Гармодій і Арістогітон (?, Афіни — 514 до н. е., Афіни), тираноборці, тирановбивці, визволителі — давньогрецькі афінські громадяни, які вчинили 514 року до н. е. замах на братів-тиранів Гіппія і Гіппарха, в результаті чого вбили останнього і загинули самі.
Після повалення тиранії 510 року до н. е. і встановлення в Афінах першої у світі демократії Гармодій і Арістогітон стали знаковими фігурами боротьби проти тиранії. Їх вшановували як національних героїв і засновників вільної держави, на їхню честь було встановлено культ, складали пісні, їхні нащадки були звільнені від податків. Афіняни спорудили їм на Агорі легендарний пам'ятник «тираноборці» (що став тисячоліттями пізніше прообразом для радянської знакової скульптури — Робітник і колгоспниця).
Починаючи з XII століття, а особливо з XVI століття в Європі на тлі боротьби з абсолютизмом і становлення конституціоналізму розвинулася теорія тираноборства. Грецькі герої Гармодій і Арістогітон стають в її рамках канонічними образами, нарівні з римськими прихильниками республіки Брутом і Кассієм, які вбили Юлія Цезаря, який узурпував владу.
Походження Гармодій і Арістогітон належали до роду Гефіреїв, який мав старовинне не афінське коріння. Деякі джерела вказують, що вони походили з довколишніх міст — Еритреї або Афідни. За твердженням Геродота, їхні предки були фінікійцями, які прибули разом з Кадмом в Беотію і поселилися близько Танагри, а згодом перейшли в Афіни, де їх прийняли в число громадян, проте наклали великі обмеження. Плутарх у своїй критиці Геродота пише, що цим твердженням той прагнув принизити роль афінян у звільненні від тираніїПлутарх. О злокозненности Геродота — 23 . Деякі історики припускають, що обмеження в цивільних правах людей не афінського походження могло спонукати їх до бунту.
Передумови змови Після відходу від справ афінського архонта Солона місто охопила смута. 560 року до н. е. полководець Пісістрат захопив владу в Афінах і став тираном, правлячи з перемінним успіхом до самої смерті. Він помер 527 р. до н. е. е., передавши владу у спадок своїм синам — старшому Гіппію, який очолив управління, і молодшому Гіппарху. Призначеннями на керівні посади своїх родичів, політикою залякування громадян, грубістю у звертанні, заздрісністю і мстивістю нові правителі налаштували проти себе афінян. Повалити братів-тиранів намагалися Кедон і Алкмеоніди, але безуспішно.
За часів правління Пісістратидів в Афінах жив юнак Гармодій, який відрізнявся особливою красою. Він мав любовний зв'язок з Арістогітоном, «громадянином середнього стану». Саме вони очолили 514 року до н. е. змову проти тиранів.
Є певні розбіжності в думках істориків про мотиви Гармодія і Арістогітона. Загальноприйнятою в Афінах точкою зору було те, що змова мала політичну мету — повалення тиранії. Інші античні автори вказують на «події любовного значення». Зокрема, Фукідід пише, що Гіппарх був підкорений красою Гармодія і безуспішно намагався його спокусити. Ображений відмовою юнака, тиран вирішив зганьбити його. Він запросив сестру Гармодія бути канефорою на церемонійній ході Панафінеї, що вважалося великою честю, а потім відмовив їй у цьому, посилаючись на те, що вона нібито не варта цієї ролі. Ображений Гармодій і Арістогітон, який побоювався, що правитель може застосувати проти коханого силу, вчинили змову проти тиранів, до якого залучили інших супротивників режиму.
Замах було призначено на свято Панафінеї. Змовників було небагато, оскільки вони сподівалися, що на початку перевороту інші громадяни приєднаються до них, щоб здобути собі свободу. Відповідно до Арістотеля, коло змовників, навпаки, було широкимАристотель. Политика — V. 8, 9 .
Спроба перевороту Напередодні свята Гіппарху приснився сон, у якому перед ним постав ставний і гарний чоловік і звернувся до нього з загадковими словами: Серцем, о леве, терпеливим, терпи нестерпиму муку. Рок справедливою карою всіх нечестивців карає. Згідно з Плутархом уві сні Афродіта плеснула Гіппарху в обличчя кров'ю з чаші.
Наступного ранку Гіппарх повідомив про це тлумачам, але потім, не надавши великого значення сновидінню, відправився на урочистості.
У день свята старший тиран Гіппій перебував за містом у районі Керамік і розпоряджався приготуваннями до урочистої процесії. Гармодій і Арістогітон уже були готові напасти на нього, однак побачили одного зі змовників, який дружньо розмовляв з правителем. Вирішивши, що це зрада, і побоюючись того, що їх можуть негайно заарештувати, вони домовились напасти на молодшого тирана — Гіппарха. Гармодій і Арістогітон знайшли другого правителя, який готував ходу до відправлення, на Агорі біля храму Леокорія. Вони напали на нього і закололи кинджалами. Гармодія вбили на місці охоронці, Арістогітону ж вдалося втекти, скориставшись натовпом.
Згідно з Фукідідом Гіппій, дізнавшись про подію, велів учасникам ходи роззброїтися. Після цього він наказав заарештувати всіх, кого вважав причетним до змови, а також тих, хто мав при собі кинджали, оскільки церемонійною зброєю тоді зазвичай служили щит і спис. Аристотель відкидає цю версію подій, оскільки вважає, що традиція носіння зброї на Панафінеї з'явилася пізніше, в епоху демократії. Він стверджує, що імена спільників видав під тортурами схоплений пізніше Арістогітон. Серед зазначених тираноборцем людей було багато близьких до правителів. Згідно з розповідями, він не видав нікого з реальних змовників, а лише обмовив невинних друзів тирана, прагнучи тим самим послабити його владу. За легендою, бажаючи припинити тортури, Арістогітон обіцяв Гіппію видати інших заколотників в обмін на прощення і переконав правителя дати йому праву руку в знак підтвердження цього. Коли ж він узяв руку, то обсипав тирана лайкою за те, що той дав її вбивці свого брата. Розлючений Гіппій не міг стримати себе від гніву і, вихопивши меч, заколов АрістогітонаПолиэн. Стратегемы — 1, 22.
Різні античні джерела по-різному трактують результат спроби перевороту. Одні звинувачують Гармодія і Арістогітона в провалі змови, інші вважають, що саме вони похитнули владу тиранів. +Червонофігурний стамнос. Гармодій і Арістогітон вбивають тирана Гіппарха. Ок. 470 р. до н. е. Музей Мартіна Вагнера, Вюрцбург. Малюнок того ж вбивства червонофігурного стамнос. Червонофігурна амфора «тираноборців». Берлінський вазописець. Ок. 480 р. до н. е. Національний археологічний музей, Мадрид. Фрагмент червонофігурного глечика. Гармодій і Арістогітон. Ок. 400 р. до н. е. Музей витончених мистецтв, Бостон. Чернофігурний лекіф «Гармодій і Арістогітон». Ок. 470 р. до н. е. Музей історії мистецтв, Відень. За деякими переказами, в Арістогітона (за іншою версією, у ГармодіяАльчато, Андреа. Книги емблем — XIII) була знайома гетера Леена (Леайна; — «левиця»), яка також була схоплена Гіппієм і піддана тортурам. Леена обрала смерть замість зради і перед тортурами відкусила собі язик, щоб не видати змовників. Тому афіняни спорудили в її честь на Акрополі статую лева без язика. Згідно з Павсанієм, саме на честь Леени афінські статуї Афродіти стали супроводжуватися зображенням кам'яної левиціПліній. — 34.19.72Павсаний. Описание Эллады — I. 23, 1-2 Полиэн. Стратегемы — Книга VIII. Глава XLV Плутарх. De garrulitate.
Наступні чотири роки тиранії відзначилися ще більшою жорстокістю, вигнаннями і стратами неугодних, що налаштувало проти Гіппія ще більше громадян. Це стало переломним моментом у правлінні тирана, послабивши його владу. Багато городян утекли з Афін і приєдналися до Алкмеонідів, які і скинули Гіппія.
Вшанування
Після повалення тиранії 510 року до н. е. і встановлення демократії Гармодія і Арістогітона шанували як національних героїв, засновників вільної держави. Пізніше на їхню честь було встановлено культ, близько їхньої гробниці регулярно відбувалися жертвопринесення. Їм першим із людей була поставлена парна бронзова статуя на Акрополі, поруч з якою було заборонено ставити інші. Нащадки героїв звільнялися від більшості державних податків і повинностей та мали такі почесті, як довічне безкоштовне харчування і право на кращі глядацькі місця на змаганняхДемосфен. Против Лептин. Їхні імена увійшли в клятву захисту демократичного ладуМякин Т. Г.. История Древней Греции и Древнего Рима. Учебное пособие и хрестоматия к семинарам. — Новосибирск: НГУ, 2005—130 с., ними було заборонено називати рабів. На честь тирановбивць поети складали вірші, серед інших — знаменитий сколий Калістрата «Гармодій», що став чимось на зразок неофіційного гімну АфінАристофан. Ахарняне — 1093.Афиней. Пир мудрецов — XV.
Слава героїв Гармодія і Арістогітона поширилася в інші грецькі міста-держави, про що свідчать монети з Кізіка із зображенням їхнього пам'ятника і антитиранічний закон в Іліон. Тирановбивство стали повсюдно вважати благим вчинком.
Аж до встановлення римського правління афіняни вважали Гармодія і Арістогітона символом своєї волелюбності і ненависті до тиранії, який був складовою частиною духу поліса не тільки в класичний період. Образ героїв викликав захоплення в освічених людей в епоху еллінізму. Навіть після «визволення» Афін від тиранії Арістіона 86 року до н. е. римський диктатор Сулла наказав викарбувати пам'ятні монети із зображенням монумента героям. А коли 44 року до н. е. римські тирановбивці прихильники відновлення республіки Брут і Кассій прибули до Афін, то жителі міста, вшановуючи борців за свободу, встановили їхню статую поруч із пам'ятником Гармодія і Арістогітона, ототожнюючи з ними.
Пам'ятник .
Після повалення тиранії 510 року до н. е. в контексті демократичних перетворень Клісфена в 508—507 роках до н. е., або, відповідно до іншого погляду, після Марафонської битви 490 року до н. е. громадяни Афін установили на Агорі пам'ятник Гармодію і Арістогітону авторства АнтенораСкульптурна група «Тирановбивці» (Гармодий и Аристогитон) . Аннотация к скульптуре на временной выставке в Национальном археологическом музее Афин.. Цей скульптор був противником іонійського впливу в грецькому мистецтві, яке асоціювалося в афінян зі Сходом, а значить, і з деспотизмомСуриков И. Е., Ленская В. С., Соломатина Е. И., Таруашвили Л. И.. История и культура Древней Греции. Энциклопедический словарь. — М.:Языки славянских культур, 2009. — 792 с. — ISBN 978-5-9551-0355-6. Це перший памятник на Агорі, поставленный не на честь богів чи міфічних героїв. На п'єдесталі скульптур була викарбувана епітафія, яку приписують поетові Симоніду:
День, коли Гіппарх убитий був Арістогітоном і Гармодієм, був світлим воістину днемГармодий и Аристогитон . Музей изобразительных искусств имени А. С. Пушкина.
Статуя, що символізує боротьбу з тиранією, вважають першим політичним громадським пам'ятником в ЄвропіLecky, W.E.H., ed.. History of European Morals. II. — 1898 — pp. 274-95.. Під час Греко-перської війни 480 року до н. е. після захоплення Афін перський цар Ксеркс I наказав вивезти в Сузи пам'ятник тираноборців як військовий трофей і як символ підкорення волелюбного народу. Після перемог афінян над персами в битвах при Саламіні і Платеях в 477—476 роках до н. е. скульптори Критий і Несиот створили другу бронзову статую Гармодія і Арістогітона, яку встановили на Агорі поблизу Панафінейського шляхуПліній. — 34.70. Біля пам'ятника був вівтар для жертвоприношень, а поруч з ним закон забороняв зводити інші скульптури.
У кінці IV століття до н. е. після захоплення Персії Олександром Македонським, який вважав себе месником за перське розорення Греції, перша скульптурна група була повернута їм (або пізніше Селевком I Никатором або Антиохом I СотеромПавсаний. Описание Эллады — I. 8, 5 ) в Афіни і встановлена поруч з другою, після чого вони стояли деякий час разом, символізуючи свободу народу. Згідно з Валерієм Максімом, після прибуття на Родос пам'ятнику були надані божественні почестіАрриан. Походы АлександраВалерий Максим. Factorum et dictorum memorabilium libri IX — 2.10.ext.1 . Ця репатріація пам'ятника вважається першою в історії і є ілюстрацією того, що політичні смисли скульптури були дуже важливими для сучасників.