Гаро (народ)

Гаро — тибето-бірманський народ на північному сході Індії (штат Мегхалая) та в сусідніх районах Бангладеш. Вони населяють західну частину Мегхалаї (історична область Гори Гаро) й є другим після кхасі за чисельністю етносом штату, становлять близько третини його населення.

Гаро мало відомі зовнішньому світові, вони значною мірою залишаються вільними від іноземного впливу. Частково це пояснюється недоступністю їхнього регіону, а частково природним консерватизмом народу. Найбільші відомі гаро тим, що є однією з небагатьох матрилінійних громад, що ще залишилися в світі.

За мовою, культурою та традиціями гаро відрізняються від більшості населення Індії, вони не належать до індійської цивілізації, не говорять індоарійською або дравідійською мовою, ніколи не були індуїстами. Гаро, разом із народами бодо, качарі, дімаса, чхутія, належать до числа народів бара-бодо, й є найбільшим серед них. За матеріальною культурою вони багато в чому нагадують культуру нага, а соціальна організація має ряд спільних рис із сусідніми кхасі. Гаро легко можна відрізнити від сусідів-бенгальців за зовнішністю, фізично вони більше схожі з народами Таїланду або Філіппін.

В Індії гаро належать до категорії зареєстрованих племен (). Цей статус чітко відділяє їх від інших зареєстрованих племен, а ще більше від основних народів Індії та інших категорій населення країни. Іншою є ситуація в Бангладеш. Як і решта етнічних меншин, гаро в цій країні не визнаються як група корінного населення. Вони не є бенгальцями ні за етнічними ознаками та культурою, ні за мусульманською релігією й перебувають на периферії суспільства країни, утворюють його маргінальний сегмент.

Етнонім «гаро», що є офіційною назвою народу як і Індії, так і в Бангладеш, має стороннє походження. Ніхто не знає його точного значення. Самі гаро цю назву не використовують, навіть у певному контексті вважають її образливою. Гаро в Індії зазвичай називають себе ачик (Achik, «горяни»), а в Бангладеш — манді (Mandi, буквально «людина»), існує також комплексний варіант власної назви — ачик-манді або ачик-манде (Achik Mandi, A·chik Mande, «гірський народ»). Незважаючи на відсутність спільної назви, всі гаро відчувають себе єдиною етнічною громадою й чітко відрізняють себе від сусідніх народів.

1947 року міжнародний кордон поділив землі гаро між двома новими країнами — Індією та Пакистаном (згодом Бангладеш). Попри те, що транскордонний рух ніколи не припинявся, розвиток гаро у двох країнах проходить у різних напрямах.

Розселення Більшість гаро живе в гірських районах на заході індійського штату Мегхалая. Етнічний масив народу включає також північні райони Бангладеш, розташовані вздовж індійського кордону, на південь від Гір Гаро, Частина гаро живе на рівнині. Існує транскордонний термін Гароленд (), що позначає етнолінгвістичну область гаро.

У штаті Мегхалая гаро переважають в округах Західні Гори Гаро, Південно-Західні Гори Гаро, Північні Гори Гаро, Східні Гори Гаро та Південні Гори Гаро. Дрібніші острівці гаро на території Індії знаходяться в кількох районах в штаті Ассам (округи Ґоалпара (), Камруп (), Карбі-Англонг ()), у Горах Кхасі (центральні та східні округи штату Мегхалая), в штаті Трипура (округи Західна Трипура, Ґоматі (), Дхалай (), Кайлашахар ()), а також у штатах Нагаленд (округ Когіма) та Західний Бенгал (округи Джалпайгурі () та Куч-Бегар ()).

Переважна більшість гаро в Бангладеш живе на крайній півночі країни, в північних районах округів Майменсінгх (підокруги Галуагхат, Дхобаура), Нетрокона (підокруги Дургапур, Калмаканда), Шерпур (підокруги Налітабарі, Джхенайґаті), менше в Джамалпур, що належать до регіону Майменсінгх, та сусіднього округу Сунамгандж (регіон Сілет). Ця прикордонна смуга на заході частково заходить також у регіон Рангпур. Близько 15 % гаро Бангладеш проживає в салових лісах Мадхупуру, щонайменше за півсотні кілометрів від індійського кордону. Адміністративно вони належать належить до округів Тангайл (підокруг Мадхупур) та Ґазіпур (підокруг Шрипур) регіону Дакка. Третю групу складають гаро, які після 1947 року мігрували на плантації чаю та бетеля, розташовані в регіоні Сілет. Ще одна група — це міські гаро, що живуть у Дацці, а також Майменсінгху, Читтагонзі та інших великих містах; чисельність цієї групи постійно зростає.

Гори Гаро утворюють західну кінцівку хребта, що розділяє долину Брахмапутри та рівнини Бангладеш. Найвищі хребти Тура та Арбела розташовані в центрі області й проходять паралельно один одному. Найвища вершина Нокрек належить до хребта Тура й має висоту 1412 метрів над рівнем моря. Окремі гірські хребти відокремлені один від одного глибокими долинами. У напрямку рівнин висота гір поступово зменшується. Гори приймають на себе значну частину мусонів, що приходять з Бенгальської затоки. Сезонні дощі живлять ліси, які займають більшу частину необроблюваних земель. Річки, маловодні в зимові місяці, сильно розливаються під час літніх мусонів. Головною річкою регіону є Сомешварі, гаро називають її Сімсанг. Значна частина Гір Гаро є населеною, але кілька ділянок відведені під охоронні території. Національний парк Нокрек (), розташований поблизу міста Тура, належить до Світової мережи біосферних заповідниківWilly Logan. A Short History of Garo-Land . WillyLogan.com .

У межах Гір Гаро, крім гаро, живуть також рабха, гаджонг, коч, раджбансі, далу, меч, качарі та невелика кількість мусульман і непальців. Більшість їх зосереджена вздовж кордонів області. Внутрішні райони лишаються практично етнічно однорідними, крім гаро, тут живуть лише нечисельні непальці, недавні іммігранти, які тримають великі стада великої рогатої худоби. Після розділу Британської Індії до Гір Гаро також прибула значна кількість бенгальців, біженців із Східного Пакистану в 1947, 1964 та 1971 роках. Вони оселилися в основному в Турі, головному місті району. Інші нещодавні іммігранти походять з різних частин північної Індії, вони присутні в Турі та в інших населених пунктах як торговці, власники магазинів та поденники, але їхня кількість є невеликою.

На рівнинах гаро живуть мішано із бенгальцями або асамцями.

Чисельність За даними перепису населення Індії 2011 року, в штаті Мегхалая жило 821 026 гаро (412 929 чоловіків і 408 097 жінок), з них 725 446 осіб — сільські жителі, 95 580 осіб жило у містахPrimary Census Abstract Data. Meghalaya. Table A-11 (Appendix): District Wise Scheduled Tribe Population (For Each Tribe Separately) . The Registrar General & Census Commissioner, India . Вони становили 27,7 % загальної чисельності населення штату у 2 964 007 осібProvisional Population Totals. Paper 1 of 2011, Meghalaya. State Highlight . The Registrar General & Census Commissioner, India . Чисельність гаро та їх доля в населенні за округами є такими: Західні Гори Гаро — 337 306 осіб (52,5 %), Східні Гори Гаро — 274 821 особа (86,5 %), Південні Гори Гаро — 128 215 осіб (89,9 %), Західні Гори Кхасі — 42 615 осіб (11,1 %). Більшість гаро живе у сільській місцевості. Найбільшим населеним пунктом Гір Гаро є Тура (), адміністративний центр округу Західні Гори Гаро. Населення цього міста становить понад 70 000 жителів.

За межами Мегхалаї найбільші громади гаро в Індії живуть у штатах Ассам — 161 392 особиPrimary Census Abstract Data. Assam. Table A-11: State Primary Census Abstract For Individual Scheduled Tribes . The Registrar General & Census Commissioner, India , Трипура — 12 952 особиPrimary Census Abstract Data. Tripura. Table A-11: State Primary Census Abstract For Individual Scheduled Tribes . The Registrar General & Census Commissioner, India , Нагаленд — 2346 осібPrimary Census Abstract Data. Nagaland. Table A-11: State Primary Census Abstract For Individual Scheduled Tribes . The Registrar General & Census Commissioner, India та Західний Бенгал — 2039 осібPrimary Census Abstract Data. West Bengal. Table A-11: State Primary Census Abstract For Individual Scheduled Tribes . The Registrar General & Census Commissioner, India .

У Бангладеш, за переписом населення 2011 року, проживало близько 76 000 гаро, найбільше в округах (зилах) Майменсингх 25 932 особи (в тому числі 12 404 особи у підокрузі Галуагхат і 9803 особи в підокрузі Дхобаура)Bangladesh Population & Housing Census 2011. Community Report: Mymensingh . p. 869—876: Table C-12: Distribution of ethnic household, population by main group, sex, residence and community/ Bangladesh Bureau of Statistics (BBS), May 2015 ISBN 978-984-33-8602-1 , Нетрокона 17 982 особи (в тому числі 8913 осіб у підокрузі Дургапур і 8231 особа в підокрузі Калмаканда)Bangladesh Population & Housing Census 2011. Community Report: Netrokona . p. 799-804: Table C-12: Distribution of ethnic household, population by main group, sex, residence and community/ Bangladesh Bureau of Statistics (BBS), February 2015 ISBN 978-984-33-8593-2 , Тангайл 13 785 осіб (в тому числі 13 599 осіб у підокрузі Мадхупур)Bangladesh Population & Housing Census 2011. Community Report: Tangail . p. 829-836: Table C-12: Distribution of ethnic household, population by main group, sex, residence and community/ Bangladesh Bureau of Statistics (BBS), February 2015 ISBN 978-984-33-8600-7 , Шерпур 8 456 осіб (в тому числі 3447 осіб у підокрузі Налітабарі та 3040 осіб у підокрузі Джхенайґаті)Bangladesh Population & Housing Census 2011. Community Report: Sherpur . p. 277-280: Table C-12: Distribution of ethnic household, population by main group, sex, residence and community/ Bangladesh Bureau of Statistics (BBS), February 2015 ISBN 978-984-33-8590-1 і Дакка 7676 осіб (найбільше в районі Ґульшан-тхана () — 3426 осіб)Bangladesh Population & Housing Census 2011. Community Report: Dhaka . p. 1127-1136: Table C-12: Distribution of ethnic household, population by main group, sex, residence and community/ Bangladesh Bureau of Statistics (BBS), May 2015 ISBN 978-984-33-8607-6 .

Коли йдеться про племінні групи населення, нерідко неофіційні приватні переписи значно перевищують статистичні дані, що наводяться в офіційних документах. Це зокрема стосується й гаро, що живуть на території Бангладеш. Серед наявних оцінок: 100 тис. (Burling, 1997), 130 тис. (Drong, 2004), 102 тис. (Gain, 2005), 120 тис. (Lewis, 2009), 105 тис. осіб (Sangma, 2010).

Підрозділи Гаро поділяються на 11 підрозділів (локальних етнографічних груп): абенг, атонг, акаве, дуал, матчі, матабенг, чибок, чисак, мегам, руга, ґанчинг. Займаючи окремі території, протягом тривалого часу вони жили у відриві одна від одної й сформували свої власні окремі ідентичності, культури й діалекти.

Акаве (A'kawe) або аве (A'we) займають всю північну частину Гір Гаро та рівнини біля їхнього підніжжя від округу Камруп на сході й майже до річки Джинарі (Jinari) на заході. Термін акаве застосовують до жителів рівнинних районів Асаму, вони займаються орним землеробством. Аве називають мешканців долин і низьких гір, розташованих уже в межах Гір Гаро; крім оранки, вони можуть практикувати й підсічно-вогневе землеробство. За звичаями та мовою — це одна етнічна група.

На північному сході Гір Гаро розселені чисак (Chisak). Вони займають смугу приблизно 30 миль шириною на захід від Гір Кхасі, на півночі межують з акаве, на півдні кілька миль не доходять до річки Сомешварі. Чисак мають багато спільного з акаве, але є й відмінні риси в одязі та звичаях, які дозволяють ідентифікувати їх як окремий підрозділ. Відразу на південь від чисак живуть дуал (Dual). Їхні села розташовані на берегах річки Сомешварі та на пагорбах на південь від неї. Райони розселення дуал знаходяться й далі на південь, включаючи рівнини на півночі округу Маймесінгх в Бангладеш. Матчі (Matchi) мешкають у центральній частині долини Сомешварі, на захід від дуал, і поширюються на північ, сягаючи території аве, а також на південь, сягаючи північних схилів центрального хребта. Вони займають серце Гір Гаро, в минулому славились виробництвом бавовни.