Кі́лькість, яку необхі́дно пролікува́ти (КНП, ) або кі́лькість, яку необхі́дно пролікува́ти для отри́мання додатко́вого сприя́тливого результа́ту (КНПС, ) — це епідеміологічна міра, яку використовують для передавання інформації про ефективність медичного втручання, зазвичай лікування за допомогою лікарських засобів. КНП — це середня кількість пацієнтів, яку потрібно пролікувати, щоби запобігти одному додатковому несприятливому наслідку. Її визначають як обернення абсолютного зниження ризику й обчислюють за формулою , де  — частота події (захворюваність) у контрольній (незазналій впливу) групі, а  — у групі, що отримує лікування (зазналій впливу). Таке обчислення неявно передбачає монотонність, тобто що жодна особа не може зазнати шкоди від лікування. Сучасний підхід, що ґрунтується на , послаблює це припущення й дає межі можливих значень КНП.

Як різновид її описали 1988 року дослідники Макмастерського університету Лаупакіс, Сакетт і Робертс. Хоча теоретично ідеальне значення КНП дорівнює 1, коли всім пацієнтам стає краще під дією лікування, й жодному не стає краще в контрольній групі, на практиці КНП завжди округлюють вгору до більшого цілого числа, тож навіть значення 1,1 стає КНП = 2. Вище значення КНП вказує на нижчу ефективність лікування.

КНП подібна до кількості, необхідної для заподіяння шкоди (КНШ, ), де КНП зазвичай стосується терапевтичного втручання, а КНШ — шкідливого ефекту або чинника ризику. Також використовують об'єднану міру — кількість, яку необхідно пролікувати для отримання додаткового сприятливого чи несприятливого результату (КНПС/Н, ).

Значущість КНП є важливою мірою у . Якщо клінічна кінцева точка достатньо серйозна (як-от смерть, інфаркт міокарда), препарати з високою КНП все одно можуть бути показані в певних ситуаціях. Якщо ж кінцева точка незначна, страхові компанії можуть відмовитися відшкодовувати витрати на препарати з високою КНП. КНП має важливе значення при зіставленні можливих побічних ефектів лікарського засобу з його корисністю. Для препаратів із високою КНП навіть невелика частота побічних ефектів може переважити його корисність. Хоча КНП є важливою мірою у клінічних випробуваннях, її рідко включають до статей медичних журналів, що повідомляють результати таких випробувань. Із КНП є кілька важливих проблем, зокрема , відсутність надійних довірчих інтервалів, а також складнощі з виключенням можливості відсутності відмінностей між двома методами лікування або групами.

КНП може суттєво змінюватися з часом, тому вона може передавати різну інформацію як функція від моменту обчислення. Снепінн і Цзян показали приклади, коли інформація, яку передає КНП, може бути неповною або навіть суперечливою порівняно з традиційними статистиками, які розглядають в аналізі виживаності. Комплексні дослідження з коригування КНП з урахуванням пояснювальних змінних і часовозалежних результатів провели Бендер і Блеттнер, Остін, і Ванчак з колегами.

Пояснення КНП на практиці На сенс КНП впливають численні чинники, залежно від ситуації. Лікування може бути призначене у вигляді лікарського препарату (пігулки або ін'єкції), хірургічного втручання, чи мати багато інших форм. Наступні приклади показують, як визначають КНП і що саме вона означає. У наведеному прикладі важливо розуміти, що кожен учасник має певне захворювання, яке лікують, тож є лише «хворі» пацієнти, які або отримують лікування, або ні. Це зазвичай такий тип дослідження, який траплятиметься лише тоді, коли і контроль, і випробуване лікування несуть значний ризик серйозної шкоди, або коли лікування є неетичним для здорових учасників (наприклад, хіміотерапевтичні препарати чи нові методи апендектомії — хірургічного видалення апендикса). Більшість випробувань лікарських засобів перевіряють і контроль, і лікування як на здорових, так і на «хворих» учасниках. Або, якщо метою лікування є запобігання відносно поширеному захворюванню (наприклад, антикоагулянт для профілактики інфаркту міокарда), можна використовувати . Дослідження, яке розпочинається із залученням виключно здорових учасників, називають проспективним, і його протиставляють , де частина учасників уже має досліджуване захворювання. Проспективні дослідження забезпечують значно якісніші докази, проте їх проведення набагато складніше й триваліше.

У таблиці нижче:  — імовірність не побачити покращення після отримання лікування (тобто 1 мінус імовірність побачити покращення під впливом лікування). Цей показник застосовують лише до групи, яка зазнала лікування.  — імовірність не побачити покращення після отримання контрольного лікування (тобто 1 мінус імовірність покращення лише за умов контролю). Цей показник застосовують лише до контрольної (незазналої впливу) групи. Контрольна група може отримувати плацебо або, якщо метою дослідження є довести, що нове лікування ефективніше за наявне, — саме наявне лікування. Сенс КНП залежить від того, чи отримувала контрольна група плацебо, чи наявне лікування, а в разі використання плацебо на КНП також впливає його якість (тобто чи воно повністю невідрізненне від випробовуваного лікування для учасників).

Опис КНП Тлумачення Ідеальне лікування, раніше невиліковний стан без ефекту плацебо 0,0 1,0 1 Половина учасників отримує лікування, а половина — контроль (який може бути просто плацебо або наявним лікуванням із відомою ефективністю). Усі, хто отримують лікування, демонструють покращення — це може бути уповільнення або припинення погіршення стану, покращення симптомів чи повне одужання. Усі учасники контрольної групи не демонструють покращення, отже, стан ніколи не поліпшується сам по собі, а контроль не має впливу. КНП становить 1/(1,0−0,0), що дорівнює 1. Дуже ефективне лікування зі значним покращенням порівняно з контролем 0,1 0,9 1,25 Для простоти буде використано невелику кількість учасників, хоча наукові дослідження зазвичай вимагають набагато більше. Десять осіб отримують лікування, і десять — контроль. Із десяти в групі лікування дев'ять демонструють покращення, одна — ні. У контрольній групі одна особа демонструє покращення, а дев'ять — ні. Оскільки одна особа в контрольній групі продемонструвала покращення без лікування, вважають, що одна з дев'яти у групі лікування також продемонструвала би покращення без лікування. Отже, результат однієї особи не є доказом того, що лікування ефективніше за контроль. КНП становить 1/(0,9−0,1), що дорівнює 1,25. Абсолютне зниження ризику становить 0,9−0,1, що дорівнює 0,8. Ефективне лікування з помірним покращенням порівняно з контролем 0,3 0,7 2,5 Десять осіб отримують лікування, і десять — контроль. У групі лікування семеро демонструють покращення, а троє — ні. У контрольній групі троє демонструють покращення, а семеро — ні. Отже, лікування було кориснішим, ніж контроль, у чотирьох із десяти випадків (7 пролікованих із покращенням мінус 3 контрольних із покращенням), і не дало додаткової користі у шести з десяти випадків (3 без покращення попри лікування, 3 мали би покращення і без нього, як видно з контрольної групи). КНП становить 1/(0,7−0,3), що дорівнює 2,5. Ефективне лікування, але незначне покращення порівняно з контролем 0,4 0,5 10 Десять осіб отримують лікування, і десять — контроль. У групі лікування шестеро демонструють покращення, а четверо — ні. У контрольній групі п'ятеро демонструють покращення, а п'ятеро — ні. Отже, лікування було кориснішим, ніж контроль, лише в одному з десяти випадків (6 пролікованих із покращенням мінус 5 контрольних із покращенням), і не дало додаткової користі у дев'яти з десяти випадків (4 без покращення попри лікування, 5 мали би покращення і без нього, як видно з контрольної групи). КНП становить 1/(0,5−0,4), що дорівнює 10. Малоефективне лікування з незначним покращенням порівняно з контролем 0,8 0,9 10 Десять осіб отримують лікування, і десять — контроль. У групі лікування двоє демонструють покращення, а восьмеро — ні. У контрольній групі одна особа демонструє покращення, а дев'ять — ні. Отже, лікування було кориснішим, ніж контроль, лише в одному з десяти випадків і не дало додаткової користі у дев'яти з десяти. КНП становить 1/(0,9−0,8), що дорівнює 10. На вигляд дуже ефективне лікування, але з незначним реальним покращенням порівняно з контролем 0,1 0,2 10 Десять осіб отримують лікування, і десять — контроль. У групі лікування дев'ятеро демонструють покращення, а одна — ні. У контрольній групі восьмеро демонструють покращення, а двоє — ні. Отже, лікування було кориснішим, ніж контроль, лише в одному з десяти випадків і не дало додаткової користі у дев'яти з десяти. КНП становить 1/(0,2−0,1), що дорівнює 10. Лікування дуже ефективне, але гірше за контроль 0,2 0,1 −10 Десять осіб отримують лікування, і десять — контроль. У групі лікування восьмеро демонструють покращення, а двоє — ні. У контрольній групі дев'ятеро демонструють покращення, а одна — ні. Отже, лікування виявилося менш корисним, ніж контроль, в одному з десяти випадків. КНП становить 1/(0,1−0,2), що дорівнює −10. Варто зазначити, що хоча лікування було ефективним у восьми з десяти випадків (лише на один менше, ніж у попередньому прикладі), КНП змінилася з 10 на −10. Це пов'язано з тим, що КНП вимірює, скільком пацієнтам потрібно призначити лікування замість контролю, щоби побачити покращення в однієї особи. Оскільки призначення лікування десятьом особам призводить до того, що одна з них почуватиметься гірше, ніж якби отримала контроль, КНП становить −10. Якщо контроль — це плацебо, то призначення плацебо виглядатиме кращим, ніж призначення лікування.

Приклад із реального життя У спонсорованому виробником дослідженні ASCOT-LLA було вивчено користь аторвастатину в дозі 10 мг (лікарського засобу, що знижує рівень холестерину) для пацієнтів з артеріальною гіпертензією (підвищеним артеріальним тиском), але без попередніх серцево-судинних захворювань (тобто в межах первинної профілактики). Дослідження тривало 3,3 року, і за цей період відносний ризик «первинної події» (інфаркту міокарда) знизився на 36 % (відносне зниження ризику, ВЗР, ). Проте абсолютне зниження ризику (АЗР, ) виявилося значно меншим, оскільки частота серцево-судинних подій у досліджуваній групі не була високою протягом періоду спостереження: 2,67 % у контрольній групі проти 1,65 % у групі лікування. Отже, приймання аторвастатину протягом 3,3 року призводить до АЗР лише 1,02 % (2,67 % мінус 1,65 %). Відповідно, кількість, яку необхідно пролікувати, щоби запобігти одній серцево-судинній події, становить 98,04 за 3,3 року.

Числовий приклад

Сучасний підхід до КНП Наведені вище обчислення для КНП справедливі за умови монотонності, коли лікування не може мати негативного ефекту для жодної особи. Проте, якщо лікування може бути корисним для одних пацієнтів і шкідливим для інших, то КНП, визначену як вище, неможливо оцінити лише на основі даних рандомізованого контрольованого дослідження (РКД). Обернене значення абсолютного зниження ризику дає лише верхню межу, тобто .

Сучасний підхід визначає КНП буквально — як кількість пацієнтів, яких потрібно пролікувати (в середньому), щоби врятувати одного. Проте, оскільки поняття «врятувати» контрфактичне (пацієнт мусить видужати, якщо його лікували, й не видужати, якщо не лікували), для оцінювання цього показника за даними експериментальних або спостережних досліджень необхідно використовувати логіку . Імовірність «порятунку» виражається через імовірність необхідності і достатності (ІНД, ), де . Після оцінювання ІНД, КНП визначають як . Проте через контрфактичну природу ІНД за результатами РКД можливо обчислити лише межі цього показника, а не точну оцінку. Тянь і Перл вивели щільні межі для ІНД на основі кількох джерел даних, а Перл показав, що поєднання спостережних і експериментальних даних може іноді стягнути ці межі до точкової оцінки. Мюллер і Перл надали концептуальне тлумачення цього явища та продемонстрували його вплив як на індивідуальні, так і на політичні рішення.

Див. також Міри впливу на сукупність Кількість, яку необхідно вакцинувати Кількість, необхідна для заподіяння шкоди

Примітки

Посилання