Амед Бакайоко (; 8 березня 1965 — 10 березня 2021) — івуарійський політик, дванадцятий прем'єр-міністр Кот-д'Івуару.

Біографія

Молоді роки й освіта Амед Бакайоко народився 8 березня 1965 року в Абіджані .

Належить до благочестивого мусульманського роду; серед його предків — засновник міста Коро на північному заході Кот-д'Івуару. У 7-річному втратив матір. Надалі його виховував батько хаджі Анліу (пом. 2018). Старший брат — Зума (заступник мера Плато), дві сестри — Фатіма й Амінат.

Навчався у сучасному коледжі Аджаме та класичному ліцеї Абіджана, а 1984 році закінчив коледж Африканської Божої матері зі ступенем бакалавра категорії «D». Під час навчання працював у студентських газетах. Зацікавившись політикою та революційними перетвореннями Тома Санкари, поїхав вчитися до Буркіна-Фасо. 1985 року закінчив Університет Уагадугу з дипломом про загальну університетську освіту. В 1985—1988 роках навчався у Вищій школі медичних наук Університету Уагадугу на першому циклі медичної освіти. Повернувшись до Кот-д'Івуару, в 1988—1990 роках пройшов другий цикл освіти на медичному факультеті Університету Абіджана, після чого полишив медицину, яку вивчав лише під тиском батька.

Кар'єра 1978 року став президентом кооперативу початкової школи та головним редактором журналу сучасного ліцею Аджаме. 1980 обійняв посаду президента Асоціації школярів і студентів Кот-д'Івуару від мусульманської секції. 1986 року обійняв посаду президента Асоціації івуарійських школярів і студентів у Буркіна-Фасо. Був активним членом Руху студентів і школярів Кот-д'Івуару, 1990 року став засновником і головою молодіжного руху студентів і школярів при Демократичній партії.

1991 у 25-річному віці заснував щоденну газету «Le Patriote», в якій сам же був журналістом і видавничим директором, поставивши собі за мету захищати президента Фелікса Уфуе-Буаньї від нападів опозиції. Після смерті Уфуе-Буаньї, 1994 року відсидів чотири місяці й шістнадцять днів в абіджанській в'язниці за звинуваченням в образі очільника держави за опублікований лист читача, в якому новий президент Анрі Конан-Бедьє був названий «карликом», його газету було закрито.

1994 році заснував першу в країні приватну комерційну радіостанцію «Radio Nostalgie», генеральним директором якої був до 2003 року. 1997 почав відповідати за стрімке покриття мережею радіостанції практично всієї Африки, одночасно завів безліч зв'язків у політичних колах африканських країн. 2001 році обійняв посаду президента Національної ради протегування преси Кот-д'Івуару, а також обіймав посаду національного секретаря фінансів Демпартії.

13 березня 2003 року був призначений на посаду міністра новітніх інформаційних технологій і комунікації в уряді прем'єр-міністра Сейду Діарри . Бакайоко зберіг свою посаду в урядах Шарля Конана Банні , Гійома Соро . Його попередником був Ліа Бі Дуауа , а наступником — Гуаруа Хуга Бі .

4 грудня 2010 року очолив міністерство внутрішніх справ в уряді Соро за умов політичної кризи й існування паралельного уряду Жільбера Аке, де міністром внутрішніх справ був . 11 квітня 2011 року, після перемоги того, як і Алассан Уаттара і Лоран Гбагбо оголосили себе президентами, Бакайоко був перепризначений на посаду міністра внутрішніх справ . 1 червня того ж року, під час формування нового уряду Соро, Бакайоко зберіг свою посаду , так само, як і за врядування Жанно Ахуссу-Куадіо, Данієля Каблана Дункана й Амаду Гона Кулібалі .

11 грудня 2011 року був обраний депутатом Національних зборів від міста Сегела . 19 липня 2017 року був призначений на посаду міністра оборони в уряді Кулібалі . На новій посаді того ж року зайнявся врегулюванням ситуації з армійськими заколотами. 13 жовтня 2018 року був обраний мером міста Абобо, виборовши понад 60 % голосів у тій найбільш населеній громаді країни й одночасно оплоті урядової партії.

Від 2 травня до 2 липня 2020 року, під час хвороби Кулібалі, Бакайоко виконував обов'язки прем'єр-міністра Кот-д'Івуару. Протягом двох тижнів після смерті Кулібалі — 8 липня 2020, посада залишалася вакантною, що під час відсутності голів обох палат парламенту на території Кот-д'Івуару створило вакуум влади, укупі з втратою кандидата від правлячої партії на президентських виборах. Політичну ситуацію погіршила відставка віцепрезидента Дункана, через що почали ширитись чутки про те, що Уаттара буде балотуватись на третій термін, а новим прем'єр-міністром стане власне Бакайоко.

30 липня він нарешті очолив уряд, зберігши за собою посаду міністра оборони. 3 серпня Бакайоко здійснив в уряді кілька перестановок. 4 серпня офіційно обійняв посаду на короткій церемонії в канцелярії прем'єр-міністра в Абіджані. У березні 2021 року, за повідомленням німецького радіо- і телевізійного сайту Deustche Welle, Амед Бакайоко перебував в Університетському лікарняному центрі (CHU) у Фрібурзі з 6 березня 2021 року для лікування раку та перебував у критичному стані. Там же 10 березня 2021 року Бакайоко й помер.

Нагороди

Державні серпень 2011: командор Національного ордена Республіки Кот-д'Івуар . грудень 2017: командор ордена Морських заслуг . листопад 2019: почесна медаль Поліції з пальмами. січень 2020: командор ордена Комунікаційних заслуг. лютий 2020: командор ордена Сільськогосподарських заслуг.

Іноземні січень 2012: командор ордена «За заслуги», Франція. грудень 2015: великий офіцер ордена Зірки Італії, Італія. липень 2019: Національний орден, Буркіна-Фасо.

Примітки

Література Cyril K. Daddieh. Historical Dictionary of Cote d'Ivoire (The Ivory Coast). — Rowman & Littlefield, 2016. — 716 с. —