Корнелія Фридерика Крістіана Шлоссер (нім. Cornelia Friederica Christiana Schlosser, до шлюбу Гете, нім. Goethe; 7 грудня 1750, Франкфурт-на-Майні — 8 червня 1777, Еммендінген) — німецька письменниця та сестра Йоганна Вольфганга Гете.

Біографія

Корнелія Гете народилася 7 грудня 1750 року в містечку Франкфурт-на-Майні другою дитиною в сім'ї Катаріни Елізабет Текстор (1731—1808) і Імперського радника Йоганна Каспара Гете (1710—1782). Її брат Йоганн старший за неї на 15 місяців. Брат і сестра виховувалися разом, що було незвично для того часу, коли дівчаток готували до ролі дружини і матері. Вже в три роки Корнелія вчилася читати і писати. У сім років почалися уроки у домашнього вчителя разом з Йоганном Вольфгангом. Корнелія вивчала латину, грецьку, французьку, англійську та італійську мову, юриспруденцію, географію, математику, каліграфію, музику і малювання. Корнелію також навчали фехтування, верховій їзді, етикету і танців. Вільний час дівчинки строго обмежувався, але вона цікавилася літературою і спілкувалася з братом, який був для неї головним співрозмовником в цей час.

Попри відмінні успіхи в навчанні, Корнелія не могла слідом за братом піти в університет і, коли Йоганн Вольфганг поїхав в Лейпциг, залишилася вдома у Франкфурті. Спілкування зі студентами наклало відбиток на погляди Йоганна Вольфганга і змінило його ставлення до жінок. У своїх листах до Корнелії він наставляє її виконувати жіночі обов'язки і вчитися веденню господарства і кулінарному мистецтву. Збереглися листи цього періоду, які Корнелія писала французькою мовою своїй подрузі Катаріні Фабріціус. Її засмучувала її другосортність у порівнянні з чоловіками, але вона не бачила альтернативи шлюбу. «Очевидно, я не зможу завжди залишатися дівчинкою, і протидіяти цьому було б смішно».

У цей час вона була таємно закохана в юного англійця, який проживав у Франкфурті з 1764 року, але виїхав з міста в 1768 році, не попрощавшись . Після повернення брата до Франкфурта Корнелія всіляко підтримувала його в роботі і переконувала зайнятися «Гецом фон Берліхінгеном».

Корнелія залишилася у Франкфурті і після отримання братом посади в Імперському камеральному суді в Вецларі. Вона була заручена з другом Гете, юристом Йоганном Георгом Шлоссером. Вона сподівалася знайти в майбутньому чоловіка схожість з братом і одружилася з Шлоссером 1 листопада 1773 року. Шлоссер був чиновником високого рангу в маркграфстві Баден, і молодята переїхали спочатку в Карлсруе, а потім в Еммендінген.

Спочатку Корнелія була задоволена роллю дружини і писала Кароліні Гердер 13 грудня 1773 року: «Всі мої надії, всі мої бажання не тільки виконані, але навіть з лишком перевиконані. Кого Бог любить, тому він дає такого чоловіка» Однак це не було правдою, тому що в цей час Йоганн Георг Шлоссер зізнається в листі своєму братові: «Її нудить від Моєї любові!». Про неприйняття ідеї шлюбу своєю сестрою Гете також згадував у розмові з Еккерманом.

Незабаром стало очевидним, що шлюб був нещасним. Корнелія нудьгувала в провінційному Еммендінгені, де її чоловік присвятив себе релігійним ідеям і державним реформам. Він вважав Корнелію не просто домогосподаркою, зобов'язаною виконувати покладені на неї суспільством обов'язки. Він взагалі вважав жінок підлеглими істотами, для яких шкідлива будь-яка наукова діяльність, з якими можна тільки вести легке необтяжливе спілкування. Корнелія стала хворіти й насилу справлялася з домашнім господарством.

Єдиною втіхою були зустрічі з відомими знайомими чоловіка, що бували у Шлоссерів в Еммендінгені. Її пов'язували теплі стосунки з Якобом Міхаелем Рейнхольдом Ленцем, якого її брат передав під їх опіку. У кількох своїх віршах Ленц називає Корнелію своєю «музою Уранією». Ленц став хрещеним батьком другої дочки Шлоссерів, на честь народження якої він написав вірш «Ласкаво просимо, маленька городянко».Willkommen kleine Bürgerin Gedicht von Jakob Michael Reinhold Lenz

У Корнелії були дуже важкі пологи першої дочки Марії Анни Луїзи 28 жовтня 1774 року, вона перебувала між життям і смертю і одужувала дуже довго, провівши майже два роки в ліжку. У 1776 році вона завагітніла знову і 10 травня 1777 року народила другу дочку Катарину Елізабет Юлію. Через чотири тижні Корнелія померла у віці 26 років.

Пам'ять

Центр Корнелії Гете жіночих і гендерних досліджень у Франкфуртському університеті називають на честь неї, як Приз Корнелії Гете, який це присуджує.

Примітки

Література Georg Witkowski: Cornelia, die Schwester Goethes. Rütten & Loening, Frankfurt a. M. 1903 (2. Aufl. 1924; Nachdruck bei Lang, Bern 1971) Melanie Baumann (Hrsg.): Cornelia Goethe, Briefe und Correspondance secrete 1767–1769. Kore, Freiburg 1990, ISBN 3-926023-22-8. Ulrike Prokop: Die Illusion vom Großen Paar. Weibliche Lebensentwürfe 1750–1770. Fischer, Frankfurt 1991, ISBN 3-596-27397-8. Ulrike Prokop: Die Illusion vom großen Paar. Band 2: Das Tagebuch der Cornelia Goethe. Fischer, Frankfurt/Main Walfried Linden: Marie, Gretchen, Helena. Goethe und seine Schwester Cornelia im Spiegel seiner Frauengestalten. In: Jahrbuch der Psychonalalyse. 27, 1991, S. 224–238. Sigrid Damm: Cornelia Goethe. Aufbau-Verlag, Berlin/Weimar 1987. Weitere Auflagen beim Insel Verlag 1988 ff. Taschenbuchausgabe bei Diana 1999. Taschenbuchausgabe beim Insel Verlag 2015, ISBN 3-458-36117-0. Stephanie Fleischer: Literatur und Lebensgestaltung. Cornelia als Leserin zeitgenössischer Briefromane. In: Welfengarten. Jahrbuch für Essayismus 6, 1996, S. 69–82. Ilse Nagelschmidt: Briefe und Tagebücher als Effekt Biographischen Erzählens. Zwei Frauen im Spiegel des Textes. Cornelia Goethe. Brigitte Reimann. In: Regina Fasold (Hrsg.): Begegnung der Zeiten. Festschrift für Helmut Richter zum 65. Geburtstag. Universitätsverlag, Leipzig 1999, S. 277–291, ISBN 3-933240-79-4. Gerlinde Kraus: Cornelia Goethe – Ein typisches Frauenleben im 18. Jahrhundert? Porträt einer Frankfurter Bürgerin. Schroeder Verlagsbuchhandlung, Mühlheim am Main 2010, ISBN 978-3-9811251-8-4

Посилання

Sabine Hock: Artikel über Cornelia Goethe Bildergalerie zu Cornelia und ihrer Familie