Йоганн Вільгельм Ріттер (; 16 грудня 1776, Гаунау, Сілезія (зараз Хойнув, Польща) — 23 січня 1810, Мюнхен) — польський і німецький хімік, фізик, філософ-романтик.

Біографія Йоганн Вільгельм Ріттер народився 16 грудня 1776 в Гаунау, Сілезія, був сином протестантського пастора. Навчався в Єнському університеті. Входив в коло Гете, А. фон Гумбольдта, Новаліса, Брентано, Шеллінга, де його високо цінували: «Ріттер — лицар, — говорив Новаліс — обігруючи прізвище друга ( — лицар), — а ми тільки пажі». Дружив і співпрацював з Ерстедом. Зробив ряд найважливіших відкриттів в області електрохімії та ультрафіолетового випромінювання. Йому належить відкриття ультрафіолетової частини електромагнітного спектра.

У 1800 році Ріттер виявив можливість гальванічного покриття, вперше отримав водень і кисень електролізом води.

У 1801 році передбачив існування термоелектрики. У тому ж році вчений, використовуючи призму, ставив досліди з дослідження хімічного впливу різних ділянок світлового спектра. В результаті Ріттер виявив, що почорніння хлориду срібла зростає при переході від червоного до фіолетового кінця спектра і стає максимальним за його межами. Так він виявив ультрафіолетові промені. Його відкриття було особливо важливим для розробки фотографічних процесів.

У 1803 році Ріттер фактично винайшов електричну акумуляторну батарею. Склавши стовп з п'ятдесяти мідних кружечків, між якими було прокладено вологе сукно, він пропустив по ньому струм від вольтова стовпа. В результаті стовп сам став вести себе як джерело електрики. Пояснив такий ефект у 1805 році італійський вчений Алессандро Вольта.

Вважається, що експерименти Ріттера поклали початок наукової електрохімії.

Не володіючи вченим ступенем, Ріттер читав лекції з фізики в Єнському університеті. У 1805 році він переїхав до Мюнхена і в цьому ж році був призначений членом Баварської академії наук.

Ріттер захопився експериментами по збудженню м'язів і сенсорних органів за допомогою електрики і вивченням електрофізіології рослин. Успіхи в його дослідженнях багато в чому були пов'язані з дослідами на власному тілі, в тому числі при дуже високій напрузі. Очевидно, ці експерименти підірвали здоров'я Ріттера. Вважається, що вони могли послужити одним з джерел натхнення для Мері Шеллі при створенні роману «Франкенштейн, або Сучасний Прометей».

Йоганн Вільгельм Ріттер помер у віці 33 років у Мюнхені.

Публікації на українській мові Фрагменти, залишені молодим фізиком. Кишенькова книжечка для друзів природи / / Герметизм, магія, натурфілософія в європейській культурі XIII—XIX ст. — М.: Канон+, 1999. — С. 502—524.

Примітки

Література Werner E. Gerabek: Ritter, Johann Wilhelm. In: Werner E. Gerabek, Bernhard D. Haage, Gundolf Keil, Wolfgang Wegner (Hrsg.): Enzyklopädie Medizingeschichte. De Gruyter, Berlin/ New York 2005, ISBN 3-11-015714-4, S. 1253 f. Alexander Gode von Aesch, Natural Science in German Romanticism, New York 1941, Reprint: Columbia University Press, New York 1966. Erk F. Hansen, Wissenschaftswahrnehmung und -umsetzung im Kontext der deutschen Frühromantik, Peter Lang, Bern / Frankfurt / New York 1992. K. Jäger, F. Heilbronner (Hrsg.): Lexikon der Elektrotechniker, VDE Verlag, 2. Auflage von 2010, Berlin/Offenbach, ISBN 978-3-8007-2903-6, S. 359—360

Friedrich Klemm, Armin Hermann (Hg.): Briefe eines romantischen Physikers. Johann Wilhelm Ritter an Gotthilf Heinrich Schubert und an [Karl von Hardenberg. Moos, München 1966. Jürgen Maehder, Ernst Florens Friedrich Chladni, Johann Wilhelm Ritter und die romantische Akustik auf dem Wege zum Verständnis der Klangfarbe, in: Jürgen Kühnel/Ulrich Müller/Oswald Panagl (Hrsgg.), Die Schaubühne in der Epoche des «Freischütz»: Theater und Musiktheater der Romantik, Verlag Müller-Speiser, Anif/ Salzburg 2009, S. 107—122. Daniel Muzzulini, Genealogie der Klangfarbe, «Varia Musicologica», vol. 5, Peter Lang, Bern / Frankfurt / New York 2006. Klaus Richter: Das Leben des Physikers Johann Wilhelm Ritter. Ein Schicksal in der Zeit der Romantik. Verlag Hermann Böhlaus Nachfolger, Weimar 2003, ISBN 3-7400-1191-2; mit umfangreicher Bibliographie, unter anderem der Werke, Briefe und der Rezeption Ritters am Ende des Buches auf S. 185—265 Walter D. Wetzels: Johann Wilhelm Ritter: Physik im Wirkungsfeld der deutschen Romantik. De Gruyter, Berlin 1973, ISBN 3-11-003815-3; Nachdruck im selben Verlag von 2013 mit ISBN 978-3-11-003815-6 Siegfried Zielinski: Electrification, tele-writing, seeing close up: Johann Wilhelm Ritter, Joseph Chudy, and Jan Evangelista Purkyne. In: Ders.: Deep Time of the Media. Toward an Archaeology of Hearing and Seeing by Technical Means. MIT Press, Cambridge, Mass., 2006, ISBN 978-0262740326, S. 159—203.

Посилання

Jürgen Daiber: Der elektrisierte Physiker, in: Die Zeit, 3. September 1998. Armin Hermann: Vor 200 Jahren erfand Johann Wilhelm Ritter den Akkumulator . Geld für seine Familie musste er sich vom Pfandbüro leihen «Der einfachste, genialischste Mensch seiner Zeit», in: Berliner Zeitung, 2. Dezember 2002 22. Februar 2006 — Vor 205 Jahren: Johann Wilhelm Ritter entdeckt das Ultraviolett: Der romantische Physiker Chemiehistorische Notiz 5/2013: Vor 210 Jahren in Jena: Vorlesungen von JOHANN WILHELM RITTER von Hartmut Fritzsche