Український правопис 1904 року — офіційний український правопис в Австро-Угорщині на початку XX століття. Правопис було офіційно оформлено у виданні «Руска правопись зі словарцем» (1904), який підготувало й затвердило НТШ у Львові. У створенні цього правописного посібника брали участь не лише західноукраїнські мовознавці, а й, серед інших, такі наддніпрянські науковці як А. Кримський, Є. Тимченко, М. Грушевський, В. Дорошенко.Німчук В. В. Проблеми українського правопису ХХ–ХХІ ст. Київ, Кам'янець-Подільськ: Кам'янець-Подільський державний педагогічний університет, 2002. 116 с.О. І. Скопненко. Образ ідіому крізь процеси кодифікації (на матеріалі української та білоруської літературних мов першої третини ХХ ст.) // Компаративні дослідження слов'янських мов і літератур. Пам'яті академіка Леоніда Булаховського. 2011. Вип. 15. С. 227—233.

Також за словами Бориса Грінченка цей правопис вплинув на правопис словаря української мови 1907 рокуСловарь украинского языка, собранный редакцией журнала «Киевская старина»/ Редактировал, с добавлением собственных материалов, Б. Д. Гринченко. — К. , 1907. — С. XXIII (рос.).

Особливі правила ПравилоСучасний правописПравопис 1904-ого рокуПомітки§. 10. «ї не і» Після т, д, с, з , ц, л, н де "і/ї" чергується з "е" пишеться ї, після інших літер і також у дифтонгах та займенниках їх, їм, їхній.утік, лід, ніс (несла), сіл, мід, пік (пекла́)утїк, лїд, нїс (несла), сїл, мід, пік (пекла́)§. 9. «і не ї» При чергуванні з "о" у закритих складах пишемо "і". також у закінченні "ів", "ій", "ім" у деяких випадках.сіль, діл (дола), стіл, спосіб, діл (діло), білійсіль, діл (долу), стіл, спосіб, дїл (дїло), бїлий§. 11. «о не у» "там, де оно, не маючи наголосу, наближується в невиразвій вимові до у".орел, вона, яблукоорел, она, яблокодля усіх трьох слів дається поясненнящо вони пишуться саме через "о", а не "урел, уна, яблуко"§. 7. «и не е» У закінченні "ий" у знахідному відмінку множини.людей, частейлюдий, частийтакож даються приклади "коний", "гостий", де у сучасній мові вживається закінчення "-ів".ся пишеться окремолишаються, пишетьсялишають ся, пише ся§. 24. «ґ не 㻴рунт, педагогія, телеграф, ґанок, газета, газ, гімназіяґрунт, педаґоґія, телєґраф, ґанок, ґазета, ґаз, ґімназия§. 36. «ль не л (перед о)»біологія, социологія, Лондонбіольоґія, социольоґія, Льондон§. 30. «а не ат»драма, поема, система, схемадрама, поема, система, схемадля усіх слів дається пояснення що вони пишуться саме з "а" на кінці, а не "драмат, поемат, систем, схемат"§. 39. «т не та» В особових чоловічих іменниках запозичених з латинській та грецькій мови.Артист, архітектор, лінгвістартист, архітект, лїнґвістдля усіх слів дається пояснення що вони пишуться саме з "ст" на кінці, а не "артиста, архітекта, лїнгвіста"

Видання Руська правопись зі словарцем. Львів: Наукове Товариство імени Шевченка під зарядом К. Беднарского. 1904. 152 стор. (передрук) Руська правопись зі словарцем. Укладачі: Степан Смаль-Стоцький, Федір Ґартнер. Вінніпеґ: Накладом руської книґарні. 1918. 152 стор. (3-е вид.) (pdf на сайті е-бібл. HathiThrust; pdf на сайті е-бібл. archive.org)

Примітки