Північно-Вельська прибережна залізниця () — залізниця європейської колії, що сполучає англійський Кру з валлійським Голігедом, більша частина якої проходить по території Північного Уельсу. Відкрита для руху в 1850 р, зараз належить «Network Rail» та є під орудою «» та «».
ІсторіяTHE NORTH WALES COAST RAILWAY: HISTORY. // Офіційний сайт.
.
Першу дільницю залізниці — між Кру і Честером — було побудовано «», яку незадовго до відкриття в 1840 р поглинула «». Другу дільницю — між Честером і Голігед — проклала «», щоб прискорити доставку пошти в Ірландію. Будівельні роботи були розпочаті 1 березня 1845 року після того, як в попередньому — 1844 — парламент прийняв відповідний Акт. Роботами керував Роберт Стефенсон, який обійняв посаду головного інженера. Він спорудив на лінії декілька мостів — міст через Менай, для будівництва якого довелося зупиняти судноплавство у Менайській протоці. 1 серпня 1848 р ірландська пошта була вперше доставлена поїздом.
В 1859 р лінія перейшла у власність «» (LNWR), яка, володіючи значними коштами, розпочала рекламу залізничного сполучення з відомими приморськими курортами: Лландидно, Ріл і Конвін-Бей. При цьому на значному числі дільниць поклали чотири колії замість двох, станції перебудували, пристосувавши їх до щільнішого руху, а частину переїздів замінили проїзними мостами.
В 1921 р, коли залізничні компанії зазнавали труднощів після Першої світової війни і уряд Великої Британії вирішив їх об'єднати в більші, але менш численні підприємства, лінія перейшла у власність . У складі останньої вона без істотних змін пережила роки Великої депресії і Другої світової війни, а в 1948 р дорогу разом з іншими британськими залізницями націоналізували. З 1955 р, після прийняття «Плану модернізації залізниць», на лінії почали з'являтися дизель-поїзда, але швидкохідні паровози продовжували виконувати основну роботу аж до 1968 р
На початку 1960-х рр. «» відкраяла від залізниці майже всі другорядні гілки за винятком однієї: від Лландидно до . На головному ж напрямку було закрито багато станцій, частина з яких довелося відкривати заново, як, наприклад, вокзал у місті Конві. Пасажири, які раніше використовували потяги, щоб добиратися до курортів, пересіли на автомобілі, і основний дохід став приносити транзитний рух між Ірландією і Англією. Залізницю перевели згідно з планом модернізації на тепловозну тягу: введено в експлуатацію дизель-електричні BRC 40 і BRC 37, — а чотириколійні дільниці зробили двоколійними.
В середині 1980-х рр. уряд реконструював , що прямувало паралельно залізниці, і вантажні автомобілі відібрали у потягів значну частину контейнерних перевезень. В цей же час більшу частину поїздів оголосили регіональними і ввели для них режим жорсткої економії. Залізниці довелося закупити і вивести на лінію невеликі і економічні двовагонні дизель-поїзда BRC 150 «Sprinter» та BRC 142 «Pacer».
В 1994 вся залізнична мережа Великої Британії перейшла у власність компанії «Railtrack plc», пізніше купленої «Network Rail». Вантажні тепловози і вагони були продані американській «Центральній залізниці Вісконсіна», а на додаток до регіональних поїздів по лінії пустили швидкісний InterCity 125 до Лондона. Пасажирський рух передали компаніям-операторам, з яких до 2003 року залишилося дві: «» і «».
МаршрутTHE NORTH WALES COAST RAILWAY: ROUTE GUIDE. // Офіційний сайт.
Кру — так зване «», що утворився в 1843 р біля однойменної вузлової станції, побудованої в 1837 р Замок у Бістоні. Тут станція, відкрита 1 жовтня 1840, перестала функціонувати 18 квітня 1966. Збереглися залишки перону і сигнальна будка. Честер — вузлова станція. Сполучення з «» та «». Чотириколійний міст через Ді. Прикордонна лінія між Англією і Уельсом. Шоттон — вузлова станція. Перетин з «». Флінт відомий своїм замком. В 2002 р станція «Флінт» оголошена «кращою у Сполученому Королівстві».Verdict on UK's best rail station. // BBC News. Престатін — курорт. Станція відкрита в 1848. Ріл — курорт. У місті розташовується «Рільська мініатюрна залізниця». Абергіл і Пенсерн — станція, відкрита 1 травня 1848. В 1868 поблизу неї відбулося зіткнення двох поїздів, який забрав 30 життів. Неподалік від станції розташовується . Колвін-Бей — курорт і станція, відкрита в 1849. Лландидно-Джанкшн — вузлова станція, відкрита в 1858 р Перетин із «» — залізницею, яка веде на півночі до Лландидно, на півдні — Блайнай-Фестініогу з . Залізничний міст через Конві, споруджений в 1849 р Робертом Стефенсоном. Розташована поруч із замком Конві, як і паралельні: автомобільний міст та Підвісний міст Конві. Конві — місто, станція в якому, побудована в 1848, була закрита 14 лютого 1866 року і знову відкрито 29 червня 1987.R.V.J.Butt. The Directory of Railway Stations. 1995. ISBN 1 85260 508 1. * Пенмайнмаур — від станції відходить під'їзна колія до гранітної каменоломні. У серпні 1950 року тут сталася катастрофа двох поїздів: вантажного, колишнього у маневровій роботі, і поштового експреса з Голігеду.Penmaenmawr train crash, August 195. // Gathering the Jewels. Лланвайрвехан — зупинка на вимогу. Бангор — станція, що знаходиться між двома тунелями, пробитими в Бангорского горах. Відкрита в 1848 р Міст Британія, побудований в 1850 р Робертом Стефенсоном через протоку Менай. Лланвайрпулл — станція з дуже довгою офіційною назвою: « Llanfairpwllgwyngyll-gogerychwyrndrobwll-llantysilio-gogogoch». Гайруен () — закрита для пасажирів в 1966 станція, де до головної колії примикала нині не робоча, але не розібрана «». Бодорган — зупинка на вимогу. При відкритті у жовтні 1849 називалася «Тревдрайт». Ті-Кройс — зупинка на вимогу. Роснейгр — зупинка на вимогу. Відкрита 1 травня 1907. Веллі — зупинка на вимогу. Обслуговує авіабазу «RAF Valley» — військову частину аеропорту Англсі. В 1962 р на станції були влаштовані запасні колії для перевантаження у вагони відпрацьованого палива з АЕС Вілва, а в 1989 — поворотний круг для паровозів. Голігед — кінцева станція. Побудована в 1848 р, перебудована в 1851 р Розташована в порту і обслуговує паромну переправу між Великої Британією та Ірландією.
Примітки