Софія Томівна Вальни́́цька ( 24 лютого 1896, Стрий — 13 жовтня 1964, Львів) — українська радянська художниця і мистецтвознавиця; членкиня Спілки художників України у 1944—1948 роках.

Біографія Народилася у сім'ї Томи Красінського та Ольги, до шлюбу Підлісецької. Навчалася у Стрийській класичній гімназії у 1904—1915 рр. Згодом виїхала до Харків, де закінчила медичні курси.

На початку 1920-х рр. повернулася до Львова. 1921—1924 роках навчалась на відділі художнього промислу Львівської художньо-промислової школи. Упродовж 1928—1932 років відвідувала курси графіки у професора Львівської політехніки Людвіка Тировича. Також була випускницею Краківської академії мистецтв.

Упродовж 1924—1939 роках працювала у відновленому львівському кооперативі «Українське Народне Мистецтво». Від 1928 року входила до складу Львівської професійної спілки художників. Працювала у різних галузях прикладної графіки, виконувала ілюстрації до газет та журналів, займалася проєктуванням килимів, дизайном інтер'єрів і меблів.

Під впливом свого чоловіка, Кирила Вальницького, який був членом партії «Сель-Роб», захопилася радянофільськими ідеями. Проте вже у середині 1930-х роках, після арешту чоловіка органами НКВС у Харківі та згодом його фізичного знищення, всі ілюзії розвіялися, а родинна драма позначилася на психічному здоров'ї їхнього сина.

У 1939—1941 роках працювала у Музеї художнього промислу у Львові. У 1948—1960 роках обіймала посаду завідувачки відділу образотворчого мистецтва Львівського обласного будинку народної творчості. Паралельно із мистецькою творчістю продовжувала виступати у пресі.

Померла у Львові 13 жовтня 1964 року. Похована на Личаківському цвинтарі (поле 69).

Творчість Працювала у галузях графіки, декоративно-ужиткового мистецтва. Розробила низку книжкових обкладинок, проєктів килимів, моделей одягу.

Авторка наукового дослідження «Народна творчість Прикарпаття» (Київ, 1960), а також статей з питань народного та декорно-ужиткового мистецтвава у журналах «Нова хата», «Вікна», «Література і мистецтво», «Декоративное искусство», газетах «Вільна Україна», «Львівська правда».

Література ; Батіг М. І.