Ю́рій (при хрещенні Георгій) Фе́дорович Лися́нський (; 1(12) квітня 1773, Ніжин — 26 лютого (6 березня) 1837, Петербург) — мандрівник, навколосвітній мореплавець на британськійЕя Императорское Величество, по учиненному предъ нѣкоторымъ временемъ отъ здѣшняго двора предложенію Его Величеству королю великобританскому о принятіи въ английскую морскую службу для обученія на нѣкоторое время россійскихъ молодыхъ дворянъ … («Матеріалы для исторіи русскаго флота») та російській морській службі, географ, океанограф, етнограф, засновник наукової океанографії Російської імперії, капітан 1-го рангу (1809 рік).
Життєпис
Ранні роки та походження Юрій Федорович Лисянський — нащадок козацького роду Лисянських, народився 1(12) квітня 1773 року в полковому місті Ніжині (Гетьманщина), в родині священника ніжинської церкви святого Іоанна Богослова Федора Герасимовича Герасимовського (Лисянського) та його дружини Фотини Йосипівни (з шляхетського роду Якубовських). Хрещеним батьком був полковий писар Ніжинського полку Іван Миколайович Романовський.
Прапрадід мореплавця Стефан (Степан) Лисянський був «покозаченим» шляхтичем гербу «Лис» («Mzura»), що обіймав старшинську посаду в одному з правобережних полків Війська Запорозького. Після повернення з кримського полону він оселився на фільварку біля хутору Харсіки поблизу сотенного містечка Чорнухи Лубенського полку. Прадід Юрія Семен Степанович Лисянський був бунчуковим товаришем та полковим осавулом, загинув у Сулацькому військовому поході. Дід Герасим Семенович також продовжив військову династію Лисянських.
Батько Юрія — Федір Герасимович Лисянський, народився 1735 року, «перво служив при письменних указних ділах» у сотенній Іченській канцелярії й Прилуцькій полковій лічильній комісії «декілька год». Пізніше, обіймаючи посаду канцеляриста при Київській духовній консисторії, він обрав духовну кар'єру, і 1760 року був рукоположений священником у полкове місто Ніжин. Помер 1803 року, передавши парафію старшому сину Івану Федоровичу Лисянському. Середній син Ананій Федорович Лисянський, також навчався в кадетському корпусі; брати активно листувались.
Дядько мореплавця Дем'ян Герасимович Лисянський з 1744 року також служив у сотенній Іченській канцелярії та Прилуцькій полковій лічильній комісії, від 1762 року — значковий товариш, потім — сотник в Заньківській сотні Ніжинського полку. У 1782 році — бунчуковий товариш, далі — предводитель шляхетства Березинського повіту, прем'єр-майор. Мав маєток у сотенному містечку Заньки Ніжинського полку, був хрещеним батьком пра-прадіда Марії Костянтинівни Заньковецької — Григорія Прокоповича Адасовського. Другий дядько Іван Герасимович Лисянський — з 1764 року значковий, потім — військовий товариш.
Про ранній період життя Юрія Лисянського відомо дуже мало. У Ніжині майбутній мореплавець провів перші 10 років. Початкову освіту отримав у парафіяльній школі церкви Івана Богослова під керівництвом батька — протоієрея Федора Лисянського. Існує гіпотеза, що о. Федір Лисянський, котрий прагнув відновити шляхетний статус, звернувся до впливового земляка, на той час статс-секретаря імператриці Катерини ІІ, графа Олександра Андрійовича Безбородька, за протекцією якого Ананій та Юрій були прийняті до Морського кадетського корпусу в Кронштадті. Батьки — Федір Герасимович та Фотина Йосипівна, — пішли з життя в 1803, з різницею в два дні (10 і 12 грудня), у той час, як їхній син Ю. Лисянський був у навколосвітній морській експедиції.
1783 р. 10-літнього Юрія Лисянського та 15-літнього його брата Ананія прийняли на навчання до Кронштадтського морського кадетського корпусу. Обох братів зарахували на один курс, незважаючи на різницю у віці. Тут 1785 року Юрій Лисянський близько зійшовся з німцем естонського походження Адамом Йоганном (Іваном Федоровичем) фон Крузенштерном. Вчителем математики, астрономії та ротним командиром у Ю. Лисянського в корпусі був Платон Якович Гамалія.
На той час Морський кадетський корпус вважався прогресивним навчальним закладом. Його процвітанню, зокрема, сприяла активна діяльність його інспектора, вченого-просвітителя, українського громадського діяча Григорія Андрійовича Полетики. Тут давалася ґрунтовна загальна освіта. Заняття проходили щодня у два блоки: з сьомої до одинадцятої години ранку — морські та математичні предмети, і з другої до шостої поопівдні — російська словесність та іноземні мови. Обов'язковими були уроки іноземних мов, фехтування, малювання та танців. Приготування уроків відбувалося у вечірні години. По суботах післяобідніх класів не було, натомість влаштовувалося загальне шикування, на якому оголошувалися провини кадетів за тиждень і відбувалися тілесні покарання. У корпусі процвітала «дідівщина». Повний шестирічний курс навчання ділився на дві половини — кадетський та гардемаринський. Гардемарини другого та третього курсу неофіційно мали право обрати собі кадета-«ад'ютанта», який мав виконувати безліч доручень, у тому числі побутових, терпляче зносити кпини та побої, але натомість гардемарин захищав свого підопічного від кривдників і допомагав з уроками. У гардемаринських класах поглиблено вивчалися засади сферичної тригонометрії, навігації, астрономії та геодезії, гідрографії, теорії кораблебудування.
Юрію Лисянському навчання давалося легко. У перші роки йому допомагало те, що він ще в Ніжині був навчений читання, письма та арифметики. Влітку 1784 і 1785 рр. його допускали до «шлюпкових» навчань у Кронштадтській гавані. 20 березня 1786 р. Лисянського переведено до гардемаринського класу, а влітку того ж року він брав участь у навчальній практиці під час плавання до острова Гоґланд на вітрильнику «Брячислав». У 1787 році Ананій Лисянський отримав чин мічмана і був направлений на флот, а Юрія призначили практикантом на фрегат «Мстиславець» на час походу в Англію. За підсумками походу Лисянський отримав гарну характеристику за старанність та успіхи в навігації.
У зв'язку з початком російсько-шведської війни 1788—1790 років відбувся достроковий випуск гардемаринів. Серед випускників «за мічмана» був і 15-річний Ю. Лисянський, який отримав свій перший офіцерський чин та був направлений на службу до ескадри адмірала С. К. Грейга на 38-гарматний фрегат «Подражислав». Бойове хрещення Ю. Лисянський прийняв у морській битві біля острова Гоґланд 6 липня 1788 року. Вже у першому бою Лисянський заслужив похвалу капітана корабля, який побачив в молодому офіцерові здібного капітана. Брав участь у Еландській, Ревельській та Виборзькій морських битвах. У березні 1789 р. переведений у мічмани, а 1 січня 1793-го — в лейтенанти. 1792 року мічман Лисянський на транспорті «Еммануїл» ходив до Риги, а після отримання лейтенантського чину був направлений на фрегат «Слава» під командуванням капітан-лейтенанта Смирнова. У той період вони з братом Ананієм винаймали спільну квартиру в Петербурзі. Після закінчення бойових дій на Балтиці Лисянський протягом трьох років ніс службу на бойових кораблях Балтійського флоту.
Відрядження до Великої Британії та участь у військових діях Наприкінці 1793 року Ю. Лисянського та А. І. Крузенштерна, у складі групи з 16 молодих флотських офіцерів, відрядили для проходження морської служби у Велику Британію. На британському флоті Лисянський прослужив волонтером близько 7 років і залишив про цей період життя цікаві щоденникові записи.
Ю. Лисянський, А. І. Крузенштерн та інші волонтери відпливли з Гельсінгфорсу на купецькому кораблі «Фанні-оф-Лондон» і прибули в Гулль (Кінгстон-апон-Галл). Ю. Лисянський писав: «… всякий крок наш тут коштує не менше шилінгу. В'їхавши в Гуль, взяли з нас по гінеї за кілька сорочок і мундир, які були в валізі у кожного. Взяли за те, що ми російські піддані, за те, що їдемо до Лондона, і, принаймні, півгінеї за те, чому ми не говоримо по-аглицькі. по дорозі ж у Лондон кожен, кому тільки був час, брав із нас без совісті…». Через два дні Ю. Лисянський вирушив на диліжансі до Лондона, де були представлені російському послу графу С. Р. Воронцову. В Майже рік Лисянський провів у британській столиці. Для вивчення англійської мови Ю. Лисянський влаштувався в пансіон Сміта за шість гіней на місяць, виїжджав для навчання до Гринвіча та Вулвіча. У Лондоні Ю. Лисянський відвідав Шекспірівську галерею, Вестмінстерське абатство, королівську резиденцію, концерти та італійську оперу. 4 травня 1794 року Лисянський та Крузенштерн прибули до Портсмуту, де Юрія командирували на трофейний французький фрегат «Люазо» (L'Oiseau) під командування капітана Мюррея. 21 травня, відвідавши Фалмут, екіпаж вийшов у море і прибув до берегів Канади 13 липня 1794 року. Завданням моряків було патрулювання акваторії від Галіфакса до Чесапікської затоки. Цей період у житті Ю. Лисянського документований його щоденником і листуванням з братом Ананієм. Юрій брав участь у захопленні французького фрегата «Шигамога», на якому перебував темношкірий генерал Бельгард — керівник повстання на острові Мартиніка. До січня 1795 р. Ю. Лисянський служив на «Люазо», поки фрегат не був направлений на південь. Протягом двох місяців відбувалося патрулювання віргінського узбережжя, а далі, переживши важкий шторм, судно прибуло на Антигуа. Упродовж місячного перебування на острові, Ю. Лисянський відвідував цукрові плантації, описував місцеві засоби виварювання сиропу з цукрової тростини та збирання дощової води. Засуджував він жорстокості колоніального режиму на острові: «Я б ніколи не повірив, що англічани можуть так жорстоко поводитися з людьми, якби не був сам тому свідком на острові Антизі, де часто траплялося бачити нещасних арапів, які використовуються замість коней». У травні 1795 року, під час відвідування острова Невіс, Юрій захворів на смертельно небезпечну тропічну хворобу — жовту лихоманку, приступ якої прикував його до ліжка на два тижні. На острові він знову зустрівся з Крузенштерном, який у той час служив на фрегаті «Thetis». Після перебування на Бермудських островах, Ю. Лисянський взяв відпустку для одужання.
На купецькому кораблі Ю. Лисянський на початку жовтня 1795 року прибув до Нью-Йорку, де в той час була епідемія чуми. 12 жовтня на диліжансі мандрівник відбув до тодішньої столиці США — міста Філадельфії, яке справило на нього велике враження. Перебування у місті тривало до весни 1796 року. У листуванні та щоденнику Ю. Лисянський відзначив, що його особливу увагу привернули міський музей та публічна бібліотека. Дуже високо він відгукувався про діяльність Бенджаміна Франкліна, мармуровий пам'ятник якому встановлено на фасаді бібліотеки. У Філадельфії Ю. Лисянський отримав запрошення на аудієнцію до президента США Джорджа Вашингтона та мав з ним розмову. Це стало можливим завдяки знайомству в диліжансі з Мартою Поллок — дочкою бізнесмена та торгового капітана Джозефа Ентоні, який влаштував Лисянському зустріч із президентом. В листі до брата Ананія Юрій Лисянський писав: «Скільки хто не говорить проти гостинності тутешніх обивателів, але я на них жалуватися не можу. Будучи знайомим з багатьма фаміліями, я від оних отримав чимало вітань. Президент же Вашингтон обласкав мене таким чином, що я по гріб життя мого повинен йому лишатися вдячним і завжди сказати, що не було у світі величніше мужа цього. Простота його життя й доброзичливість у поводженні такі, що в одну мить вражають і дивують почуття.».
Після чотирьох місяців перебування у США, Ю. Лисянський повернувся до Галіфаксу через Бостон влітку 1796 року. Тут його перевели служити на фрегат «Топаз» під командування капітана Черча. Під час патрулювання канадського узбережжя, 28 серпня 1796 року, відбувся бій із французьким фрегатом «Елізабет», під час якого Ю. Лисянський зазнав контузії. Восени «Топаз» здійснив похід до Бермудських островів і повернувся до Галіфаксу. Після недовгих роздумів, Ю. Лисянський подав по команді рапорт з проханням відвідати Африку та Ост-Індію.