протягом виробництва, кузова з алюмінієвого сплаву для А40 Sports, збудовані компанією Jensen транспортувались на завод «Остін» у Лонгбриджі для подальшого збирання. Модель А40 Sports планувалась як дводверний автомобіль зі спортивним нахилом і ніяк не справжній спортивний. Протягом 1951—1953 рр. було виготовлено близько 4000 автомобілів.
Austin-Healey 100. Хоч і створену компанією Jensen конструкцію спортивного автомобіля у British Motor Corporation відхилили у 1952 р. в користь дизайну від Дональда Хіллі, Jensen все ж отримали контракт на створення кузовів для Austin-Healey 100 та решту автомобілів «Великих Хіллі». У кінці 1960 р. у виробництві автомобілів Austin-Healey було зайнято близько 350Dunlop Introduce Short Time. The Times, Saturday, Nov 19, 1960; pg. 5; Issue 54933 з 850 робітників заводу Jensen.Export Orders Held Up, Say Motor Firm. The Times, Saturday, Sep 02, 1961; pg. 6; Issue 55176
Volvo P1800. У 1960 р. Jensen виграли контракт від «Вольво» на збирання та фарбування кузовів для моделі Р1800 купе. Pressed Steel виготовляли кузовні деталі на заводі у Лінвуді, у Шотландії, поставляли їх у Вест-Бромвіч на завод Jensen, де їх фарбували та готували до продажу. Перша партія для оцінки вийшла з виробничої лінії у 1961 р. Двигуни та коробки передач поставлялись зі Швеції, задні мости з США, електросистеми з Німеччини, хоч загалом автомобіль був британським.Swedish Sports Coupé an International Project. The Times, Tuesday, Jun 06, 1961; pg. 16; Issue 55100 До березня 1962 р. 1100 чоловік заводу у Вест-Бромвічі були зайняті виготовленням кузовів Austin-Healey, Volvo та автомобілів Jensen.News in Brief. The Times, Thursday, Apr 05, 1962; pg. 5; Issue 55358 До 1963 контракт був закінчений, передчасно, через проблеми з якістю. Через це виробництво Р1800 перенесли до Готенбургу, Швеції.
Sunbeam Tiger. На початку 1960-их Jensen були залучені до створення та виробництва Sunbeam Tiger.
Jensen-Healey
У червні 1959 р. Jensen придбала індустріальна холдингова компанія Norcros Limited.Norcros Acquires Jensen Motors. The Times, Thursday, Jun 18, 1959; pg. 16; Issue 54490 У жовтні 1964 р. Алан Дженсен звільнився з посади генерального директора та заступника хоч і залишився акціонером.Two Hudson's Bay Appointments. The Times, Wednesday, Oct 14, 1964; pg. 19; Issue 56142 Річард Дженсен полишив призначення генерального директора у листопаді 1965 р. однак залишився керівником.Glaxo Fills Board Vacancies. The Times, Wednesday, Nov 10, 1965; pg. 18; Issue 56475 Внаслідок суперечностей Алан та Річард Дженсени полишили акціонерне товариство у 1966 р. Річард переїхав до Мальти, а помер у Лондоні у вересні 1977 р.Mr Richard Jensen. The Times, Wednesday, Sep 14, 1977; pg. 18; Issue 60108 Алан помер у Брайтоні у 1994 р.Latest wills. The Times, Thursday, June 02, 1994; pg. 18; Issue 64970
У вересні 1967 р. Jensen зустрілися з проблемами задоволення вимог США щодо пасивної безпеки, які входили в силу у наступному січні. Очікувались значні звільнення пов'язані з падінням попиту на Austin-Healey 3000 та Sunbeam Tiger хоч обидвох і модернізували згідно вимог.Briefly From Industry. The Times, Saturday, Sep 09, 1967; pg. 17; Issue 57042 У кінці року акціонерів повідомили, що контракти стосовно Austin-Healey 3000 та Sunbeam Tiger закінчились. Американський консультант з питань менеджменту, Карл Дюер змінив виконавчого директора. Було вирішено, що з того часу Jensen Motors повністю переходить на виробництво автомобілів.American to head Jensen. The Times, Saturday, Jan 06, 1968; pg. 9; Issue 57142 У середині 1968 р., після нищівного 1967 р. Norcros вирішили продати своє автомобільне дочірнє підприємство, продукція якого «коштувала як і малі будинки». Поточне виробництво сягало 12 моделей Interceptor та FF на тиждень. Куплене підприємство було торговельним банком.