Ки́ївські мура́ли, або стіно́писи, — настінні розписи на архітектурній площині будівель у Києві, створені українськими та іноземними художниками-муралістами.
Упродовж 2008—2022 років у місті з'явилось понад 170 муралів. Над ними працювали художники з України, Австралії, Аргентини, Бельгії, Бразилії, Великої Британії, Ізраїля, Іспанії, Канади, Німеччини, Польщі, Португалії, Пуерто-Рико, США, Франції та інших країн.
Еволюція вуличного мистецтва
Стрит-арт містить кілька мистецьких напрямків, зокрема нелегальні графіті й санкціоновані мурали.
Графіті зустрічаються вже у первісних культурах. Вони були поширені у Стародавньому Римі, середньовічних містах. Їх виявлено практично на всіх кам'яницях давньоруських міст. Добре відомі графіті Софійського собору Києва. Стародавні написи й малюнки є на мурах церкви Спаса на Берестові.
Сучасні графіті зародились у 1960-х роках в США. Жан Бодріяр визначив, що поява і масове поширення графіті стало результатом бунтарського руху в умовах перетворення міст на суцільне гетто знаково-кодових систем. Однак самі райтери заперечують зв'язок між теґами (надписами на стіні) і протестами. Графіті-райтинг — підліткова субкультура написання власних прізвиськ (ніків) або назв графіті-команд. У 1970-х — 1980-х роках стрит-арт пережив трансформацію. Графіті відтоді визнають не тільки частиною молодіжної субкультури, а справжнім мистецтвом. Вуличні художники Жан-Мішель Баскія, Кіт Гарінґ та інші стають відомими. Окремі твори цих художників оцінюють в мільйони доларів. Значний вплив на формування сучасного вуличного мистецтва у світі мали нью-йоркські графіті.
У 1990-х роках стрит-арт з'явився в Україні. На вулицях Києва поширена здебільшого постнью-йоркська каліграфія. Вуличні художники малюють у найпомітніших місцях, а також на вагонах метро, старих автомобілях, мостах. Складніші малюнки лишають у покинутих будівлях, на бетонних парканах уздовж залізничної лінії.
У цілому графіті молодіжних субкультур поділяються на різні види: фанівські, музичні, контркультурні, політичні тощо.
У вересні 2020 року ресурс «Bombing Science» оприлюднив результати дослідження популярності вуличного мистецтва у світі. До 99 найкращих для графіті міст увійшов Київ, який у 2017 році посів 50 місце.
Графіті — незаконні надписи, за які передбачені штрафи. Переважна більшість настінних надписів наповнює міський простір візуальним шумом. Однак впродовж 2000-х — 2010-х років у Києві почали проводити офіційні фестивалі урбаністичного мистецтва. На будинках з'явились десятки муралів, які, на відміну від графіті, санкціоновані місцевою владою.
Урбаністичне мистецтво у 2000—2013 роках
Муралізм із графіті-корінням Найпомітнішими українськими графіті-райтерами (художниками) у 2000-х роках стали (Олексій Бордусов) і (Володимир Манжос), які у 2001—2016 роках працювали разом. Обидва з 1999 року займались класичним стайл-райтингом (на графіті-жаргоні — застосування індивідуального набору шрифтів і певних стильових елементів, які формують власний стиль райтера). 2004 року перейшли до малювання персонажів. За зізнанням художників, їм «цікаво було малювати казкових персонажів. Не ілюстрації до казок, а вигаданих… персонажів, в такому казково-параноїдальному стилі». Тоді ж Аек запропонував назвати дует «Інтересними казками» («Interesni Kazki»). На їхню творчість вплинули графіті вуличних художників (), Нунки (Nunca), Ніни (Nina), Зезана (Zezão), Вітче (Vitche), Сіро (Ciro) та інших. Найпершою значною роботою вважають розписи на бетонній стіні уздовж річки Либідь. 2008 року мури парканів, технічних споруд розквітнули малюнками, в яких уже впізнавався стиль «Інтересних казок». У ньому художники поєднали мотиви української народної творчості, сюрреалізму і символізму. Деякі стінописи, частково пошкоджені, збереглись, як, наприклад, на Левандовській вулиці, 10, і Шота Руставелі, 24 («Мавпа з барабаном»).
У 2010—2012 роках творчість учасників «Інтересних казок» набула широкої популярності за межами України. Художників запрошували розписувати фасади і брати участь в персональних і групових виставках у США, Мексиці, Іспанії, Італії, Португалії, Нідерландах, Індії, Словаччині та Росії. 2014 року міжнародне видання «The Huffington Post» внесло мурал «Інтересних Казок» в Балтиморі до переліку 25-ти найцікавіших проєктів вуличного мистецтва у світі.
Мавпа з барабаном У 2008 році у провулку між площею Українських Героїв і вулицею Шота Руставелі на стіні напівзанедбаної технічної споруди з'явився стрит-арт «Мавпа з барабаном». На ній зображений чоловік у капелюсі, над яким літає скринька з крилами. У кишені його плаща видно газету з прогнозом погоди. Однією рукою тримає чашку, в якій вирує буря, і плаває вітрильник. Іншою рукою дає потиличника мавпі. Тварина у червоних чобітках і зелено-блакитному вбранні сидить на стільці і грає на барабані. Мавпа обговорює когось, хто зображений у вигляді голови. Слова набули форму чорної бульбашки, що виходить з її рота. Частина тиньку обвалилась. Значна площа малюнку сильно пошкоджена.
На деяких ресурсах пояснюють, що цей стрит-арт став першим легальним твором «Інтересних Казок» для рекламного агентства Лео Бернетта, присвяченим переможцям Міжнародного фестивалю реклами «Канські леви». Куратор виставки вуличного мистецтва Рафаель Шактер відгукнувся про творчість «Інтересних казок», як про зіткнення повсякденної реальності з уявним і духовним світом. Володимир Манжос, один із художників дуету, не воліє розтлумачувати свої твори і дозволяє глядачам самим інтерпретувати зміст муралів. На створення картин його надихають досконалі форми природи, фольклор народів світу, етнічні орнаменти, середньовічні гравюри, твори Ієроніма Босха, Альбрехта Дюрера, Рене Магрітта та інших.
Фестиваль «Muralissimo» 2009 року в галереї «Лавра» відбувся фестиваль урбаністичного мистецтва «I love Kyiv». У ньому взяли участь графітери з Донецька, Луганська, Харкова і Берліна. Їм віддали стіни галереї, які перетворили на єдиний артоб'єкт.
Наступного року галерея у співпраці з Київською міською державною адміністрацією і за підтримки Французького культурного центру і Посольства Німеччини в Україні провели фестиваль «Muralissimo». Головною його метою була популяризація вуличного мистецтва. Водночас організатори прагнули до початку проведення Чемпіонату Європи з футболу «Євро 2012» створити на сірих стінах міських будинків яскраві й позитивні мурали, які б мали «кардинально змінити зовнішній вигляд столиці і приємно здивувати гостей» столиці. Кураторами фестивалю стали вуличні художники Kiot (Олександр Павлов) і Lodek (Володимир Воротньов). На їхнє запрошення до Києва приїхали українські та іноземні стрит-арт художники.
Міська влада у рамках цієї співпраці попросила розписати переходи станцій швидкісного трамвая. Водночас перший стінопис зробили дует «Інтересні казки» і Lodek (Володимир Воротньов) на території галереї. Французький художник створив «Оптичні ілюзії» на Гоголівській вулиці, 32-А. Інший француз (Гійом Альба) працював на Золотоустівській, 20, над композицією «Жінка на човні», на яку надихнули монументальні пам'ятники «Кий, Щек, Хорив та їхня сестра Либідь» і «Батьківщина-Мати». Мурал не зберігся, оскільки його повністю закрив сусідній новобуд. 2015 року цей художник у властивому йому стилі створив також мурал «Спритна людина» на Обсерваторній вулиці, 3-А. Ще один мурал «Інтересних казок» і «ZonenKinder» розмістили на Київській міській дитячій клінічній інфекційній лікарні, що на Дегтярівській, 23.
Оптичні ілюзії
2010 року в рамках фестивалю «Muralissimo» для муралу обрали кам'яницю на Гоголівській, 32-А. Розписати запропонували художнику Олів'є 2Shy. Про його твори пишуть, як про «яскравий, барвистий і спонтанний Всесвіт. Його візуальна мова наївна, але водночас непокірна». 2Shy поєднує зухвалі кольори, елементи поп-культури, коміксів і комп'ютерних ігор з оптичним мистецтвомGGA Gallery: 2SHY. Мурал «Оптичні ілюзії» («Лабіринт») на будинку № 32-А — це 3D-лабіринт зі сходами, по яких пересуваються чудернацькі істоти. У верхньому лівому кутку художник поставив підпис «2Shy», оплетений павутинням. Над стінописом Олів'є працював з 25 до 28 жовтня 2010 року.
«Сновидіння»
2011 року пройшов другий фестиваль «Muralissimo». У ньому знову взяли участь художники Володимир Манжос (Waone) й Олексій Бордусов (Аес). Команда «Інтересних казок» 29 квітня представила роботу «Сновидіння». Будинок зі стінописом розташований на розі вулиць Вадима Гетьмана (№ 30) і Борщагівської, поруч з Індустріальним мостом. Мурал добре видно на пожвавленій ділянці міста.
Художники у властивому їм стилі зобразили сюрреалістичний світ сновидінь. До нього в лівому верхньому кутку потрапляє людина з ліхтариком. Двері їй відчинила однонога істота з ключем. Справа навпочіпки сидить жінка, у якої замість голови циліндричний акваріум-океан із рибами. Ляда в середину циліндра відчинена і туди по драбині влазить чоловік. Зверху — однощогловий вітрильник. Від нього по провислому мосту ідуть люди. Ліворуч зображена велетенська жовта голова, образ сучасної цивілізації з атомними станціями, нафтовими вишками, заводами, будівлями. Однак цивілізація не стоїть міцно. Вона тане і поступово стікає у каналізацію.
Мурал на Олеся Гончара, 9
2011 року на фестиваль «Muralissimo» запросили польського художника Славомира Чайковського з Вроцлава, який працює під ніком Zbiok. Він — випускник художнього відділення Зеленогурського університету. На фестивалі його представили як найцікавішого серед міжнародної спільноти вуличного художника. Zbiok творив у Великій Британії, Іспанії, Німеччині, Чехії, Росії, США. У 2009 році став лауреатом Ґран-прі в IX конкурсі імені Гепперт для живописців-початківців. Міністр культури і національної спадщини Польщі призначив Чайковському стипендію.
На творчість Славомира вплинули художники початку XX століття і нью-йоркські графітери 1980-х років. Польський мураліст у своїх творах робить акцент на пошуку власної ідентичності. У його малюнках переплітаються реалістичні зображення з ілюзорними образами. Водночас у Києві, як стверджує художник, дуже багато муралів, які схожі на яскраву рекламу в гіпермаркеті. Такий стінопис подібний до простої ілюстрації, яка ігнорує проблему утворення публічного міського простору. Вони розраховані лише на візуальний ефект і не мають глибоких сенсів.
Мурал на Олеся Гончара намальований на чотириповерховому будинку. За словами кураторів фестивалю, у сплетених постатях проявляються проблеми домінування і складних ієрархічних відносин. Фігури і композиція в цілому відсилають до творчості Фернана Леже і Пабло Пікассо.
«Кохання» У жовтні 2011 року французький художник 3ttman (Луї Ламбер) розцвітив муралом «Кохання» п'ятиповерховий будинок на вулиці Митрополита Василя Липківського, 16. Зображення схоже на яскраву арену цирку, на якому зіткнулись люди і фантастичні тварини різної статі. Однак у верхній частині картини зароджується кохання у вигляді квітки. Вона притягує дівчину і хлопця, які намальовані за мить до поцілунку.
Луї Ламбер розтлумачив свою картину, як алегорію кохання і дружби, а також людства в цілому. Люди постійно ведуть безглузді війни. Але водночас вони допомагають один одному підвестися і тоді вони здатні досягти мир між народами. Перед приїздом художник мав вже ескіз, але в Києві познайомився із живописом Марії Приймаченко. Він надихнувся її образами. І, за його словами, «відбулась зустріч різних культур». Однак у своєму малюнку він прибрав трагізм, який притаманний творам відомої українки. Стрит-артер повідомив, що він зазвичай використовує яскраві фарби, щоб подарувати людям радість.
Стінописи 2014—2015 років