Всесві́тній ісла́мський конгре́с () — міжнародна конференція, що відбулася в Єрусалимі і тривала з 6 по 17 грудня 1931 року, де взяли участь близько 150 мусульманських делегатів з понад 20 країнVgl. Brunner: Annäherung und Distanz. 1996, S. 64.. Конгрес був скликаний Мухаммедом Аміном аль-Хусейні, Великим муфтієм Єрусалиму, та Шукатом Алі, головою Комітету . Найважливішими темами були майбутнє Палестини, проєкт ісламського університету в Єрусалимі та залізниця ХеджазKupferschmidt: "The General Muslim Congress of 1931 in Jerusalem". 1978, S. 143–147.. На конгресі було створено виконавчий комітет, який мав скликати наступні конгреси через регулярні проміжки часу. Створена конгресом мережа персоналу продовжувала існувати до 1960-х років і проводила різні міжнародні конференції під аналогічною назвою.
Перебіг подій З'їзд розпочався ввечері 7 грудня спільною молитвою учасників конференції з нагоди ночі Ісра і Мірадж (27 грудня раджабу), що приурочена до нічної подорожі Мухаммада. Молитву очолив шиїтський учений Мухаммад аль-Хусейн аль-Кашиф аль-ГітаVgl. Brunner: Annäherung und Distanz. 1996, S. 67.. Наступного дня було сформовано вісім комісій для підготовки доповідей з конкретних питань:
Комісія з питань ісламського віровчення та духовного керівництва під головуванням Рашида Ріда. Комісія зі святих місць і Стіни Плачу під головуванням Мухаммада аль-Хусейна аль-Кашифа аль-Гіти. Комісія з питань мусульманської культури та нового "Університету мечеті Аль-Акса" під головуванням Мустафи аль-Галаїні, президента Мусульманської ради Лівану. Комісія зі статуту Конгресу під головуванням Шауката Алі. Комісія з питань залізниці Хеджаз під головуванням еміра Саїда ад-Джазаїрі, онука еміра Абд аль-Кадера. Комісія з фінансів та організації, яку очолив ліванець Омар Бей ад-Дакук. Комісія з пропозицій, поданих на розгляд Конгресу. Комісія з пропаганди та публікацій КонгресуVacca et al.: Oriente in Generale. 1932, S. 27b..
Звіти, підготовлені цими комісіями, потім обговорювалися на пленарних засіданнях і або приймалися, або відхилялися.
Попри те, що британська мандатна влада забороняла обговорення політики "дружніх держав", Конгрес не тільки висловив свою чітку позицію щодо сіоністського питання, але й протестував проти мандатної системи й колоніалізму в цілому, французької політики в Марокко, антирелігійної політики радянського уряду та діяльності італійської влади в Лівії. Критика єгипетського політика Вафда Абд ар-Рахмана Аззама на адресу італійської влади була настільки гострою, що мандатний уряд офіційно вислав його з ПалестиниGibb: The Islamic Congress at Jerusalem in December 1931. 1935, S. 105..
З'їзд також приділив значну увагу подоланню внутрішньоісламських конфліктів. Щоб продемонструвати єдність між сунітами й шиїтами, шиїту Мухаммеду аль-Хусейну аль-Кашифу аль-Гіті було запропоновано очолити колективну п'ятничну молитву всіх учасників конференції 11 грудня. Це був революційний крок, оскільки він визнавав шиїтів рівноправними мусульманами. 15 грудня Мухаммад аль-Хусейн виступив перед учасниками конференції з промовою, в якій закликав до єдності між сунітами й шиїтамиVgl. Brunner: Annäherung und Distanz. 1996, S. 67f..
Відразу після з'їзду противники Верховного муфтія на чолі з мером Єрусалиму Рагібом ан-Нашашибі скликали в Єрусалимі контрконференцію, на якій зажадали реформи статуту Вищої ісламської ради й висловили недовіру муфтію як її президенту"Gibb: The Islamic Congress at Jerusalem in December 1931. 1935, S. 104..
Примітки
Література
Ralph M. Coury: "Egyptians in Jerusalem: their Role in the General Islamic Conference of 1931" in The Muslim World 82 (1992) 37-54. H.A.R. Gibb: The Islamic Congress at Jerusalem in December 1931 in Arnold J. Toynbee (ed.): Survey of International Affairs 1934. London 1935. S. 99–109. Martin Kramer: Islam Assembled. The Advent of the Muslim Congresses. Columbia University Press, New York 1986, S. 123–141, 192–194. Uri M. Kupferschmidt: "The General Muslim Congress of 1931 in Jerusalem" in Asian and African Studies (Jerusalem) 12 (1978) 123-162. Uri M. Kupferschmidt: The Supreme Muslim Council. Islam under the British Mandate for Palestine. E.J. Brill, Leiden u. a., 1978. S. 187–220, 267–271. Weldon C. Matthews: "Pan-Islam or Arab Nationalism? The Meaning of the 1931 Jerusalem Islamic Congress Reconsidered" in International Journal Middle East Studies 35 (2003) 1-22. Basheer Nafi: "The General Islamic Congress of Jerusalem Reconsidered" in The Muslim World 86 (1996) 243-272. Alfred Nielsen: The International Islamic Conference at Jerusalem in The Muslim World 22 (1932) 340-354.