Олександр Пилипович Борисов ( , село Старосілля, тепер Кричевського району Могильовської області, Республіка Білорусь — , місто Москва, Російська Федерація) — радянський діяч, директор Магнітогорського металургійного комбінату імені Сталіна, заступник голови ВРНГ СРСР, голова РНГ Челябінського економічного адміністративного району. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1961—1966 роках. Депутат Верховної Ради Російської РФСР 5-го скликання. Депутат Верховної ради СРСР 3—4-го та 6-го скликань. Герой Соціалістичної Праці (19.07.1958).

Життєпис Народився в селянській родині.

У 1931 році закінчив Свердловський інститут сталі.

З 1931 року — майстер, виконроб, начальник дільниці на будівництві доменних печей, начальник зміни, начальник цеху Кузнецького металургійного комбінату.

Член ВКП(б) з 1939 року.

У 1946—1951 роках — начальник доменного цеху, головний інженер Магнітогорського металургійного комбінату імені Сталіна Челябінської області.

У 1951—1954 роках — директор Магнітогорського металургійного комбінату імені Сталіна Челябінської області.

У 1954—1957 роках — заступник, 1-й заступник міністра чорної металургії СРСР.

У червні 1957 — 1960 року — заступник голови Державної планової комісії Російської РФСР. Одночасно 6 червня 1957 — 13 червня 1958 року — міністр Російської РФСР.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 липня 1958 року за видатні успіхи, досягнуті в справі розвитку чорної металургії, Борисову Олександру Пилиповичу, колишньому директору Магнітогорського металургійного комбінату, тепер заступнику голови Держплану РРФСР присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

У 1960 — серпні 1961 року — заступник голови Вищої ради народного господарства (ВРНГ) СРСР.

У серпні 1961 — 25 грудня 1962 року — голова Ради народного господарства Челябінського економічного адміністративного району.

25 грудня 1962 — 19 вересня 1963 року — голова Ради народного господарства Південно-Уральського економічного району.

19 вересня 1963 — 15 грудня 1965 року — голова Ради народного господарства Уральського економічного району.

У 1965—1975 роках — 1-й заступник міністра чорної металургії СРСР.

З 1975 року — персональний пенсіонер союзного значення у місті Москві.

Помер 22 серпня 2001 року. Похований в Москві на Троєкуровському цвинтарі.

Нагороди і звання Герой Соціалістичної Праці (19.07.1958) чотири ордени Леніна (10.04.1943, 30.01.1952, 19.07.1958, 22.03.1966) орден Жовтневої Революції (25.08.1971) три ордени Трудового Червоного Прапора (14.11.1951, 4.11.1968, 3.11.1978) медаль «За трудову доблесть» (5.05.1949) медалі Сталінська премія ІІ ступеня (1951) — за докорінне удосконалення технології і управління виробництвом на Магнітогорському металургійному комбінаті імені Сталіна

Примітки

Джерела Борисов Александр Филиппович