Георгій Павлович Францов (Францев) (, місто Москва — , місто Москва) — радянський діяч, філософ, соціолог, директор Інституту міжнародних відносин, ректор Академії суспільних наук при ЦК КПРС, шеф-редактор журналу «Проблеми миру і соціалізму». Кандидат у члени ЦК КПРС у 1961—1969 роках. Доктор історичних наук (1942), професор. Член-кореспондент Академії наук СРСР (з 20 червня 1958 року по відділенню економічних, філософських і правових наук). Академік Академії наук СРСР (з 26 червня 1964 року по відділенню філософії та права (філософія)).
Життєпис Народився в родині лікарів. У 1919 році закінчив 2-у Самарську гімназію. Навчався в Самарському та Московському університетах.
У 1924 році закінчив відділення мовознавства і літератури факультету суспільних наук Ленінградського університету. Одночасно працював, зокрема екскурсоводом в Ермітажі.
У 1924—1929 роках навчався в аспірантурі та працював у науково-дослідному інституті порівняльного вивчення літератур і мов Заходу і Сходу при Ленінградському державному університеті. У 1928 році захистив дисертацію (кандидат історичних наук (з 1934)).
У 1929—1931 роках — асистент кафедри Стародавнього Сходу Ленінградського державного університету.
З 1931 року — старший науковий співробітник, заступник директора, в 1937—1945 роках — директор Музею історії релігії та атеїзму Академії наук СРСР в Ленінграді. Одночасно у 1933—1938 працював співробітником Державної публічної бібліотекою імені Салтикова-Щедріна. Докторська дисертація «Культ і проблема походження релігії», захищена в 1938 році, затверджена в 1942 році. З 1940 року — завідувач Ленінградського сектора історії релігії та атеїзму Інституту філософії АН СРСР.
Член ВКП(б) з 1940 року.
З 1944 року — завідувач сектора культури Ленінградського міського комітету ВКП(б), одночасно в 1944—1945 роках керував Ленінградським відділенням Інституту історії АН СРСР. Одночасно викладав у Ленінградському інституті історії, філософії та лінгвістики, Інституті механізації соціалістичного землеробства, Педагогічному інституті, Комуністичному політико-просвітницькому інституті імені Крупської, Антирелігійному університеті.
У 1945—1949 роках — директор Інституту міжнародних відносин Міністерства закордонних справ СРСР у Москві.
У 1949—1952 роках — завідувач відділу друку Міністерства закордонних справ СРСР у ранзі радника першого класу.
Одночасно у 1946—1958 роках — професор кафедри діалектичного матеріалізму та історичного матеріалізму Академії суспільних наук при ЦК КПРС.
У 1953—1957 роках — редактор по відділу європейських країн та член редакційної колегії, у 1957—1958 роках — заступник головного редактора з питань зовнішньої політики газети «Правда». Працював також в журналі «Питання філософії».
Один із організаторів Радянської соціологічної асоціації і її перший президент у 1958—1959 роках.
У 1958—1965 роках — ректор Академії суспільних наук при ЦК КПРС та завідувач кафедри наукового комунізму.
У грудні 1964 — 1968 року — шеф-редактор журналу «Проблеми миру і соціалізму» в місті Празі (Чехословаччина).
У 1968 — 18 квітня 1969 року — заступник директора Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС, член редакційної колегії журналу «Комуніст».
Досліджував походження і особливості релігій Стародавнього Сходу, філософські проблеми соціально-політичного прогресу, становлення і розвитку особистості. Активно сприяв відновленню соціології та політології як самостійних наук. Основні праці з історії релігії та атеїзму, проблем історичного матеріалізму і наукового комунізму, методології історії, критики буржуазної соціології.
Помер 18 квітня 1969 року в Москві. Похований на Новодівочому цвинтарі Москви.
Нагороди орден Леніна (4.05.1962) орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки орден «Знак Пошани» (17.05.1944) орден «За заслуги перед Вітчизною» (НДР) медаль «За оборону Ленінграда» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медалі Премія імені В. В. Воровського Заслужений діяч науки РРФСР
Примітки
Посилання Францов Георгий Павлович