Пауль-Вернер Гоццель (; 16 жовтня 1910, Гамбург — 7 січня 1997, Карлсруе) — німецький льотчик-ас, один з творців штурмової авіації, оберст Генштабу люфтваффе вермахту, бригадний генерал люфтваффе бундесверу.
Біографія Син суднового маклера. У 1931 році вступив добровольцем в 2-й артилерійський полк. Пройшов підготовку на секретних льотних курсах. 1 березня 1935 року переведений в люфтваффе. 1 вересня 1938 року призначений командиром 2-ї ескадрильї 20-ї групи пікіруючих бомбардувальників, а 1 червня 1939 року — 1-ї групи 1-ї ескадри пікіруючих бомбардувальників. Учасник Польської і Норвезької кампаній. Всього пілоти групи Гоццеля в квітні-травні 1940 року потопили біля берегів Норвегії кораблі загальною водотоннажністю 60 000 брт. Учасник битви за Британію. 11 липня 1940 року літаки групи Гоццеля потопили британський ескортний корабель «Ворріор 2». У грудні 1940 року переведений на Сицилію.
6 січня 1941 року англійці почали операцію «Ексесс» з метою проведення по Середземному морю в обох напрямках під потужним прикриттям англійського флоту цілого ряду конвоїв. Серед головних сил, що вийшли з Александрії, були лінкори «Ворспайт» і «Веліант», а також авіаносець «Ілластріес». Через 4 дні вони вже були в межах досяжності Ju.87, що базувалися на Сицилії. Гоццель взяв участь в операціях проти британських кораблів на Середземному морі, а також проти Мальти.
На початку березня 1941 року група Гоццеля була переведена в Північну Африку. 31 липня 1941 року призначений начальником 1-го училища штурмової авіації в Вертгаймі, а 16 жовтня 1941 року — командиром 2-ї ескадри пікіруючих бомбардувальників. Учасник Німецько-радянської війни, брав участь в Сталінградській битві, а потім в боях на Дону взимку 1942/43 років. В січні 1943 року під його командуванням в Дніпропетровську було сформовано про бойове з'єднання «Гоццель» (Gefechtsverband Hozzel), куди увійшла, крім його власної ескадри, також частина 1-ї і 77-ї ескадр пікіруючих бомбардувальників. 13 лютого 1943 року замінений майором Ернстом Купфером. З квітня 1945 року — командувач Командування Люфтваффе «Курляндія». У травні 1945 року взятий в полон радянськими військами. У 1956 році як неамністований воєнний злочинець переданий владі ФРН і звільнений. У тому ж році вступив у ВПС ФРН.В 1971 році вийшов у відставку.
Звання
Фанен-юнкер (13 квітня 1931) Фанен-юнкер-унтерофіцер (1 квітня 1932) Лейтенант (1 березня 1934) Оберлейтенант (1 квітня 1936) Гауптман (1 листопада 1938) Майор (1 липня 1940) Оберстлейтенант Генштабу (1 лютого 1942) Оберст Генштабу (22 листопада 1944) Оберстлейтенант (1956) Оберст Генштабу (1960) Бригадний генерал (літо 1967)
Нагороди
Нагрудний знак пілота Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки) Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» Залізний хрест 2-го класу (14 вересня 1939) 1-го класу (5 травня 1940) Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям лицарський хрест (8 травня 1940) — один з перших чотирьох кавалерів серед пілотів штурмової авіації. дубове листя (№ 230; 14 квітня 1943) Срібна медаль «За військову доблесть» (Італія) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (19 вересня 1942) Нарукавна стрічка «Крит» Почесний Кубок Люфтваффе (30 січня 1944) Авіаційна планка бомбардувальника в золоті з підвіскою «700»
Література
Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2 Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. М.: Яуза-Пресс, 2005, ISBN 5699137688 Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9 THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Eichenlaubträger 1940—1945, Biblio-Verlag, 1997. Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002 Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940—1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001 Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939—1945, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, S. 406, ISBN 978-3-938845-17-2