Бертольд Фрідріх Отто Маак (; 24 березня 1898, Гамбург — 26 вересня 1981, Меран) — німецький воєначальник, бригадефюрер СС і генерал-майор військ СС.
Біографія Син поштового чиновника. В червні 1915 року призваний в армію, служив у піхоті. В 1919-20 роках — член добровольчого корпусу в Берліні і націоналістичного «Товариства Фіхте» в Гамбурзі. В грудні 1919 року вступив в охоронну поліцію. В квітні 1920 року вийшов у відставку і став дрібним торговцем. 1 жовтня 1930 року вступив у НСДАП (квиток № 314 088) і СА, командир штурмбанна. 1 жовтня 1931 року вступив у СС і в тому ж році залишив бізнес. З 4 грудня 1931 року — командир 3-го штурмбанна 4-го штандарту СС. З 21 березня 1933 року — начальник штабу, з 30 січня 1933 року — керівник 4-го абшніту СС. З 10 серпня 1933 року — начальник штабу групи (пізніше оберабшніту) СС «Південний Схід». З 22 жовтня по 1 грудня 1934 року — комендант концтабору Дахау. З 4 грудня 1934 року — командир 39-го штандарту СС, з 1 листопада 1935 року — 26-го, з 15 квітня 1938 по 8 травня 1945 року — 25-го абшніту СС.
8 березня 1940 року вступив у війська СС і був зарахований в полк СС «Германія». Учасник Німецько-радянської війни. В жовтні 1941 року очолив бойову групу «Маак». В листопаді 1941 року призначений командиром протитанкового батальйону дивізії СС «Вікінг», вересня 1942 року — полку СС «Вестланд». В травні 1942 року направлений на формування гірської дивізії СС «Норд», в червні став командиром 2-го батальйону 6-го піхотного полку СС цієї дивізії. З вересня 1942 року — командир 6-го гірського полку СС «Райнгард Гейдріх». В серпні 1944 року важко поранений і після одужання 8 вересня призначений керівником підготовки дивізії, проте в жовтні знову направлений на лікування. З 29 січня по 21 березня 1945 року — командир 26-ї гренадерської дивізії військ СС, з 19 березня — 20-ї гренадерської дивізії військ СС, одночасно в квітні-травня був начальником штабу 8-го корпусу СС. 8 травня значна частина дивізії потрапила в радянський полон, але Мааку з невеликою частиною солдатів вдалось прорватись на Захід і здатися союзникам.
Звання
Лейтенант резерву (червень 1917) Манн СС (1 жовтня 1931) Штурмфюрер СС (4 грудня 1931) Штурмбаннфюрер СС (16 березня 1932) Штандартенфюрер СС (5 жовтня 1932) Оберфюрер СС (9 листопада 1933) Бригадефюрер СС (13 вересня 1936) Оберштурмфюрер резерву військ СС (8 березня 1940) Гауптштурмфюрер резерву військ СС (20 квітня 1940) Штурмбаннфюрер резерву військ СС (1 грудня 1940) Оберштурмбаннфюрер резерву військ СС (9 листопада 1941) Штандартенфюрер резерву військ СС (20 квітня 1943) Оберфюрер резерву військ СС Бригадефюрер СС і генерал-майор військ СС (20 квітня 1945)
Нагороди
Залізний хрест 2-го і 1-го класу Нагрудний знак «За поранення» в чорному Почесний хрест ветерана війни з мечами Почесний кут старих бійців Кільце «Мертва голова» Почесна шпага рейхсфюрера СС Німецький Олімпійський знак 2-го класу Німецький кінний знак в сріблі Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі та сріблі (15 років) Медаль «За вислугу років у СС» 4-го, 3-го і 2-го ступеня (12 років) Спортивний знак СА в золоті Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках» Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами
Бібліографія
PREUSSEN – „Jedem Das Seine“, Grabert Verlag, Tübingen 1980, ISBN 978-3878470489
Література
Залесский К. А. Войска СС. Военная элита Третьего Рейха. — М.: Яуза-пресс, 2009. — ISBN 978-5-9955-0081-0
Примітки