Аль-Мансур ібн ан-Насір (; д/н — 1104) — 6-й султан держави Хаммадідів у 1088—1104 роках.
Життєпис Син султана Ан-Насіра. Замолоду долучився до військових справ. 1076 року придушив повстання берберів-зената на чолі з Ан-Мунтасиром ібн Хазруном. 1077 року знищив ібадитів в оазах Уарглу і Садрата. У 1080-х роках брав участь у війнах проти Альморавідів.
1088 року після смерті батька успадкував трон. Невдовзі повстав його дядько Бальбар у Константіні. Проти нього султан відправив свого двоюрідного дядька Абу Яхні ібн Каїда, який здобув перемогу. Аль-Мансур призначив Абу Яхні намісником Константіни і Бони. Але той став незалежним, уклав союз із зірідським еміром Тамім ібн аль-Муїззом. Разом з яким передав Бон брату Углану ібн Каїду та син Таміма — Абу Футуху.
1090 року остаточно переніс столицю до Беджаї. В результаті регіон Ходна остаточно перейшов під владу племені хіляль-атбаджі. 1091 року надав прихисток Ахмаду Муїзу, поваленому Альморавідами еміру Альмерії. Надав йому в управління місто Аїт-Теделес. Після цього з військом виступив проти Абу-Якхі. Втім спочатку взяв в облогу Бону, де захопив Абу-Футуха. Абу Яхні майже без спротиву залишив Константіну, сховавшись в горах Орес. У 1094 році під час одного з набігів на Константіну він загинув.
Продовжив розбудову Беджаї (Насірії), що перетворилася на політичний, культурний і економічний центр держави. Але першу столицю — Бені-Хаммад — султан також не забував. Обидва міста він з'єднав шляхом.
Вів з перемінним успіхом війни проти берберського племені вемману з конфедерації зената. До 1102 року зумів відвоювати від Альморавідів центральний Магриб. Останнім містом став Тлемсен. 1102 року в горах Тессали завдав поразки Ташфіну ібн Тінагмару, очільнику Альморавідів. За цим завдав поразки берберам-зенатам, союзникам Альморавідів. 1103 року уклав мирний договір з альморавідським еміром Юсуфом ібн Ташфіном. Втім остаточно не зміг приборкати бунтівні бедуїнські племена, внаслідок чого в західних областях держави припинилася транссахарська торгівля та занепало землеробство. За цих обставин вагу набула морська торгівля.
Помер 1104 року. Трон спадкував син Бадіс.
Джерела Ibn Khaldun (1854). Histoire des Berbères et des dynasties musulmanes de l'Afrique Septentrionale. 2. Translated by William McGuckin de Slane. Alger: Imprimerie du Gouvernement. Charles-André Julien, Histoire de l'Afrique du Nord. Des origines à 1830, Paris, Payot, coll. " Grande bibliothèque Payot ", 1994 (1re éd. 1931), , p. 410—412 Ulrich Haarmann: Geschichte der Arabischen Welt. Herausgegeben von Heinz Halm. 4. überarbeitete und erweiterte Auflage. C. H. Beck, München 2001,