Луї-Себастьян Мерсьє (; 6 червня 1740, Париж — 25 квітень 1814, там само) — французький письменник, драматург, автор утопічного роману «Рік 2440». Слідом за Дені Дідро Мерсьє є видатним реформатором французького театру, одним із теоретиків і творців соціальної міщанської драми.

Біографія

Мерсьє народився в родині багатого ремісника і торговця, але отримав гарну освіту — до дев'ятирічного віку виховувався вдома, а потім був визначений як екстерн у Колеж Чотирьох націй.

Був плідним письменником і противником класицизму. У 1769 році побачила світ його перша драма «Женневаль, або Французький Барневельт», що була вільною переробкою п'єси Джорджа Лілло в жанрі «домашньої трагедії» — «Лондонський купець» (The London Merchant, or the History of George Barnwell, 1731). Деякі з п'єс Мерсьє також зазнавали переслідувань з боку цензури і поліції. Так, заборонена була його п'єса «Жан Генюер» (1772). За твердженням самого Мерсьє, його драматургічна спадщина включає в себе 45 п'єс. У своїх творах для театру і літературних статтях Мерсьє, протистоячи ідеалам класицистського театру, виступає за актуальність та сучасність соціальної тематики, життєву зумовленість і суспільну значимість характерів персонажів. На його думку, театр повинен виховувати громадянські чесноти і героїзм; необхідно, щоб в ньому відбивалася життя соціальних низів, а «висока» тематика переслідувала б високі виховно-цивільні цілі. Так, у своїх соціально-побутових драмах («Суддя» 1774; «Тачка уксусніка», 1776; «Дезертир», 1782 та інших) Мерсьє відображає наростання соціальних конфліктів в сучасному суспільстві.

Славу Мерсьє створило розпочате ним у 1781 році багатотомне зібрання «Картини Парижа» (перше видання в 1781 році в двох томах). Книга вийшла в чотирьох томах в 1782 році, а в наступному році були видані ще 4 томи і, нарешті, через п'ять років, було додано ще чотири. Дванадцять томів «Картин Парижа», що представляють собою зібрання більше 1000 нарисів, є цінним джерелом про устрій і побутові подробиці функціонування й життя столиці в передреволюційні роки. Як оригінальне доповнення до твору Мерсьє розглядається багатотомний цикл нарисів «Ночі Парижа» його друга Ретифа де ла Бретонна. Пізніше Мерсьє продовжив опис столиці в додаткових розділах свого циклу «Новий Париж» (1798), вже не мав колишнього успіху.

Вітав Революцію і вступив в Клуб якобінців. У 1792 році Мерсьє був обраний в Конвент, де голосував проти страти Людовика XVI і за осуд Марата, різко виступав проти Робесп'єра, якого назвав «сангвінократом» («крововластцем»). Під час перевороту 31 травня 1793 року протестував проти виключення депутатів-жирондистів, за що сам був заарештований і звільнений тільки після падіння якобінської диктатури.

Помер у ніч з 24 на 25 квітня 1814 року в Парижі і був похований на кладовищі Пер-Лашез.

«Рік 2440»

Найбільш відомий твір Мерсьє — утопічний роман "Рік дві тисячі чотириста сороковий. Сон, якого, можливо, і не було ", в якому виражені погляди, близькі ідеалам Руссо. Анонімний оповідач, перебуваючи уві сні, здійснює екскурсію по Парижу далекого майбутнього.

Публікації текстів Мерсьє Л.-С. Картини Парижа: у 2 т. / Пер. В. А. Барбашевой; ред. і коммент. Е. А. Гунста; стаття Ц. Фрідляндера. — М.; Л.: Academia, 1935. — Т. 1. — 567 с. — (Французька література). — 5300 екз. Мерсьє Л.-С. Картини Парижа: у 2 т. / Пер. В. А. Барбашевой; ред. і коммент. Е. А. Гунста; стаття Ц. Фрідляндера. — М.; Л.: Academia, 1936. — Т. 2. — 495 с. — (Французька література). — 5300 екз. Мерсьє Л.-С. Рік дві тисячі чотириста сороковий: Сон якого, можливо, і не було / Пер. А. Л. Андрес; изд. подг. А. Л. Андерс, П. Р. Заборов; відп. ред. П. Р. Заборов. — Л.: Наука: Ленінградське відділення, 1977. — 240 с. — (Літературні пам'ятники / Академія наук СРСР; предс. Редкол. Д. С. Лихачов). — 25 000 прим.

Примітки

Література Парканів П. Р. Утопічний роман Мерсьє // Рік дві тисячі чотириста сороковий: Сон якого, можливо, і не було / Л.-С. Мерсьє; пер. А. Л. Андрес; изд. подг. А. Л. Андерс, П. Р. Заборов; відп. ред. П. Р. Заборов. — Л.: Наука: Ленінградське відділення, 1977. — С. 189—208. — 240 с. — (Літературні пам'ятники / Академія наук СРСР; голова редколегії Д. С. Лихачов). Фафурін Г. А. Коли і як потрапив роман Мерсьє «Рік 2440» до російського читача // Філософський століття: Альманах / Відп. ред. Т. В. Артем'єва, М. І. Микешин. — СПб. : Санкт-Петербурзький Центр історії ідей, 2000. — Вип. 13: Російська утопія епохи Просвітництва і традиції світового утопізму. — С. 421—430. Фрідлянд Г. C. Луї-Себастьян Мерсьє: «Великий книговиробника Франції» // Картини Парижа: у 2 т. / Л.-С. Мерсьє; пер. В. А. Барбашевой; ред. і коммент. Е. А. Гунста. — М.; Л.: Academia, 1935. — Т. 1. — С. VII-LIV. — 567 с. — (Французька література).