Армандо Фарро (, 20 грудня 1922 — 30 листопада 1982) — аргентинський футболіст, що грав на позиції нападника, зокрема за «Банфілд» та «Сан-Лоренсо», а також національну збірну Аргентини, у складі якої — чемпіон Південної Америки 1945 року.
Клубна кар'єра У дорослому футболі дебютував 1940 року виступами за команду «Банфілд», в якій провів п'ять сезонів, взявши участь у 88 матчах чемпіонату. Більшість часу, проведеного у складі «Банфілда», був основним гравцем атакувальної ланки команди і одним з її головних бомбардирів, маючи середню результативність на рівні 0,49 гола за гру першості.
1945 року перейшов до «Сан-Лоренсо», де також став одним з лідерів атаки. Відіграв за цю команду дев'ять сезонів ігрової кар'єри. В сезоні 1946 року допоміг «Сан-Лоренсо» здобути перемогу в аргентинській першості.
Завершив ігрову кар'єру у «Феррокаріль Оесте», за який виступав протягом 1954 року.
Виступи за збірну 1945 року був включений до заявки національної збірної Аргентини на тогорічний чемпіонат Південної Америки в Чилі. За результатами турніру аргентинці усьоме в історії стали найсильнішою збірною континенту, а Фарро заніс до свого активу три виходу на заміну в іграх першості.
Помер 30 листопада 1982 року на 60-му році життя.
Титули і досягнення Переможець чемпіонату Південної Америки (1): Аргентина: 1945 Чемпіон Аргентини (1): «Сан-Лоренсо»: 1946
Посилання