«Сон на могилі» — драматична поема Янки Купали, завершена 8 серпня 1910 у Петербурзі. Вперше опублікована в літературному альманасі "Молода Білорусь" (серія 1, зошит 1) у 1912. Має авторську присвяту: «На згадку про свого батька та брата». Проєкт автографа поеми зберігається у Літературному музеї Янки Купали. Поема стала новим жанром у білоруській літературі, який дотепер розвивався переважно в контексті конкретного, реального предметного відображення життя. Вірш вирізняється своїм масштабним романтичним мисленням, умовно фантастичними образами.Янка Купала: Энцыкл. даведнік. — Мн., БелСЭ, 1986. — Артыкул «Сон на кургане (драматычная паэма)». — C. 569—570.
Опис Історико-філософська романтична поема. Своєрідне продовження поеми «Вічна пісня», але ширше за своїм змістом і з набагато складнішими символічно-алегоричними картинами, сюжетно-композиційною структурою. Разом із драматичною поемою "Вічна пісня" поема "Сон на могилі" започаткувала оригінальний модерністський напрям у білоруській літературі.
Зміст твору складається з кількох основних тематичних ліній: роздуми поета про долю білоруського визвольного руху, про шляхи народної боротьби; відносини між революційним лідером і масами; прагнення реакційних сил налаштувати народ проти його найкращих синів, революційних правителів. На рівні християнських архетипів поеми — твір про трагедію страченого і незнайденого раю. На національному рівні це символізує пошук загубленої батьківщини білорусами, трагічний розрив між духовно пробудженою елітою та більшістю людей, які втрачають національні ідеали в імперському рабстві. Поема має цікаві сюжетно-композиційні паралелі з «Божественною комедією» Данте.
У вірші автор використовує деякі художні прийоми та форми, розроблені поетами- символістами. Поема рясно насичена демонічними, міфічними героями (русалками, відьмами, привидами), запозиченими автором із казок, народних алегорій, багатих не лише на конкретно-чутливі, але й умовно-фантастичні образи, що несуть змістовну узагальнюючу ідею. Завдяки фантастиці та умовності автор дає типово романтичну, позбавлену історичної специфіки інтерпретацію існуючого суспільного ладу як щось неймовірне, зловісно оманливе.
Центральний персонаж поеми — Сам — романтичний шукач правди, захисник народу. Протягом усього вірша він перетворюється із мрійника, розбитої та розчарованої людини, яка бореться лише уві сні, на лірика-чаклуна, який прагне об’єднати розсіяних, запалити серця слухачів прагненням до безкорисливості у боротьбі за національну правду, за високі соціальні та національні ідеали, звільнення. Антипод Сама — Чорний — схожий на Мефістофеля сучасності, втілює силу закляття, захищає вічний скарб, що означає свободу, навіть не допускаючи думки, що людина може стати його власником. Апокаліптичні мотиви у поемі починаються зі зіткнень героя з антагоністом Чорним — втіленням Диявола, світового зла в образі Сатани, а в монологах — у образі характерної для Купали червоної раси.
Структурно твір складається з чотирьох частин. У перших двох частинах — «У лісі» та «На замку» — поет, ніби стоячи «по той бік життя», спостерігає за зусиллями людини знайти щастя на землі. Використовуючи фантастичні образи, автор припускає, що людина не має щастя ні в особистому, ні в суспільному житті, ні в любові, ні у праці. Апокаліптична катастрофа країни віщується в мотивах залишення і смерті. У символічному сні герой шукає скарб — ключі до райської гармонії: уві сні він відвідав пекло, де золото переливається вогнем і кров’ю, душі померлих страждають від спогадів про земні нещастя». Самі пошуки (натяк на долю поета) скарбів на зруйнований замок — символічний мотив людського (пошуки втраченого раю) та національного (пошук загубленого скарбу Батьківщини, її колишнього "золотого віку"). «А калі ж к нам рыцар важны Прыплыве Дунаем з княжнай? Нас падыме, заахвоціць, К лепшай славе і рабоце?» Я Купала З вірша «Сон на могилі» Третя частина «Пожежа» має наскрізну сюжетну лінію: горить не просто село, а село, яке справило заручини і чекає на весілля; на пожежу приходить увесь весільний гурт людей. Сам біжить рятувати село, охоплене пожежею, але його звинувачують у підпалі та арештовують як злочинця. Автор виступає проти патріархально-селянської моралі, яка базується на непротивленні примусу та пасивності. Трагічне звучання поеми визначається невідповідністю романтичного прагнення героя до єдності з народом та очевидними ознаками відсутності такої єдності, суперечливим розладом мрій із життям. Картина пожару — це складна метафора кінця світу. У будь-якому випадку — Апокаліпсис на місцевому рівні.
У четвертій частині «У шинку» образ лютої зими, яка заганяє людей до шинку погрітися, переростає в специфічний образ напередодні нового вибуху народної ненависті. Апокаліптичні погляди та картини в нових версіях повторюються у фінальній дії драми, але тут домінує заклик до соціального та духовного оновлення у піснях Сама, який прийняв образ євангельського Лазаря Бідного та водночас білоруського мандрівного лірика. Самі іронічні пісні доводять, що спасіння Вітчизни не прийде само собою без наших зусиль.
Переклади та художні втілення Поема перекладена російською мовою М. Брауном. Вірш проілюстрував білоруський художник Уладзімір Соколов.
Драматичні постановки поеми виконали Національний академічний російський театр імені Максима Горького у Мінську (2002, режисер Б. Луценко) та Національний академічний драматичний театр імені Якуба Коласа у Вітебську (режисер В. Барковський). В мистецтві ляльок вірш знайшов своє втілення у виставі Гродненського обласного театру ляльок «Поема без слів» (2002, режисер А. Жугжда). Уривки з поеми використані у постановці Національного академічного театру імені Янки Купали "Мрії про Білорусь" (2007, режисер Уладзімір Савицький).
Примітки
Література Янка Купала: Энцыкл. даведнік / БелСЭ; Рэдкал.: І. П. Шамякін (гал. рэд.) і інш. — Мн., БелСЭ, 1986. — 727 с, 26 л. іл.; Артыкул «Сон на кургане (драматычная паэма)» / Аўтар — І.Навуменка — C. 569—570. Лазарук М. Беларуская паэма ў другой палавіне ХІХ—пачатку ХХ стагоддзя. — Мн., 1970. — С.106—107, 167—173. Лойка А. Гісторыя беларускай літаратуры. Дакастрычніцкі перыяд. Ч.2. — Мн., 1980. — С.150—160. Навуменка І. Янка Купала. — Мн., 1980. — С.55—66. Ярош М. Янка Купала і беларуская паэзія. - Мн., 1971. — С.76—79.
Посилання Вірш Янки Купали на вебсайті Янка Купала Образи духів природи в поезії Янки Купали нашанівського періоду / Анна Мятлицька Мотиви трагедії у драматичних поемах Янки Купали "Вічна пісня" та "Сон на кургані" Путівник літературними мріями на вебсайті білоруського журналу “Мрія. . . »У системі координат на сайті газети "Культура" "Сон на кургані" (театр Горького) / запис телепередачі Янки Купали та Гродно / Республіканські Купальські читання, Гродно, 2010