Погоня () — пісня білоруською мовою на однойменний вірш Максима Богдановича.
Використання «Погоня» просувається національним гімном Республіки Білорусь. Гімн отримав популярність як один з символів протесту проти режиму Лукашенка, поряд з біло-червоно-білим прапором. Було проведено безліч акцій з виконанням гімну у громадських місцях: біля філармонії«Пагоня»! Новый гимн? Минск, 17 августа. Филармония против насилия | протесты в Беларуси 2020 // Кто, если не мы? Протесты и забастовки в Беларуси. 17 августа 2020., в торгових центрахЛюди поют «Пагоню» в ТРЦ Galleria Minsk // TUT.BY. Политика. 26 августа 2020.В торговом центре «Дана Молл» прозвучала песня «Погоня» // БЕЛАРУСЬ ИНФО. 29 августа 2020., в мінському метро, на Комарівському ринкуЛюди поют «Магутны Божа» и «Пагоню» на Комаровском рынке // KP.BY. 28 августа 2020..
Текст Текст вірша «Погоня» написаний Максимом Богдановичем в розпал Першої світової війни — в 1916 році в прифронтовому Мінську. При виконанні як гімн, як правило, остання строфа не співається, а останні рядки 2, 4 і 6 строфи повторюються двічі.Толькі ў сэрцы трывожным пачую За краіну радзімую жах, Успомню Вострую Браму святую I ваякаў на грозных канях.
У белай пене праносяцца коні, Рвуцца, мкнуцца i цяжка хрыпяць, Старадаўняй Літоўскай Пагоні Не разбіць, не спыніць, не стрымаць!
У бязмерную даль вы ляціце, А за вамі, прад вамі — гады. Вы за кім у пагоню спяшыце? Дзе шляхі вашы йдуць i куды?
Мо яны, Беларусь, панясліся За тваімі дзяцьмі наўздагон, Што забылі цябе, адракліся, Прадалі i аддалі ў палон?
Біце ў сэрцы іх — біце мячамі, Не давайце чужынцамі быць! Хай пачуюць, як сэрца начамі Аб радзімай старонцы баліць.
Маці родная, Маці-Краіна! Не ўсцішыцца гэтакі боль. Ты прабач, ты прымі свайго сына, За Цябе яму ўмерці дазволь!
Ўсё лятуць i лятуць тыя коні, Срэбнай збруяй далёка грымяць… Старадаўняй Літоўскай Пагоні Не разбіць, не спыніць, не стрымаць!
В 1929 році переклад вірша був здійснений українським поетом Михайлом Драй-Хмарою:
Тільки в серці почую, мій краю, і тривогу за тебе, і гнів, гостробрамську святиню згадаю і на конях грізних вояків.
Скаженіють запінені коні і, як вихор, женуть, і хриплять,- стародавньої Литви Погоні не розбить, не спинить, не стримать.
Перед вами — роки незміренні, а за вами — століттів сліди,- ви за ким женетеся, шалені? Де шляхи ваші йдуть і куди?
Чи вони, Білорусе, погнались отим дітям твоїм наздогон, що забули тебе, відцурались, продали, наче бранку, в полон?
Уражайте їх, бийте мечами, не давайте чужинцями жить! Хай почують, як серце ночами за подолану матір болить!
Краю рідний, я — тільки людина,- затамуй мою тугу німу! Ти пробач, ти прийми свого сина, дай умерти за тебе йому!
Все летять і летять оті коні, срібні збруї далеко гримлять,- стародавньої Литви Погоні не розбить, не спинить, не стримать!
Див. також Погоня (герб) Могутній Боже Живе Білорусь!
Примітки
Література
Посилання Музичне відео з текстом