Мадлен Лемер (; 1845 — 8 квітня 1928, Париж) — французька художниця, яка спеціалізувалася на зображенні квітів і жанрового малярства. Під час Прекрасної епохи була названа імператрицею трояндГрафом де Монтескью.
Біографія і творчість Мадлен Лемер утримувала салон в своєму особняку в будинку № 31 по вулиці Монсо в Парижі (VIII округ), де збирала французьких і європейських діячів культури, аристократів і політиків. Серед її гостей часто бували велика княгиня Марія Мекленбург, принцеса Бонапарт, графиня Греффюль, герцогиня д'Юзес, графиня де Пурталес, герцог і герцогиня де Ларошфуко, Марсель Пруст (який вивів її як мадам Вердюрен в своєму романі «У пошуках втраченого часу», а її акварелі ілюстрували його першу книгу «Забави й дні»), Рейнальдо Ан, Віктор'ен Сарду, Гі де Мопассан, Поль Бурже, Франсуа Коппе, поет Робер де Монтеск'ю, композитори Каміль Сен-Санс, Жюль Массне, оперна співачка Марія Ван Зандт, знамениті актори Сара Бернар, Режан, Люсьєн Гітрі, художники Жан-Луї Форен, Пюві де Шаванн, Детайль, Бонна, Мадрасо, Антоніо де ла Гандара, політики Поль Дешанель, Раймон Пуанкаре, Еміль Лубе, посли Росії, Італії, Німеччини, генерали та ін.
У неї була історія кохання з Олександром Дюма-сином, який сказав: «Після Бога саме вона створила більше всіх троянд»«C'est elle qui a créé le plus de roses après Dieu».
Мадлен Лемер також є авторкою ілюстрацій до романів «Втіхи та дні» (1896) Марселя Пруста, «Абат Костянтин» (887) Людовіка Галеві, «Флірт» (1890) Поля Ерв'є та віршів французького письменника-естета Робера де Монтеск'ю.
Лемер разом з художницею Луїзою Бреслау стала однією з двох жінок-членів , відтвореного в 1890 році Ернестом Мейссоньє спільно з Огюстом Роденом, Жюлем Далу і П'єром Пюві де Шаванном.
Мадлен Лемер входила до складу делегації французьких жінок-художників на Всесвітній виставці 1893 року в Чикаго, представленої в «». Вона виконала офіційний плакат і обкладинку каталогу.
У 1906 році Мадлен Лемер була нагороджена Орденом Почесного легіону.
Галерея
Примітки
Література Мамардашвілі М. К. Психологічна топологія шляху: М. Пруста «У пошуках втраченого часу» [: лекції 1984–1985 рр. ] / Редактор І. К. Мамардашвілі. СПб.: Русский Християнський гуманітарний інститут, 1 997. — 571 с. — ISBN 5-88812-049-9
Emmanuelle Lévesque, Femmes peintres et salons au temps de Proust, de Madeleine Lemaire à Berthe Morisot, catalogue de l'exposition du Musée Marmottan Monet, éd. Hazan, Paris, 2010, ISBN 2-7541-0454-2 Henri Raczymow, Le Paris retrouvé de Marcel Proust, Paris, Parigramme, 2005, pp. 102—127