Тінгштетте ( — «місце тінгу») — кам'яний амфітеатр на пагорбі Гайліґенберґ, що розташований в адміністративному районі Ноєнгайм міста Гайдельберг (північний захід Баден-Вюртембергу, Німеччина).

Збудований за часи Третього Райху за проєктом архітектора Германа Алькера для проведення нацистських зібрань і театральних вистав у жанрі . У повоєнний час оголошений пам'яткою архітектури й використовується для різних заходів, святкувань і концертів (зокрема неофіційних).

Історія Наприкінці XIX століття — на початку XX в Німеччині зародився культурно-освітній , одною з характерних рис якого була ідеалізація давньогерманського й античного спадку. У рамках цього рух особливої популярності набули театральні вистави просто неба за сюжетами германських легенд і античних міфів. Цей жанр мав назву «тінгшпіль» — від назви давньогерманських родових зібрань «тінг».

Хоча й сам рух, і, зокрема, жанр не були винайдені націонал-соціалістами, після приходу НСДАП до влади будівництво на короткий термін набуло великої популярності та одержало щедре фінансування в рамках . Було заплановано будівництво до 400 таких споруд, але побудувати встигли лише близько 60. Деякі з них — як Тінгштетте, спроєктована архітектором Германом Алькером — збереглися досьогодні.

Амфітеатр із 56 глядацькими рядами, що підіймаються схилом пагорба на 25 метрів від сцени, міг умістити 20 000 відвідувачів і на той момент мав найбільш високотехнологічне театральне обладнання. Однак цілком за весь період правління Гітлера він був заповнений лише одного разу — на церемонії відкриття 22 червня 1935 року, яку провів особисто райхсміністр пропаганди Йозеф Геббельс. У своїй промові він сказав:

Уважалося, що Тінгштетте було побудовано в місці давньогерманського святилища, що пасувало до нацистської ідеологічної концепції «Кров і ґрунт» (імовірно, пагорб Гайлігенберг був місцем релігійних жертвоприношень, зокрема людських, ще за доісторичні часи)Ludwig Merz, Diether Frauenfeld, Eberhard Schöll: Erinnerungen an das uralte Heidenloch wie es war und wie es ist, вид. Stadtteilverein Handschuhsheim e. V. Festschrift 1988, Гайдельберг, 1988, стор. 23-31.. Амфітеатр планувалося використовувати головно для пропагандистських заходів і театральних постановок. Та невдовзі націонал-соціалісти втратили інтерес до об'єктів цього роду, адже радіомовлення виявилося більш ефективним інструментом поширення пропаганди. До 1939 року під час сонцестояння на Тінгштетте все ще відбувалися фестивалі, а міський театр поставив драму Шиллера «Мессинська наречена». Однак уже під час Другої світової війни амфітеатр практично не використовувався.

У післявоєнні часи Тінгштетте був майже закинутим, хоч іноді там все ще святкували сонцестояння. Пізніше він став використовуватися для концертів просто неба — тут виступали Андре Ріє, Удо Юргенс, Пласідо Домінго й Монсеррат Кабальє — хоча їхня організація була ускладнена через брак інфраструктури та незручний доступ.

З 1980-х років у ніч з 30 квітня на 1 травня тут щорічно відбувалися неофіційні святкування Вальпургієвої ночі. Без підтримки міської влади до 20 000 осіб збиралися в амфітеатрі, лишаючи після себе гори сміття. Програма таких святкувань зазвичай містила в собі безліч ігор і вистав із вогнем за відсутності електричного освітлення й будь-якого забезпечення пожежної безпеки. Після декількох нещасних випадків і лісових пожеж, з 2017 року такі стихійні заходи заборонені.

Галерея

Див. також

Примітки

Література Rainer Stommer: Die inszenierte Volksgemeinschaft. Die «Thing-Bewegung» im Dritten Reich. Jonas, Marburg 1985, ISBN 3-922561-31-4. William Niven: «The birth of Nazi drama? Thing plays», in Theatre Under the Nazis Manchester University, Manchester 2000, Wolfgang von Moers-Messmer: Der Heiligenberg bei Heidelberg. Seine Geschichte und seine Ruinen. Brausdruck, Heidelberg 1987. Emanuel Gebauer: Fritz Schaller. Der Architekt und sein Beitrag zum Sakralbau im 20. Jahrhundert. Bachem, Köln 2000, ISBN 3-7616-1355-5. Oliver Fink: Zeitreise durch Heidelberg. Ausflüge in die Vergangenheit. Wartberg-Verlag, Gudensberg-Gleichen 2006, ISBN 3-8313-1583-3, с. 68-69. Meinhold Lurz. Die Heidelberger Thingstätte: die Thingbewegung im Dritten Reich; Kunst als Mittel politischer Propaganda. Kunsthistorisches Institut, Heidelberg 1975. .

Посилання На туристичному сайті міста Стаття в Rhein-Neckar-Wiki Світлини й листівки 1930-х років на сайті «Руїни Третього Райху»