Ганс Роде (; 27 жовтня 1888, Рогген — 30 квітня 1954, Пельворм) — німецький і османський офіцер, генерал-лейтенант вермахту.
Біографія 22 березня 1906 року вступив у Прусську армію. З 1 жовтня 1910 по 1 жовтня 1913 року — інструктор Османської армії. Учасник Першої Балканської війни. Хоча німецьким військовикам заборонили брати участь у війні, завдяки заступництву Іззета-паші Роде отримав особливий дозвіл Назима-паші на службу офіцером Генштабу. В жовтні 1913 року повернувся в Німеччину і продовжив службу в Прусській армії. Учасник Першої світової війни, командував ротою піхотного полку «Генерал-фельдмаршал фон Маккензен» (3-го вестфальського) №129 на Східному фронті. З жовтня 1917 по квітень 1918 року — офіцер зв'язку Османської армії. В 1919 році — член фрайкору в Рейнській області. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. Пройшов дипломатично підготовку, в 1930 році вивчав турецьку, в 1932 році — японську мову в Берлінському університеті. З листопада 1934 року — інструктор Турецької армії. З 1 квітня 1936 року — військовий аташе в Анкарі, Афінах (до 10 серпня 1939) і Тегерані (до 16 лютого 1940). 25 лютого 1943 року Фрідріх Паулюс через радянських дипломатів попросив Роде передати йому погони генерал-фельдмаршала, які він потім носив у полоні. 2 серпня 1944 року Туреччина розірвала дипломатичні стосунки з Німеччиною і Роде втратив посаду. З червня 1945 по лютий 1947 року перебував у американському полоні.
Звання
Фенріх (22 березня 1906) Лейтенант (16 серпня 1907) Старший лейтенант Османської армії (1 жовтня 1910) Капітан Османської армії (1913) Оберлейтенант (18 серпня 1915) Гауптман (18 травня 1918) Майор (1 квітня 1931) Оберстлейтенант (1 серпня 1934) Оберст (1 січня 1937) Генерал-майор (1 січня 1941) Генерал-лейтенант (1 січня 1943)
Нагороди
Золота медаль «Ліакат» з шаблями (Османська імперія) Срібна медаль «Імтияз» з шаблями (Османська імперія) Орден Меджида 4-го ступеня (Османська імперія) Залізний хрест 2-го і 1-го класу Орден «За військові заслуги» (Болгарія) 4-го ступеня Військова медаль (Османська імперія) Ганзейський Хрест (Гамбург) Військовий Хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург) 2-го і 1-го класу Нагрудний знак «За поранення» в чорному Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль за участь у Європейській війні (1915—1918) (Третє Болгарське царство) Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
Бібліографія
Meine Erlebnisse im Balkankrieg und kleine Skizzen aus dem türkischen Soldatenleben, Charlottenburg 1913 Die Operationen an den Dardanellen im Balkankriege 1912/13, Verlag R.Eisenschmidt, Berlin 1914 Die Ereignisse zur See und das Zusammenwirken von Heer und Flotte im Balkankrieg 1912/13, Berlin 1914 Das Deutschtum in Syrien und Palästina, in: „Süddeutsche Monatshefte“, 12. Jahrgang, Heft 12, September 1915, S. 899–906 Deutschland in Vorderasien, Berlin 1916 Der Kampf um Asien Band 1: Der Kampf um Orient und Islam, Band 2: Der Kampf um Ostasien und den Stillen Ozean, Stuttgart 1924 und 1926 Der Offizier des Reichsheeres, Berlin 1929 Italien und Frankreich in ihrer politischen, militärischen und wirtschaftlichen Gegensätzen, Berlin 1931 Deutsch-französische Machtfaktoren, 2 Bände, Berlin 1932 Der Herriot-Plan zur Abrüstungsfrage. Was Frankreich mit ihm bezweckt und was er bedeutet, Berlin 1933 Französische „Geschichtsauffassung“ und Propaganda in der Abrüstungsfrage, Berlin 1934
Література
Cemil Koçak: Türkiye de bir Alman Subyi – General Rohde’nin Türkiye Anıları. In: Tarih ve Toplum, 5 (1985), S. 18–27 Berna Pekesen: Zwischen Sympathie und Eigennutz. NS-Propaganda und die türkische Presse im Zweiten Weltkrieg. Münster 2014, S. 63 Erwin A. Schmidl: Hitlers Spion, Österreichs Stimme – Die zwei Leben des Wilhelm Hendricks-Hamburger (1917–2011). Studien-Verlag, ISBN 978-3-7065-6020-7, 2020