Микола Григорович Волошин ( 1 січня 1927, Кривий Ріг — 20 вересня 2000, Нижній Новгород) — радянський і російський театральний актор. Народний артист РРФСР з 1981 року. Лауреат Державної премії РРФСР імені К. С. Станіславського (1968).

Біографія Народився 1 січня 1927 року в місті Кривий Ріг.

У 1952 році закінчив ГІТІС.

У 1952—1955 роках грав у Свердловському театрі драми.

У 1956—1993 роках був актором Горьковського академічного театру драми імені М. Горького.

Помер 20 вересня 2000 року. Похований на Нижегородському цвинтарі «Мар'їна Роща».

Творча діяльність

Роботи в театрі

«Обрив» Івана Гончарова — Марк Волохов «Інтервенція» Л. Славіна — Бродський «Дачники» Максима Горького — Замислов «Анна Кареніна» по Л. Толстому — князь Облонський «Джо Келлер і його сини» Артура Міллера — Джордж Дівер «Юпітер сміється» А. Кроніна — Торогуд «На дні» Максима Горького — Сатин «Фальшива монета» Максима Горького — Глинкін «Основи суспільності» Г. Ібсена — консул Берник «Три сестри» А. П. Чехова — Вершинін «На горах» П. Мельникова-Печерського — Самоквасов «Діти сонця» М. Горького — Чепурной «Надзвичайний посол» А. і П. Тур — Чумаков «Спекотне літо в Берліні» Д. Кьюсак — Тод Ірвін «Діти Ванюшина» С. Найдьонова — Костянтин «Вороги» М. Горького — Яків Бардін «Іуда Головльов» М. Є. Салтикова-Щедріна — Степан «Ретро» А. Галина — Чмутіної «І сталося одного дня» (Звалище) А. Дударєва — Піфагор «Матінка Кураж та її діти» Б. Брехта — Кухар «Кішка на розпеченому даху» Т. Вільямса — Великий Па «Святая святих» І. Друце — Келін «День Перемоги серед війни» І. Гаручава — Литаври «Енергійні люди» В. М. Шукшина — Проста людина «Вірність» В. Панової — Милованов «Вечір» О. Дударєва — Мультик «Дивіться, хто прийшов» У. Арро — Табунов «Круглий стіл під абажуром» В. Арро — Гудков «Кін IV» Г. Горіна — Лорд Мьюїл

Фільмографія

 — Як гартувалася криця — товариш Лещинського  — На завтрашній вулиці — Едуард Миколайович Заприводін, керівник основних споруд будівництва електростанції  — Жменяки — епізод  — Хліб — іменник — Михайло Аверьянович Харламов  — А в Росії знову окаянні дні — Михайло Георгійович  — Сім'я вовкулаків — Яків, померлий дідусь, що став вампіром  — Українська вендетта — дід Ілько''

Нагороди

Заслужений артист РРФСР (21 травня 1968); Народний артист РРФСР (21 жовтня 1981); Державна премія РРФСР імені К. С. Станіславського — за роль Сатину у виставі «На дні» М. Горького (1968); Орден «Знак Пошани»; медалі.

Примітки

Посилання