Solanum lycocarpum — багаторічна трав'яниста рослина, вид роду Детальніше див. Розділ Класифікація. родини . Поширена в бразильській савані, в регіоні Серрадо.
Місцеві мешканці називають рослину лобейра (вовча рослина) () або Фрут-ду-Лобу (вовчий фрукт) (). Вовчими яблуками фрукт називають тому, що він становить до половини раціону харчування гривастих вовків .
Опис
Рослина являє собою квітучий чагарник висотою від 1,2 м до 3 м, з великим, глибоко опущеним листя, покритим м'яким сіро-білим пухом. Блакитні або фіолетові квіти в формі зірки з'являються з пізньої осені до ранньої весни, як і інші рослини роду пасльону солодко-гіркого. Великі плоди (до 13 см в діаметрі) жовтого кольору, при дозріванні фарбуються повністю або частково в червоний колір. За зовнішньою формою і внутрішньою будовою нагадують помідор, а також баклажан за текстурою і кольором м'якоті.
Поширення Ареал Solanum lycocarpum — бразильська савана на територія Бразилії (штати Bahia, Goias, Minas Gerais, Parana, Santa Catarina, Sao Paulo, Federal District) та Парагваю. Рослина віддає перевагу вологому, глинистому ґрунту, з рясним сонцем та м'якими температурами. Стиглі плоди їстівні для людей і споживаються місцевими популяціями як джеми і консерви, але незрілі плоди досить багаті на таніниFernando Tatagiba, Lobeira, fruta-de-lobo . португальською мовою; від 17 квітня 2009 року., і більшість інших частин рослини отруйні — як це типово для представників родини Solanaceae, таких як помідори, картопля та баклажани. Плоди також є запасним джерелом їжі для великої рогатої худоби в сухий сезон.
Медичне застосування Наразі немає доведених лікарських застосувань для Solanum lycocarpum, але рослина широко використовується в місцевій народній медицині для лікування діабету. Вважається, що речовини які містяться в лобейрі захищають гривастих вовків від хробака Dioctophyme renale, який часто докучає тваринам у цьому регіоні.
Див. також Помопля
Примітки
Література M. Motidome, M. E. Leekning, and O. R. Gottlieb A química de Solanáceas brasileiras. 1 — A presenca de solamargina e de solasonina no juá e na lobeira. Anais da Academia Brasileira de Ciências 42: 375—376 (1970). J.A. Lombardi and J.C. Motta Jr.) Seed dispersal of Solanum lycocarpum St. Hil. (Solanaceae) by the maned wolf, Chrysocyon brachyurus Illiger (Mammalia, Canidae). Ciência e Cultura 45: 126—127 (1993). A.T. Oliveira-Filho and L. C. A. Oliveira. Biologia floral de uma população de Solanum lycocarpum St. Hil. (Solanaceae) em Lavras. Revista Brasileira de Botânica 11: 23-32 (1988).
Посилання IPNI Listing Kew Plant List