Алджер () — безлюдний острів на півдні архіпелагу Земля Франца-Йосифа у Північному Льодовитому океані.
Географія
Довжина острова Алджер — 10 км, а максимальна ширина 4,7 км. Найвища точка — 429 метрів над рівнем моря, вершина купола Восток Перший (), крижаного купола, що покриває частину острова. На північному та південно-західному узбережжях є широкі ділянки, не покриті льодовиком.
Розташований на північ від острова Мак-Клінтока на південно-східному виході з протоки Маркем та на північному кінці каналу Абердер. З південного заходу перед ним знаходиться невеликий (до 1 км завдовжки) острів Матильда.
Маючи площу 45 км²Andreas Umbreit: Alger (Aldzher) Insel, Camp Ziegler auf der Website Franz-Joseph-Land Info , abgerufen am 7. Juni 2012, Алджер — один з менших островів архіпелагу. Середня та північно-західна частини острова заледенілі, тоді як над рівнинною південно-східною частиною простягається супіщаний район. На крайньому південному сході острова є залишки табору Циглер, колишнього базового табору полярної експедиції Болдуїна-Циглера, який зараз є туристичною пам'яткою.
Історія Відкриття острова приписується експедиції Велмана з 1898 по 1899 рік. Волтер Веллман також дав острову його назву, можливо на честь Рассела Александра Алджера, чинного на той час військового міністра СШАWilliam James Mills: Exploring Polar Frontiers — A Historical Encyclopedia, ABC-CLIO, 2003, ISBN 1-57607-422-6, S. 10 або, ймовірно, на честь письменника Гораціо Алджера.
Острів Алджер найбільш відомий за роль, яку він зіграв під час двох експедицій на Північний полюс, які профінансував американський підприємець Вільям Циглер (1843—1905) у першому десятилітті 20 століття. Івлін Болдуїн, керівник експедиції Болдуїна-Циглера, створив свій базовий табір Циглер на південному сході острова в 1901 році після того, як спроба просунутися на північ на кораблі «Америка» зазнала невдачі. Другий табір був встановлений на західній околиці острова, прямо навпроти острова Матильда. Хоча експедиція Болдуїна-Циглера була найкраще оснащеною полярною експедицією свого часу, вона зазнала невдачі, навіть не спробувавши досягти своєї фактичної мети — географічного Північного полюса. Друга експедиція, фінансована Циглером, яка проводилася з 1904 по 1906 рік під керівництвом Ентоні Фіали (1869—1950), також не могла досягти полюса. Частина команди деякий час використовувала табір Циглер, створений Болдуїном.
Примітки
Вебпосилання
Топографічна карта , 1: 200 000