Церква святого Миколая в Новосілці — парафія і храм греко-католицької громади Підгаєцького деканату Бучацької єпархії Української греко-католицької церкви в селі Новосілка Тернопільського району Тернопільської области.

Оголошена пам'яткою архітектури місцевого значенняЛист Тернопільського обласного центру охорони та наукових досліджень пам'яток культурної спадщини № 326 від 20 жовтня 2021 року..

Історія церкви Перша письмова згадка про село датується 1421 роком. У той час у селі вже існувала церква і парафія, підпорядковані Київській митрополії Константинопольського патріархату.

Село Новосілка утворилося в результаті злиття сіл Кут, Ленчівка і Тесарівка, що відображено в назвах вулиць. На них розташовані три храми: церква Різдва Пресвятої Богородиці (1709) на вул. Ленчівка. церква Введення в храм Пресвятої Богородиці (1903) на вул. Тесарівка. Церква Святого Миколая (1935) на вул. Кут.

Церкви Різдва Пресвятої Богородиці та Введення в храм є дочірніми, а церква Святого Миколая — материнською. Архітектором церкви Святого Миколая був парох о. Аполінарій Осадца, а будували її майстри зі Садової Вишні. У 1938 році там були встановлені цінні вікна-вітражі.

Парафія була греко-католицькою до 1946 року, а вдруге повернулася до УГКЦ у 1990 році. У 1998 році єпископську візитацію всіх трьох парафій здійснив владика Зборівської єпархії Михаїл Колтун. При парафії діють братства Матері Божої Неустанної Помочі, «Святого Престолу» та спільнота «Матері в молитві».

На всіх трьох парафіях є Люрдська каплиця з фігурою Матері Божої (1924), хрест Тверезості (1774), хрест на честь скасування панщини (1895), хрести на честь 900-річчя і 1000-ліття хрещення Руси-України, хрест оберегу, а також збудований комплекс «Винниця» для освячення води на Йордан. Відправи у церквах проводяться почергово, а у великі свята для кожної церкви визначено свій час.

Парохи о. Аполінарій Осадца, о. Теодор Харунякевич, о. Григорій Чировський (1827—1850), о. Іполіт Якович, о. доктор Олександр Лешкович-Бачинський (1868—1871), о. Микола Маринович (1871—1879), о. Павло Дурбак, (1879—1880), о. Лука Ярижлич (1880—1896), о. Теодозій Кінасевич, о. Григорій Судомора, о. Василь Томович, о. Євген Венгринович, о. Аполінарій Осадца, о. Василь Джиджора, о. Микола Чубатий, о. Юрчик Басок, о. Миколаїв, о. Іван Яворський, о. Василь Ганішевський, о. Василь Мерешак, о. Богдан Карпіч (до 1987), о. митрат Микола Сухарський (з 1987).

Примітки

Джерела