Павуки-вовки (Lycosidae) — родина павуків, мандрівні мисливці або мешканці нірок середнього або крупного розміру, зазвичай мають темне забарвлення. Павутину не прядуть. Відомо близько 124 родів, які включають 2888 видів.
Павуки-вовки нагадують (родина Pisauridae), однак павуки-вовки несуть свої яєчні мішечки, прикріплюючи їх до своїх прядок, тоді як Pisauridae несуть свої яєчні мішечки з хеліцерами та педіпальпами. Двоє з восьми очей павука-вовка є великими та помітними, що відрізняє їх від павуків-розплідників, чиї очі мають приблизно однаковий розмір. Це також може допомогти відрізнити їх від схожих на вигляд трав'яних павуків.
Опис Середнього розміру та великі павуки, розміром тіла від 1 до 3,5 см у довжину. Вони мають вісім очей, розташованих у три ряди. Нижній ряд складається з чотирьох маленьких очей, середній ряд має два дуже великих ока, а верхній ряд має два ока середнього розміру. На відміну від більшості інших павуків, які погано бачать, павуки-вовки мають добрий зір.
Оскільки вони залежать від камуфляжу для захисту, вони не мають кричущого вигляду, як у деяких інших видів павуків. Загалом, їх забарвлення відповідає середовищу проживання.
Темно-коричневий павук є найбільшим видом у США.
Деякі види павуків-вовків, що мають певні спільні риси, мають назву Тарантули. Зазвичай в українській мові тарантулами називають павуків роду Lycosa, а також близькі за морфологією окремі види з родів Geolycosa, Alopecosa, Hogna. Павуки-вовки тарантулового типу відрізняються від решти близьких видів значними розмірами (відносяться до найбільших павуків Європи), наявністю опушення з рясних волосків та лусочок, способом життя (вони мало мандрують і більшу частину життя проводять у глибоких норах), характерним вугільно-чорним забарвленням нижньої частини тіла, що різко контрастує з верхньою, спинною стороною (спинна сторона світліша й забарвлена під колір субстрату - у відтінки коричневого, сірого чи жовтого та зазвичай має строкатий візерунок у вигляді ялинки або ряду літер W, розташованих одна за другою), контрастними білими смужками на кінцівках знизу, а також активною поведінкою при самозахисті: на відміну від інших павуків-вовків, що втікають при небезпеці, тарантули приймають загрозливу позу, встають дибки, демонструючи контрастне забарвлення нижньої частини тіла (іноді падають на спину), розкривають хеліцери й роблять стрибки в бік супротивника, можуть вчепитися й укусити. В Україні найбільш поширеним та відомим є Південноруський тарантул (Lycosa singoriensis), що мешкає по всій країні й якого можна зустріти фактично в усіх областях, також більш локально поширені Превеликий тарантул (L. praegrandis), Земляний чорний тарантул (Geolycosa vultuosa), Павук-лисиця (Alopecosa fabrilis), Павук-лисиця Шмідта (A. schmidti).
Спосіб життя
Самиці павуків-вовків носять яйця в спеціальному коконі, який виглядає як шовкова куля, прикріплена до павутинних бородавок на кінці черевця. Самиця тримає черевце піднятому положенні, щоб кокон не волочився по землі. Навіть з коконом самиця здатна полювати на здобич. Іншим аспектом, унікальним для павуків-вовків, є спосіб догляду за молоддю. Відразу після виходу павуків із захисного кокона вони піднімаються на ноги матері й скупчуються на спинному боці черевця. Мати носить павуків протягом декількох тижнів, поки вони не стануть достатньо великими, щоб розійтися і забезпечувати себе самостійно. Інших павуків, що носили б своїх дитинчат на спинах протягом тривалого періоду, не відомо.
Павуки-вовки відіграють важливу роль у природному контролі популяції комах, і їх вважають корисними через поїдання ними шкідників у господарствах та садах.
Деякі представники родини Lycosidae будують глибокі трубчасті нори, у яких вони ховаються більшу частину часу. Інші шукають притулку під скелями та інших укриттів, яких може забезпечити природа. Вони можуть блукати з місця на місце, тому, ймовірно, їх приверне людське житло, коли восени погода стане холоднішою. Як і взагалі з павуками, самців майже будь-яких видів іноді можна зустріти всередині будинків та будівель, коли вони блукають у пошуках самок восени.
Еволюція видів Павуки-вовки, ймовірно, виникли після Крейдового вимирання десь у пізньому палеоцені, причому більшість основних підродин, ймовірно, з'явилися в еоцені та ранньому олігоцені між 41 і 32 мільйонів років тому.
Отрута Павуки-вовки вводять отруту, якщо їх постійно провокують або при зустрічі з самцями в період спарювання. Симптомами їх укусів є набряк, слабкий біль та свербіж. Отрута цього виду не відноситься до небезпечних, але краще уникати провокації на напад.
Спарювання Багато видів павуків-вовків мають дуже складну поведінку залицяння та вторинні статеві ознаки, такі як пучки щетинок на ногах або особливі забарвлення, які найчастіше зустрічаються у самців виду. Ці статеві ознаки різняться залежно від виду і найчастіше зустрічаються як модифікації першої пари ніг.
Роди
Станом на квітень 2019 World Spider Catalog визнає наступні роди:
Acantholycosa — Азія, Європа, Північна Америка Adelocosa — Гаваї Agalenocosa — Південна Америка, Океанія, Мексика, Індія Aglaoctenus — Південна Америка Algidus — Венесуела Allocosa — Океанія, Північна Америка, Африка, Південна Америка, Коста-Рика, Азія, Європа — Австралія, Нова Зеландія — Азія, Європа, Південна Америка, Африка, Північна Америка, Океанія — Африка — Пакистан, Індонезія, Зімбабве — Австралія — Нова Зеландія, Папуа Нова Гвінея — Африка, Європа, Азія, Південна Америка, Північна Америка, Вануату Arctosippa — Перу Arctosomma — Ефіопія Artoria — Океанія, Африка, Азія Artoriellula — Південна Африка, Індонезія Artoriopsis — Австралія, Нова Зеландія Aulonia — Туреччина Auloniella — Танзанія Birabenia — Аргентина, Уругвай Bogdocosa — Азія Brevilabus — Кот-д'Івуар, Сенегал, Ефіопія Bristowiella — Коморські та Сейшельські острови Camptocosa — Сполучені Штати Америки, Мексика Caporiaccosa — Ефіопія Caspicosa — Казахстан, Росія Costacosa — Австралія Crocodilosa — Індія, М'янма, Єгипет Cynosa — Північна Африка Dejerosa — Мозамбік Deliriosa — Україна Diahogna — Австралія Diapontia — Південна Америка Dingosa — Австралія, Перу, Бразилія Dolocosa — острів Святої Єлени Donacosa — Іспанія Dorjulopirata — Бутан Draposa — Азія Dzhungarocosa — Казахстан Edenticosa — Екваторіальна Гвінея Evippa — Африка, Азія, Іспанія Evippomma — Африка, Азія Foveosa Geolycosa — Африка, Південна Америка, Азія, Північна Америка, Океанія Gladicosa — Північна Америка Gnatholycosa — Аргентина Gulocosa Hesperocosa — Сполучені Штати Америки Hippasa — Африка, Азія Hippasella — Аргентина, Перу, Болівія Hoggicosa — Австралія Hogna — Азія, Африка, Південна Америка, Північна Америка, Карибський басейн, Європа, Океанія, Центральна Америка Hognoides — Танзанія, Мадагаскар Hyaenosa — Азія, Африка Hygrolycosa — Азія, Греція Kangarosa — Австралія Katableps Knoelle — Австралія Lobizon — Argentina Loculla — Іран, Африка Lycosa — Північна Америка, Африка, Карибський басейн, Азія, Океанія, Південна Америка, Центральна Америка, Європа Lycosella — Індонезія Lysania — Китай, Малайзія, Індонезія — Австралія — Західна Африка — Індія — Африка, Азія, Аргентина, Греція Melecosa Melocosa — Північна Америка, Бразилія Minicosa — Південна Африка Molitorosa — Brazil Mongolicosa — Монголія, Китай Mustelicosa — Україна, Азія Navira — Аргентина Notocosa — Нова Зеландія — Marquesas Is. — Казахстан, Узбекистан, Туркменістан — Африка, Перу, Азія — Південна Америка, Африка, Азія — Індія, Китай, Тайвань Paratrochosina — Argentina, Північна Америка, Russia Pardosa — Азія, Європа, Південна Америка, Північна Америка, Африка, Карибський басейн, Океанія, Central America Pardosella — Ефіопія, Танзанія Passiena — Африка, Азія Pavocosa — Аргентина, Бразилія, Таїланд Phonophilus — Лівія Pirata — Південна Америка, Африка, Північна Америка, Азія, Куба, Центральна Америка Piratula — Азія, Північна Америка, Україна Portacosa — Австралія Proevippa — Африка Prolycosides — Аргентина Pseudevippa — Намібія Pterartoria — Південна Африка, Лесото Pyrenecosa — Європа Rabidosa — Сполучені Штати Америки Satta — Папуа Нова Гвінея Schizocosa — Південна Америка, Азія, Африка, Північна Америка, Вануату, Південна Америка Shapna — Індія Sibirocosa — Росія Sosippus — Північна та Центральна Америка — Гаваї
— Австралія — Австралія — Північна Америка Trabea — Африка, Іспанія, Туреччина Trabeops — Північна Америка Trebacosa — Європа, Північна Америка Tricassa — Намібія, Південна Африка, Мадагаскар Trochosa — Північна Америка, Азія, Африка, Південна Америка, Океанія, Центральна Америка, Європа, Карибський басейн Trochosippa — Африка, Індонезія, Аргентина Tuberculosa — Австралія Varacosa — Північна Америка Venator — Австралія Venatrix — Океанія, Філіппіни Venonia — Азія, Океанія Vesubia — Італія, Росія, Туркменістан Wadicosa — Африка, Азія Xerolycosa — Азія, Танзанія Zantheres — М'янма Zenonina — Африка Zoica — Азія, Океанія Zyuzicosa — Азія </div>
Примітки
Джерела http://www.australasian-arachnology.org/arachnology/araneae/lycosidae - Товариство австралійських арахнологів. Процитовано 28 листопада 2020 «Більшість павуків мають вісім очей. У деяких видів — переважно тих, що полюють для своєї здобичі, як павуки-вовки — чотири з цих очей мають райдужний шар за сітківками, який називається тапетумом». — https://gizmodo.com/this-is-how-to-find-the-spiders-that-are-staring-at-you-1721584332 https://gizmodo.com/this-is-how-to-find-the-spiders-that-are-staring-at-you-1721584332 - «У павуків вторинні очі мають решітчасту оболонку, що відбиває світло, відбиваючи світло ці павуки розглядаються з приблизно коаксіальним освітленням». Світовий каталог павуків. Музей природознавства Берн. — http://www.wsc.nmbe.ch/family/51
Рекомендована література Платнік, Норман І. (2008): Світовий каталог павуків , версія 8.5. Американський музей природознавства.