Хибний звід, також хибне склепіння — прийом кладки в архітектурі, при якому утворюється подоба звуження склепінної стелі.
Відмінність від справжнього зводу
На відміну від справжнього зводу, що вперше з'явився в Стародавньому Римі, при якому велика частина каменів висить в повітрі, яка підпирається сусідніми і замикається замковим каменем нагорі, в хибному склепінні всі камені кладки лежать один на одному, шарами, так, що їх центри тяжіння не виходять за межі вертикальної проєкції кладки. Тобто в хибному зводі виключений ризик загального обвалення при прибиранні або руйнуванні будь-якого з каменів.
Хибний звід на відміну від справжнього не дає бічного розпору.
Історія
Середземномор'я Найбільш ранні ступінчасті склепіння знаходяться в похоронній камері піраміди Снофру в Медумі і в Великій галереї піраміди Хеопса. У Середньому царстві такими дахами часто перекривали мастаби, в Новому царстві за цим принципом споруджували хибні арки, хоча кількість східчастих склепінь в цей період сильно поступається їх числу в епоху Стародавнього царства.
Хибне склепіння зустрічається в підземних склепах культур Середземномор'я, наприклад в сирійському древньому місті Ебла, в ізраїльських Хацор і Мегіддо.
Будівельна техніка зведення хибних зведень хеттів і мікенців має схожі риси, причому споруди хеттів зведені на 300 років раніше мікенських. Головним прикладом будівель з хибних зводом в Мікенах є толосове поховання Скарбниця Атрея. Міст Аркадіко в Греції вважається найдавнішим зі збережених аркових мостів в світі (близько 1300-1200 роки до н.е.) і був частиною військової дороги, придатної для колісниць, між містами Тиринф і Епідавр. У Елефтернського мосту на острові Крит нетипова ширина прольоту — 4 м.
Мезоамерика Хибне склепіння зустрічається у багатьох містах майя, в будівлях передкласичної ери. До початку класичної епохи (бл. 250 рік н.е.) хибний звід стає практично повсюди елементом конструкцій в петенському басейні.
Південно-Східна Азія В індійському штаті Одіша храми в Бхубанешварі побудовані з хибними склепіннями. Ця техніка до індо-ісламської архітектури використовувалася в будівництві храму Муктешвара (приб. 950 рік н.е.) та не зазнала з тих пір радикальних змін.
Хибний звід використовувався в храмах Індонезії в VIII-XV століттях. Яскравий приклад: Боробудур з характерним T-подібним замковим каменем нагорі.
Усі будівлі Ангкора IX-XII століть використовують хибне склепіння.
Техніка побудови Такі дахи створювалися в такий спосіб: після того як стіни камери або коридору досягали потрібної висоти, кожен наступний шар каменю або цегли укладався з таким розрахунком, щоб він злегка виступав над попереднім. Роботу закінчували тоді, коли протилежні кінці кладки з'єднувалися один з одним або між ними залишалася відстань, яку можна було легко перекрити одним блоком.
Див. також
Задача про стопку цегли Толос Параболітична арка Труллі
Примітки